Не отримавши очікуваного ефекту від замовної статті, яку, завдяки витоку інформації, опублікував лише один, і то не надто відомий, інтернет-сайт, продажні журналісти народного депутата Григорія Калетніка відпустили (на тому ж сайті) свою фантазію на волю від здорового глузду.
Керуючись логікою на рівні відомого анекдоту із серії про Чапаєва, ці «акули пера» побачили в оприлюдненому Громадянським рухом «Відсіч» попередженні про підготовку цієї статті сімейну (!) боротьбу за лідерство, гризню за владу, доступ до фінансових потоків і одночасно… пошук інвестора (незрозуміло, правда, за які потоки йде гризня, якщо інвестора лише шукають?). І вся ця маячня притягнута за вуха на тій підставі, що в опублікованій на сайті «Свобода слова в Україні» згадана активістка «Відсічі» Ярина Чорногуз, а в чернетці, яку передали відсічанам співчуваючі їм підлеглі Г. Калетніка, про неї не йдеться. Журналісти-ламери, які так і не досягли, попри все своє бажання, компетентності кілерів, стверджують, що опублікована «Відсіччю» чернетка є підробкою (хоча самі чудово знають, що це не так), зробленою на основі опублікованої замовної статті, з якої «Відсіч» нібито сама викинула згадку про Я. Чорногуз і до якої додала абзац про «ПОРУ!» Однак, іронія долі полягає в тому, що цю чернетку «злили» саме Ярині Чорногуз. І, за логікою цих «чего изволите» журналістів виходить, що сама Ярина викреслила себе на догоду «конкурентам», з якими «бореться за лідерство».
Згадуються у новій статті і міфічні непублічні погрози, які насправді були простим повідомленням джинсовикам, що їхнє справжнє обличчя буде висвітлене, в т.ч. й серед того їхнього оточення, яке не підозрює про аж таку аморальність своїх «друзів».
Але апогеєм вже навіть не цинізму, а маразму, є публікація низки світлин з підписами «активістів “Відсічі” охороняють солідного вигляду чоловіки». На «доказах» поряд з цими чоловіками немає жодного відсічанина, як і біля якогось автомобіля, який нібито підвозив відсічанам їжу, як і біля професійної камери, яка нібито працювала на замовлення відсічан, і якій чомусь, на відміну від незалежних любительських камер, ніхто з підлеглих Калетніка не заважав працювати. Насправді фото всіх цих людей поряд з відсічанами редакція «Свободи слова в Україні» повинна мати, бо відсічани справді контактували з усіма цими людьми. Адже саме ці люди при повній бездіяльності міліції активно перешкоджали активістам встановлювати намет і поширювати листівки на захист ЗНО і з критикою законопроекту Ківалова-Калетніка-Сороки.
Ось на цих фотографіях поряд з начальником вінницької міліції Юрієм Куцим стоїть такий собі «охоронець» акції «Відсічі» як проректор з адміністративно-господарської роботи калетніківського Вінницького національного аграрного університету Микола Зарічний.
Як «охороняли» акцію відсічан працівники ВНАУ, журналістам «Свободи слова в Україні» чудово відомо, але ж пишуть вони не правду, а те, що їм замовили.
А пузатий чоловік у смугастій футболці, який єдиний на одному з наведених свободословівцями «доказів» є поряд з активістками (нижнє фото), це – той, хто цілий день слідкував за відсічанами разом з іншими «охоронцями». Він єдиний з «топтунів» пішов на контакт і на запитання щодо своїх дій швиденько показав й сховав якесь посвідчення і з цинічною посмішкою промовив фразу, яка дивним чином співпадає з підписом калетніківських журналістів під однією з фотографій другої антивідсічанської статті: «Я вас охороняю».
Громадянський рух «Відсіч» висловлює своє незадоволення низьким рівнем оплачуваної Г. Калетніком журналістської роботи і вдруге наполегливо радить пану Калетніку таємно заслати одного чи більше своїх підневільних до лав «Відсічі» (це – дуже легко зробити, «Відсіч» відкрита для всіх і не влаштовує особливих перевірок, рішення приймаються також широким колом всіма разом, вся діяльність як на долоні), щоб він, нарешті, зрозумів, що не всі в Україні, як підлеглі Калетніка, працюють за гроші – є люди, які, навпаки, готові витратити свої гроші заради ідеї, і такі є не лише серед відсічан, а й серед багатьох інших організацій, хоча тим, хто пише у коментарях до замовних статей «за спасибо папа маму не целует» (щиро співчуваємо, що вони народились внаслідок тілесно-грошових стосунків, а не кохання), це дуже важко зрозуміти. Як і нам важко зрозуміти фразу «на жаль, нічого з Вашого руху “Відсіч” не вийде» (невже Г. Калетнік хоче, щоб в нас усе вийшло, і щоб наша діяльність проти його законопроекту посилилась?). А от з штампованою фразою № 12 – «довго такі “громадські ініціативи” не існують» – «журналісти» дали маху (не плутати з відомим філософом), адже «Відсіч» існує вже три з половиною роки й зникнення руху не спостерігається, навпаки, додаються все нові й нові активісти, як про це пишуть самі виконавці замовлення Г. Калетніка у своїй першій замовній статті.
Громадянський рух «Відсіч»
Джерело: “Вставай і дій!”