Сторінка в стадії розробки, текст не повний!
249 респондентів з різних регіонів України оцінили готовність держави до війни, роль громадян у забезпеченні безпеки, перспективи цивільної мобілізації та майбутнє волонтерського руху. Дослідження проведено Інформаційним центром “Майдан Моніторинг” у межах підготовки VIII Харківського безпекового форуму.
Чому ми провели це дослідження.
Повномасштабна війна продемонструвала, що національна стійкість залежить не лише від спроможностей сектору безпеки і оборони, але й від готовності суспільства до самоорганізації, взаємодопомоги та участі у протидії кризовим і воєнним загрозам. Волонтерський рух, громадянські ініціативи, інформаційний спротив і підтримка Сил оборони України стали важливими складовими стійкості держави.
Саме тому в межах підготовки VIII Харківського міжнародного безпекового форуму “Цивільна мобілізація: пошук відповідей на виклики війни” Інформаційний центр “Майдан Моніторинг” за підтримки Фонду Конрада Аденауера в Україні провів соціологічне дослідження, присвячене оцінці готовності суспільства до війни, ставленню громадян до цивільної мобілізації, волонтерської діяльності та ролі громадян у забезпеченні національної безпеки.
Методологія
Соціологічне дослідження проведено Інформаційним центром “Майдан Моніторинг” у межах підготовки VIII Харківського міжнародного безпекового форуму “Цивільна мобілізація: пошук відповідей на виклики війни”. Опитування проводилося у форматі анонімного онлайн-анкетування, у якому взяли участь 249 респондентів із різних регіонів України та з-за кордону. Вибірка формувалася за принципом самовідбору та охоплювала переважно соціально активну частину населення – представників громадського сектору, волонтерських ініціатив, сектору безпеки і оборони, освітнього середовища, журналістів, науковців, студентів і ветеранів. Дослідження поєднувало кількісний та якісний аналіз і було спрямоване на вивчення оцінок готовності України до повномасштабного вторгнення, ефективності державного інформування, громадянської мобілізації, волонтерської діяльності та ставлення населення до моделей участі громадян у забезпеченні національної безпеки. З огляду на особливості формування вибірки результати не претендують на повну репрезентативність щодо всього населення України, однак дозволяють оцінити настрої та установки соціально активної частини суспільства.
Головні результати дослідження.
Українці критично оцінюють готовність держави до повномасштабного вторгнення. Респонденти переважно критично оцінили рівень готовності України до повномасштабного вторгнення у 2022 році. Найпоширенішою оцінкою стала “3” за дев’ятибальною шкалою, а 39,1% опитаних надали низькі оцінки (0-2 бали). Це свідчить про домінування стриманого або критичного сприйняття інституційної готовності держави до масштабної військової агресії.
Комунікація влади перед війною оцінюється ще критичніше. Оцінки державного інформування населення щодо загрози вторгнення виявилися ще нижчими. Найпоширенішою відповіддю стала оцінка “0”, яку обрали 41% респондентів, а понад 70% оцінили рівень інформування в межах 0-2 балів. Отримані результати підкреслюють важливість розвитку ефективних кризових комунікацій та підвищення довіри до офіційних джерел інформації.
Більшість громадян не мали системної підготовки до війни. До початку широкомасштабного вторгнення майже 40% опитаних взагалі не готувалися до можливих кризових сценаріїв, а ще 42,2% обмежувалися окремими сімейними заходами підготовки. Лише 17,2% респондентів проходили системну підготовку або військовий вишкіл. Це свідчить про переважання індивідуальних моделей реагування над організованими механізмами цивільної оборони.
Українці підтримують модель народно-державної оборони. Абсолютна більшість респондентів (83,1%) переконані, що держава не здатна забезпечити національну безпеку без участі громадян. Крім того, 71,1% підтримують ідею залучення населення до підготовки та оборони держави під час війни. Це свідчить про високий рівень підтримки моделей співвідповідальності держави та суспільства у сфері безпеки.
Ідея цивільної мобілізації має значну суспільну підтримку. Опитування зафіксувало загалом позитивне ставлення до цивільної мобілізації та її законодавчого оформлення. Майже дві третини респондентів підтримують відповідні ініціативи, а також проходження базової підготовки з безпеки та цивільного захисту. Водночас громадяни очікують чітких правил реалізації, добровільності та соціальної справедливості таких механізмів.
Волонтерство стало невід’ємною складовою суспільної стійкості. Найпоширенішою формою підтримки держави стали донати на потреби Сил оборони України та інших складових сектору безпеки і оборони, про які повідомили 73,5% респондентів. Значна частина опитаних також допомагала внутрішньо переміщеним особам, брала участь у гуманітарних проєктах та здійснювала інформаційний спротив. Результати демонструють високий рівень громадянської активності та важливу роль волонтерства у забезпеченні стійкості українського суспільства.
Ключовий висновок дослідження.
Дослідження засвідчило, що повномасштабна війна сприяла формуванню в Україні моделі співвідповідальності між державою та громадянами у сфері національної безпеки. Попри критичні оцінки готовності державних інституцій та кризових комунікацій напередодні вторгнення, українське суспільство продемонструвало високий рівень самоорганізації, волонтерської активності та готовності до участі у забезпеченні національної стійкості.
Отримані результати свідчать про поступовий перехід від патерналістської моделі безпеки до моделі розподіленої суспільної стійкості, у межах якої громадяни виступають не лише об’єктом захисту, а й активним суб’єктом забезпечення безпеки держави. У цьому контексті цивільна мобілізація, волонтерський рух і розвиток механізмів громадянської участі можуть розглядатися як важливі складові сучасної системи національної безпеки та довгострокової стійкості України.
Практичне значення результатів
Результати дослідження дозволяють оцінити рівень готовності громадян до участі у забезпеченні національної безпеки, виявити сильні та слабкі сторони існуючих механізмів кризового реагування, а також визначити суспільний запит на нові підходи до підготовки населення до дій в умовах воєнних і кризових загроз.
Отримані дані можуть бути використані під час розвитку політики національної стійкості, удосконалення механізмів цивільної мобілізації, кризових комунікацій та народно-державної оборони. Вони становлять практичний інтерес для органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, аналітичних центрів і наукової спільноти, які працюють над підвищенням готовності суспільства до сучасних безпекових викликів.
Склад дослідницької групи:
- Наталія Зубар – адміністрування проєкту.
- Професор Ігор Рущенко – науковий керівник проєкту.
- Доцент Ігор Дубровський – відповідальний виконавець.
- Аспірант Роман Захарчук – відповідальний виконавець.
Доступні матеріали:
Додаток 3. Таблиці статистичних результатів