Як азарівська Лисиця пригощала ветеранського Журавля

Коли Журавель у відомій баєчці після невдалих спроб  наїстися розмазаної  Лисицею  по  плескатому блюді манної каші подякував  рудій  господині за поживну гостину, Лисиця з виглядом спонсора – благодійника повчально  звернулась до представників масової інформації  з промовою про  соціальний захист тваринної  популяції.

Відтепер трудяги – журавлі  могли не турбуватися: партія  Лисиць твердо вирішила: кожному журавлю  – по ложці каші і здоровенному блюді!  Адже  Руда пані  діставала від праці журавлів не лише  статки, але, головно,  –  журавлині голоси, котрі разом з лелеками  скликали лісову живність на перевибори  розлогого державного  болота. І коли трудоголік Бобер висунув з-під спорудженої ним греблі мокрого носа і спитав:«Де ти, стерво,  навчилась отак брехати?», Лисиця, смиренно опустивши додолу очі, зітхнула:

« Я  всього – навсього  стажувалась у Кабінеті міністрів Азарова», що було явним наклепом. Кабінет міністрів Прем’єра заявив:  визнання  відомої Хитромудрої не відповідають дійсності!

Проти правди, як кажуть, не поїдеш ні на японській «Тойоті», ба навіть на президентському вертольоті. І свідченням тому стала широка  Постанова  Кабміну про фінансову допомогу  ветеранським організаціям. Жест був набагато  ширшим за відоме лисиччине блюдо, але де  було взяти гроші?  Просто стригти вовну з пограбованого  звіринця виявилось небезпечним – ще  впам’ятку було, як  Кабінет  мало не розтоптали   бунтівливі  афганські носороги, котрі, невідома його зна, як забрели до нашої  сонної лісової хащі, а мирні воли,  обсмалені пекельним атомним вогнем, підняли на роги лісову огорожу.

Вихід було знайдено, і знайшла його Руда:

–         А ви давайте так, щоб не взяли!

І Лисиця показала  на своє величезне блюдо, розмальоване під національні кольори лісової демократії.

Довго мовчав Кабмін. Нарешті у мозку Прем’єра, змученому від опанування української мови,  ворухнулось щось подібне до надії.

– Як?

– Дуже просто: подовжте ланцюга, а миску відсуньте далі.

Мозок Прем’єра  глухо мовчав. Нарешті у темряві черепної коробки очільника  Кабміну  мигнула  інтелектуальна блискавка:

– Пиши постанову: виділити ветеранам  грошей скільки подужають, але заберіть у них гроші на утримання бухгалтера!

Нехай на громадських засадах  спробують самотужки  фінансової каші –  наша  бухгалтерська  система і навченого доведе до сказу! А ми тимчасом   кожного місяця  будем  забирати   до  бюджету невикористані кошти!

Всі кабмінівці, обернувшись до Головного спеціаліста по розмазуванні каші, палко заплескали в долоні. Бюджет був

врятований! Можна було хоч зараз бігти до Савіка Шустера  на черговий  «Лайф».

А Головний  заслужений спеціаліст  кашових  справ патетично вигукнула:

– Панове, я вас не розумію! Ви хочете отак недемократично – і головно – перед виборами!!  … забрати останню копійку у наших славних ветеранів, призначену  для  утримання  бухгалтера?!  Намажте пропагандивним медом моє економічне блюдо, приклейте рясно  по ньому копійки, –  нехай собі розкошує всетерплячий Журавель: так і гроші збережем і вибори будуть у нашій кишені!

І потекла фінансова допомога ветеранам від  Кабміну Азарова, наче та нафта, у реверсному / зворотньому/ напрямку,  та не до ветеранів, а прямісінько до азарівського сейфу.

…Кажуть, що  бачили зохлялого  бухгалтера – Журавля, що, дзьобуючи від рана до смеркання,  скінчив життя на знаменитому  економічному  блюді азарівської Лисиці.

 

Олесь Гриб, голова Печерського відділення Всеукраїнського       об’єднання ветеранів.

 

A propos Nataliya Zubar 2360 Articles
Nataliya Zubar, Maidan Monitoring Information Center, Chair