Три місяці Харків тримає оборону, живе та контратакує. Попри це три місяці тривають обстріли міста, також обстрілюють північні передмістя. На північ від міста тривають бої, а для посилання оборони створюється ще один батальйон тероборони. У Харкові запустили метро, але є втрати серед рухомого складу. А ще на Харківщині з початку широкомасштабного вторгнення московитів до України загинуло 707 людей, з них 36 дітей.
Сьогодні, на День жертв політичних репресій в Україні, керівництво Дружківської військової адміністрації, разом з нашими воєнними, які захищають область від рашистських окупантів, членами Товариства Олекси Тихого, народним героєм України Анатолієм Водолазьким – відвідало пам’ятні місця нашого міста, де тримається пам’ять про репресії і жертви тих репресій.
Це Олексієво-Дружківка, де жив відомий наш земляк, дисидент, співзасновник Української Гельсінської групи, учитель Олекса Тихий.
Якщо жителям Руської Лозової вже не подобається назва їх села через окупацію московитами, яка тривала понад 2 місяці, то це означає одне: жодного примирення на Харківщині з московитами вже ніколи не буде. І нехай всі іноземні журналісти не питають про це, нехай будь-які фонди та організації не виділяють на спроби “порозумітися” гроші (оце буде типовим “грантоїдством” та “працеробством”), бо окупанти свою справу зробили: більш-менш лояльне до них населення (але в своїй окремій державі) стало їх ненавидіти.
