Агресія Росії проти України залишила свій слід майже в усіх аспектах українського життя. Окрім величезної кількості загиблих, болю та страждань, вона також спричинила безпрецедентний рівень фізичного руйнування. Поки матеріальні втрати ще підраховуються, російське вторгнення й далі завдає шкоди безцінним українським культурним об’єктам.
Церква, перетворена на військовий штаб. Місце масового поховання, яке було осквернене. Театр, який було обстріляно, внаслідок чого загинули сотні цивільних, зокрема дітей, що шукали там укриття. Колекції мистецтва, які були викрадені, пограбовані або іншим чином вивезені за кордон. Бібліотеки, які підпалили. Архівні документи, які було розсіяно. Пам’ятники, які демонтували. Археологічні пам’ятки, які були пошкоджені. Музей, який затопило внаслідок руйнування річкової дамби. Історичні будівлі та цілі міські квартали, які були повністю знищені або зрівняні із землею під час вуличних боїв. І це далеко не все.
На тлі щоденних зведень із фронту та великих геополітичних аналізів доля українських об’єктів культурної спадщини, що стали жертвами масштабного російського вторгнення, дещо залишається поза увагою.
Цей звіт містить опис трьох місць, пошкоджених унаслідок воєнних дій Росії під час її широкомасштабного вторгнення в Україну. Дані для цього звіту були зібрані під час польових виїздів і візитів в Україні, проведених у співпраці з громадською організацією Інформаційний центр «Майдан Моніторинг».
Усі задокументовані випадки стосуються об’єктів спадщини на території України, яка на момент польового візиту перебувала під контролем уряду України. Триваючий високої інтенсивності конфлікт і збереження військової окупації частини території України унеможливлюють відвідування пошкоджених об’єктів у зоні активних бойових дій і на територіях, підконтрольних Росії. Ба більше, з огляду на розширення зони конфлікту та зміщення лінії фронту від часу останнього польового візиту, можна припустити, що частина наведених даних уже не відображає нинішній стан деяких об’єктів.
З очевидних причин ця вибірка жодним чином не є повністю репрезентативною. Вона не може охопити весь спектр руйнувань українських культурних об’єктів у всіх їхніх формах і проявах. Однак її достатньо, щоб дати базове уявлення про тиск, з яким стикається Україна у справі захисту та збереження своєї культурної спадщини, а також про виклики, які постають перед українцями як окремою нацією з власною культурою в умовах опору російській агресії.
Водночас ця вибірка не є випадковою. Обрані об’єкти мають важливе значення як lieux de mémoire — місця пам’яті. Це місця, що мають особливе символічне значення для спільноти. Вони зміцнюють спільне розуміння минулого та почуття належності серед членів громади, а також виразну ідентичність нації в цілому. Крім того, усі вони мають спільну рису — тривалу історію або зв’язок із сильною особистою життєвою історією, що створює емоційний зв’язок між нацією та цими місцями.
Право збройних конфліктів забороняє напади на цивільні цілі, до яких за визначенням належать і об’єкти культурної спадщини. Культурні об’єкти користуються особливим захистом згідно з міжнародним правом. Тому знищення об’єктів спадщини та пов’язане з цим культурне стирання можуть бути порушенням міжнародного гуманітарного права і становити воєнні злочини та злочини проти людяності. Також це може бути додатковим доказом наміру вчинення геноциду.
На момент написання цього тексту Офіс Генерального прокурора України зареєстрував понад 230 000 воєнних злочинів, спричинених агресією Росії.
Точна кількість злочинів, пов’язаних із нападами на об’єкти культурної спадщини, невідома. Однак, з огляду на відкриті дані про знищене та пошкоджене майно, можна з великою ймовірністю припустити, що таких випадків будуть тисячі — обсяг, який фактично перевищує можливості будь-якої системи правосуддя, національної чи міжнародної, для повного розслідування, переслідування та покарання.
Станом на середину квітня 2026 року Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) підтвердила пошкодження 526 культурних об’єктів в Україні внаслідок триваючого збройного конфлікту.
Росія є членом ЮНЕСКО.
Автор: Ян Шир.
Читати повний звіт «Пам’ять під вогнем» і переглянути фото та повний матеріал чеською мовою