Коли Журавель у відомій баєчці після невдалих спроб наїстися розмазаної Лисицею по плескатому блюді манної каші подякував рудій господині за поживну гостину, Лисиця з виглядом спонсора – благодійника повчально звернулась до представників масової інформації з промовою про соціальний захист тваринної популяції.
Відтепер трудяги – журавлі могли не турбуватися: партія Лисиць твердо вирішила: кожному журавлю – по ложці каші і здоровенному блюді! Адже Руда пані діставала від праці журавлів не лише статки, але, головно, – журавлині голоси, котрі разом з лелеками скликали лісову живність на перевибори розлогого державного болота. І коли трудоголік Бобер висунув з-під спорудженої ним греблі мокрого носа і спитав:«Де ти, стерво, навчилась отак брехати?», Лисиця, смиренно опустивши додолу очі, зітхнула:
« Я всього – навсього стажувалась у Кабінеті міністрів Азарова», що було явним наклепом. Кабінет міністрів Прем’єра заявив: визнання відомої Хитромудрої не відповідають дійсності!
Проти правди, як кажуть, не поїдеш ні на японській «Тойоті», ба навіть на президентському вертольоті. І свідченням тому стала широка Постанова Кабміну про фінансову допомогу ветеранським організаціям. Жест був набагато ширшим за відоме лисиччине блюдо, але де було взяти гроші? Просто стригти вовну з пограбованого звіринця виявилось небезпечним – ще впам’ятку було, як Кабінет мало не розтоптали бунтівливі афганські носороги, котрі, невідома його зна, як забрели до нашої сонної лісової хащі, а мирні воли, обсмалені пекельним атомним вогнем, підняли на роги лісову огорожу.
Вихід було знайдено, і знайшла його Руда:
– А ви давайте так, щоб не взяли!
І Лисиця показала на своє величезне блюдо, розмальоване під національні кольори лісової демократії.
Довго мовчав Кабмін. Нарешті у мозку Прем’єра, змученому від опанування української мови, ворухнулось щось подібне до надії.
– Як?
– Дуже просто: подовжте ланцюга, а миску відсуньте далі.
Мозок Прем’єра глухо мовчав. Нарешті у темряві черепної коробки очільника Кабміну мигнула інтелектуальна блискавка:
– Пиши постанову: виділити ветеранам грошей скільки подужають, але заберіть у них гроші на утримання бухгалтера!
Нехай на громадських засадах спробують самотужки фінансової каші – наша бухгалтерська система і навченого доведе до сказу! А ми тимчасом кожного місяця будем забирати до бюджету невикористані кошти!
Всі кабмінівці, обернувшись до Головного спеціаліста по розмазуванні каші, палко заплескали в долоні. Бюджет був
врятований! Можна було хоч зараз бігти до Савіка Шустера на черговий «Лайф».
А Головний заслужений спеціаліст кашових справ патетично вигукнула:
– Панове, я вас не розумію! Ви хочете отак недемократично – і головно – перед виборами!! … забрати останню копійку у наших славних ветеранів, призначену для утримання бухгалтера?! Намажте пропагандивним медом моє економічне блюдо, приклейте рясно по ньому копійки, – нехай собі розкошує всетерплячий Журавель: так і гроші збережем і вибори будуть у нашій кишені!
І потекла фінансова допомога ветеранам від Кабміну Азарова, наче та нафта, у реверсному / зворотньому/ напрямку, та не до ветеранів, а прямісінько до азарівського сейфу.
…Кажуть, що бачили зохлялого бухгалтера – Журавля, що, дзьобуючи від рана до смеркання, скінчив життя на знаменитому економічному блюді азарівської Лисиці.
Олесь Гриб, голова Печерського відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів.
