Я “взялась” із окупованого Луганська

Ми домовлялися з нашою ініціативною групою, що кожен з 11 активістів розповість свою власну історію і відповість на питання “Чому я йду в Раду ВПО?” (ВПО – внутрішньо переміщені особи).

Це моя маленька історія.

Під час свого виступу у Харківській міськраді на нараді “присвяченій” створенню Ради ВПО, я змогла все ж таки почути деякі коментарі поважних осіб. Скоріш якесь шипіння – “Кто она такая?”, “Откуда она взялась?”. Деякі цокалі язиками.

Так от. Я “взялась” із окупованого Луганська. З 2014 року у Харкові. Три місяця координувала переміщення вищих навчальних закладів. Була і власна гаряча лінія за дорученням низки міністерств. А знаєте, як воно прийняти та відповісти на понад трьох тисяч звернень студентів, викладачів, батьків у серпні-вересні 2014? Було “весело”. Жити у гуртожитку, перемістити у Харків та відновити роботу аграрного університету, супроводжувати життя та навчання біля кількох тисяч студентів -впо. Бути помічником ректора та постійно шукати підтримки в області, місті, міністерствах та Верховній Раді. Потім стати аспіранткою та практично відпрацьовувати наукове дослідження. І саме це дослідження присвячене залученню громадян до прийняття рішень. При всьому організувати навчальну поїздку студентів у Німеччину, а викладачів – у Великобританію, реалізувати проекти і тут, і на прифронтовій території, гармонійно влитися у громаду Харкова та стати ведучою публічних діалогів і учасницею місцевих заходів.

Так от. Маю повне право представляти інтереси ВПО у Харкові. І якщо я у минулому не лізла у владні структури з пропозиціями проведення фестивалів, ярмарок, форумів для ВПО та не стала для них “помітним обличчям” то це тому, що вважаю за потрібним впроваджувати інші підходи у роботі. Пахати, а не пускати кульки. Збиратися, не щоб черговий раз мусолити тему “проблеми впо” та час від часу гасити якісь гарячі проблеми, а системно, виважено, адекватно відпрацьовувати кожну проблему і кожен запит.

З цією власною історією, я зайшла в Раду. І дуже сподіваюсь, що оті, хто цокав – прочитає.
А взагалі, ото цоканьє – власний рівень культури.
До зустрічі у залі!

Олена Знаткова