Як азарівська Лисиця пригощала ветеранського Журавля

Коли Журавель у відомій баєчці після невдалих спроб  наїстися розмазаної  Лисицею  по  плескатому блюді манної каші подякував  рудій  господині за поживну гостину, Лисиця з виглядом спонсора – благодійника повчально  звернулась до представників масової інформації  з промовою про  соціальний захист тваринної  популяції.

Відтепер трудяги – журавлі  могли не турбуватися: партія  Лисиць твердо вирішила: кожному журавлю  – по ложці каші і здоровенному блюді!  Адже  Руда пані  діставала від праці журавлів не лише  статки, але, головно,  –  журавлині голоси, котрі разом з лелеками  скликали лісову живність на перевибори  розлогого державного  болота. І коли трудоголік Бобер висунув з-під спорудженої ним греблі мокрого носа і спитав:«Де ти, стерво,  навчилась отак брехати?», Лисиця, смиренно опустивши додолу очі, зітхнула:

« Я  всього – навсього  стажувалась у Кабінеті міністрів Азарова», що було явним наклепом. Кабінет міністрів Прем’єра заявив:  визнання  відомої Хитромудрої не відповідають дійсності!

Проти правди, як кажуть, не поїдеш ні на японській «Тойоті», ба навіть на президентському вертольоті. І свідченням тому стала широка  Постанова  Кабміну про фінансову допомогу  ветеранським організаціям. Жест був набагато  ширшим за відоме лисиччине блюдо, але де  було взяти гроші?  Просто стригти вовну з пограбованого  звіринця виявилось небезпечним – ще  впам’ятку було, як  Кабінет  мало не розтоптали   бунтівливі  афганські носороги, котрі, невідома його зна, як забрели до нашої  сонної лісової хащі, а мирні воли,  обсмалені пекельним атомним вогнем, підняли на роги лісову огорожу.

Вихід було знайдено, і знайшла його Руда:

–         А ви давайте так, щоб не взяли!

І Лисиця показала  на своє величезне блюдо, розмальоване під національні кольори лісової демократії.

Довго мовчав Кабмін. Нарешті у мозку Прем’єра, змученому від опанування української мови,  ворухнулось щось подібне до надії.

– Як?

– Дуже просто: подовжте ланцюга, а миску відсуньте далі.

Мозок Прем’єра  глухо мовчав. Нарешті у темряві черепної коробки очільника  Кабміну  мигнула  інтелектуальна блискавка:

– Пиши постанову: виділити ветеранам  грошей скільки подужають, але заберіть у них гроші на утримання бухгалтера!

Нехай на громадських засадах  спробують самотужки  фінансової каші –  наша  бухгалтерська  система і навченого доведе до сказу! А ми тимчасом   кожного місяця  будем  забирати   до  бюджету невикористані кошти!

Всі кабмінівці, обернувшись до Головного спеціаліста по розмазуванні каші, палко заплескали в долоні. Бюджет був

врятований! Можна було хоч зараз бігти до Савіка Шустера  на черговий  «Лайф».

А Головний  заслужений спеціаліст  кашових  справ патетично вигукнула:

– Панове, я вас не розумію! Ви хочете отак недемократично – і головно – перед виборами!!  … забрати останню копійку у наших славних ветеранів, призначену  для  утримання  бухгалтера?!  Намажте пропагандивним медом моє економічне блюдо, приклейте рясно  по ньому копійки, –  нехай собі розкошує всетерплячий Журавель: так і гроші збережем і вибори будуть у нашій кишені!

І потекла фінансова допомога ветеранам від  Кабміну Азарова, наче та нафта, у реверсному / зворотньому/ напрямку,  та не до ветеранів, а прямісінько до азарівського сейфу.

…Кажуть, що  бачили зохлялого  бухгалтера – Журавля, що, дзьобуючи від рана до смеркання,  скінчив життя на знаменитому  економічному  блюді азарівської Лисиці.

 

Олесь Гриб, голова Печерського відділення Всеукраїнського       об’єднання ветеранів.

 

About Nataliya Zubar 2351 Articles
Nataliya Zubar, Maidan Monitoring Information Center, Chair