Ґете-Інститут в Україні презентує переклади німецькомовних наукових праць, відомих творів художньої літератури, а також книжок для дітей. За роки дії програми перекладено вже сто творів. Які з них мали успіх?
«Мартін Бубер вперше прозвучав українською, і це, безумовно, подія, навіть з точки зору тих, хто багато років читав його твори у російських перекладах. Видавництво «Дух і Літера» поступово виправляє помилки своїх колег та попередників, – помилки, найгіршою з котрих в українській, як суто літературній, так і перекладацькій сферах є обумовлена традицією та браком фінансів звичка до замовчування найсуттєвіших творів минулого століття» – це цитата з рецензії читача до перекладу роману філософа, вихідця зі Львова «Ґоґ і Маґоґ».
До 5 квітня літературним критиком може стати кожен охочий, хто прочитав бодай одну книжку, видану в рамках «Програми підтримки перекладів» в Україні. Всім учасникам конкурсу організатори приготували призи, головний – двотижневе мовне стажування в Берліні. Goethe-Institut в Україні влаштував цей конкурс, аби привернути увагу до виданих книжок, обговорити переклади й заохотити дописувачів. Це лише одна з подій проекту «100 німецьких книг», проводять й дискусії щодо книжкового виробництва та співпраці всіх учасників літературного процесу в Україні, триває інтернет-опитування «Одна зі ста» про популярність виданих книг.
Популярність як явище
Голосування на facebook-сторінці проекту ще триває. Серед лідерів опитування – переклад книжки Юдит Германн «Нічого, крім привидів». Його здійснила українська письменниця і перекладачка Наталка Сняданко. Її особистий рейтинг уподобань цього проекту на диво збігається з думкою читачів в інтернеті. Сняданко називає твори Ґюнтера Ґрасса, «Зниклий безвісті» Франца Кафки та роман Роберта Музіля «Людина без властивостей».
Перекладачка зауважує, що найбільше хотілось би, щоб Україна була нарешті у всеєвропейському контексті і запрацював процес «явищ» в літературі, таких, як популярність Юдит Германн. Для цього, за словами Наталки Сняданко, є й певні маркери – як-от участь у фестивалях, премії авторам. Коли те, що цікавить читача в інших країнах Європи, водночас перекладається і в Україні. Сняданко розповіла Deutsche Welle, що працюючи над перекладом твору «Гойдалка дихання» нобелівської лауреатки з літератури Ґерти Мюллер, долучилась до спільноти її перекладачів чи не останньою з-поміж перекладачів.
Наукова і спеціалізована література
Доцент кафедри філософії та релігієзнавства “Києво-Могилянської академії” Тарас Лютий раніше опікувався цими перекладацькими ініціативи від імені фонду «Відродження». Він звертає увагу, що раніше в Україні не було школи наукового перекладу, на відміну від художньої літератури. Він каже, ще коли на початку 90-х років в Україні знайшлися видавництва, які взялися заповнювати прогалину потреб інтелектуального читання, з’ясувалося – починати слід від самого початку. Адже в перекладі українською мовою не виявилося тієї підставової філософської чи суспільно-політичної літератури, якою могли похвалитися чи не всі країни Східної Європи. Тому в рамках програми підтримки перекладів німецькою мовою не лише видавали книжки, а й влаштовували семінари з підвищення кваліфікації для перекладачів та видавців.
Сім посібників для журналістів видала за підтримки програми Академія Української Преси. Як розповіла представниця організації Оксана Волошенюк, найбільшою популярністю серед медійників користується «Новинна журналістика» Зігфріда Вайшенберга. Ці підручники можна придбати в Академії за ціною від 35 до 120 гривень. Медіа-експертка Ірина Маркова викладає засади роботи сучасного журналіста, вона каже, що зазвичай шукає німецьку літературу, яка її цікавить або в інтернеті, або у бібліотеці Ґете-Інституту. Найбільше Ірина вподобала «Реальність мас-медіа» Нікласа Лумана за незвичний погляд на тему комунікацій.
Де їх знайти?
Тарас Лютий зауважує, що згаданий роман Роберта Музіля, твори Томаса Манна й «Нотатки Мальте Лявридса Бриґґе» Райнер Марія Рільке у перекладі Юрка Прохаська ще можна придбати у книжкових крамницях. Примірники книжок проекту “100 німецьких книг” надсилали у бібліотеки. Як уточнюють у Ґете-Інституті, книги можна взяти у бібліотеці Німецького культурного центру, молодіжній бібліотеці «Молода Гвардія» у Києві, купити в Книгарні «Є» й під час ярмарку «Книжковий світ», що проходитиме у столиці з 5 по 7 квітня. Наклад кожної з книг рідко сягав двох тисяч примірників. Лютий радить купувати книжки безпосередньо в видавництвах.
Письменник і перекладач Юрко Прохасько каже, що кожна з книжок проекту є вартісна, навіть як досвід. На питання, який твір йому б хотілось перекласти, одразу називає драматургію австрійця Роберта Музіля. Між іншим низка книжок в рамках “100 німецьких книг” ще будуть надруковані. Серед них, для прикладу твір Міхаеля Енде, «Нескінченну історію» якого теж переклав українською Прохасько. Він жартує, що над наступною книгою автора працює інший перекладач, втім Юрко Прохасько не має ревнощів.
Керівниця відділу Ґете-Інституту в Україні Реґіна Ангут-Фрам зізнається, що часто книги просто не знаходили дороги у книгарні, адже професійний маркетинговий ланцюжок від видавництва через книгарню до читача був лише на стадії становлення. Втім, за її словами, існуючі нині 100 назв є явним свідченням успіху програми: сьогодні знайти “Джима Ґудзика і машиніста Лукаса” Міхаеля Енде українською мовою так же легко, як і “Чарівну гору” Томаса Манна або “Постметафізичне мислення» Юрґена Габермаса.