Новий тиждень розпочався яскраво.
Біля намету співали козацьких пісень:
Впродовж дня до намету кілька разів підходили люди, які настійливо задавали питання, на які відповіді навіть й не існує. Як, наприклад, цей хлопець, який разів з п’ять в різному контексті повторив запитання “А які ще акції ви плануєте робити?” при тому на зустрічне питання “Чи готові ви підписатися на захист мови/ТВі?” крутився, як вуж на пательні:
Проте нам додавали оптимізму батьки та їхні діти.
Дмитрик у садку вивчав багато віршів, але за літо призабув. А от його сестра Марійка вагалася-вагалася, але вірш “Гай” все ж таки згадала і розказала:
Ігор, 9 років, вчиться у російськомовній школі, українських творів знає небагато, але отримав заохочувальний приз і поїхав вчити із обіцянкою неодмінно повернутися:
Марку 5 років, він може цілувати маму і віршиком також:
Під кінець дня нам повезло на знайомство з цими двома подружками, які легко і просто розказали кожна по віршу
а потім ще й привели до нас свою подружку. Саша, хоч і співає в ансамблі, все одне хвилюється і соромиться.
Дякуємо вам дівчатка за наш чудовий вечір!
Приходьте, співайте, танцюйте, спілкуйтеся, грайте!
Фото – Олександра Базилєва, Валентини Крицак, Людмили Ямщикової
