Якщо ми хочемо змін – потрібно шукати нову дорогу. Школа соціальних посередників

Школа соціальних посередників – унікальний проект Української миротворчої школи, готує спеціалістів з професії, якої поки ще немає в Україні.

Це професія соціального посередника. Велика Британія, наприклад, має великі традиції посередництва. Там є королевська служба посередництва та примирення, де працюють такі фахівці. Невипадково саме Британська амбасада підтримала Українську Миротворчу Школу.

Соціальний посередник — це експерт у питаннях психології переговорчого процесу, фахівець з організації та ведення діалогу для трансформації конфліктів. Він має глибокі знання щодо природи конфлікту, теоретичні знання та практичні навички у галузі діагностування конфліктів, профілактики конфліктних ситуацій, добре володіє технологіями переговорного процесу, вміє укладати угоди, які відповідають інтересам сторін. Це люди, які вестимуть за собою.

Професія соціального посередника в Україні мала би існувати вже 24 роки, можливо, тоді б не сталася в нас війна.

Як виникла ідея Школи соціальних посередників

На початку 90-х років в Україні почали працювати проекти, пов’язані з соціальним партнерством, з розвитком діалогових відносин переважно у соціально-трудовій сфері. Але з часом в нашій країні стало зрозумілим, що конфліктні відносини поширюються за межі трудових відносин. Виникла потреба в підготовці фахівців різного профілю, які мали б працювати, як у сімейних відносинах, так і в міжетнічних, міжконфесійних і т. ін.

Ідея професії соціального посередника виростала в середовищі науковців, які працювали над партнерською та діалоговою проблематикою, але на жаль, їх думки та роботи не були своєчасно почуті.

Ідея створення Школи виникла приблизно 6 років тому, коли група вчених, переважно соціологи та психологи, серед яких був Ігор Дубровський (соціолог, доцент Харківського національного університету внутрішніх справ, основний ідеолог та натхненник Школи), намагалися розробити технологію врегулювання та управління конфліктами і тоді саме ця назва стала технічним терміном для науковців.

5 років тому Ігорем Дубровським та професором Ігорем Рущенко, доктором соціології, була написана і опублікована в Бюлетені національної служби посередництва та примирення стаття «Соціальний посередник, як професія щодо професіоналізації соціального діалогу». І тоді знову була озвучена ідея підготовки фахівців різного рівня, які мають отримувати кваліфікацію для роботи в якійсь конфліктній сфері. На жаль, і тоді ця ідея не була почута.

Конфліктний потенціал у нашому суспільстві розвивався і енергія конфлікту набувала сили. Це ми відчули на ЄвроМайдані. В той час були спроби залучити різних фахівців, які більш-менш розуміються на конфліктній проблематиці до вирішення конфліктних відносин.

«Якщо казати про Школу соціальних посередників як проект Української Миротворчої школи, то тут десяток блискавок вдарило у одну точку, адже і фахівці які носили цю ідею, і фахівці які розуміють, для чого це потрібно і люди, які організують процеси зустрілися в одному місці і ця ідея мала шанс на реалізацію. Це був перший крок. Будемо сподіватися на успіх» – висловляє сподівання Ігор Дубровський.

Ідею Школи підтримали та втілили в життя Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень, керівник Української Миротворчої Школи, Наталія Зубар, голова правління ГО «Інформаційний центр “Майдан Моніторинг”», Галина Усатенко, президент ГО Фонд “Європа ХХІ”, Збігнев Буяк, лідер польської “Солідарності” та Ігор Дубровський.

Тренери Школи

Тренерами Школи стали провідні спеціалісти України, Польщі, Росії, США та Ізраїлю з соціології, конфліктології, журналістики, інформаційної війни, культурології, політології, суспільни трансформацій та історії.

Тренерський склад Школи теж виявився унікальним. Ось думка Ігоря Семиволоса: «Захоплює команда тренерів. Вони з різних країн, познайомилися перед підготовкою до Школи, координувалися і узгоджувалися через скайп, але по їх злагоджених діях складається враження, що вони працюють разом багато років!».

Команду психологів та соціологів підбирав Ігор Дубровський. Разом з ним працювали Міхаїл Кіпніс, режисер, педагог, викладач драми, розробник психологічних вправ, ведучий груп, організатор і ведучий багатьох культурних та освітніх проектів і програм, призначених для дітей та підлітків, студентів та театральних діячів, Дмитро Звонок, психолог, педагог Луганського національного університету та Володимир Ланько, практикуючий психолог, тренер ГО “Українська асоціація фахівців з подолання наслідків психотравмуючих подій”.

Дмитро Звонок, Ігор Дубровський та Володимир Ланько
Дмитро Звонок, Ігор Дубровський та Володимир Ланько

Відгук про спільну роботу від Міхаїла Кіпніса: «Я хочу сказать о замечательном опыте, подаренном нам Игорем Дубровским (он собрал нашу тренерскую команду) и Скайпом, так как команда тренеров познакомилась только в Харькове перед выходом «на сцену». Но профессиональное и личное доверие, возникшее путем взаимной переписки и подготовки к семинарам оказались сильнее, чем расстояние! И Игорю Дубровскому, и Володе Ланько, и Диме Звонку большое спасибо за яркое и профессиональное сотрудничество. Было приятно оказаться частью такой замечательной команды!».

Також свої лекції та тренінги представили Ігор Семиволос, Збіґнєв Буяк, Наталія Зубар, Олександр Зінченко, історик, журналіст, публіцист та Андрей Каменщиков, координатор східно-європейської мережі глобального партнерства щодо запобігання збройним конфліктам.

Програма Школи

Програмою Школи передбачено дві сесії та практична миротворча польова робота. Перша сесія Школи – це було інтенсивне 5-ти денне навчання протягом 12 годин на добу.

Програма першої сесій складалася з лекцій та інтерактивних тренінгів з конфліктології, соціології, історії та картографії конфлікту, соціо-нормативної культури, аналізу соціальних мереж, інформаційної війни, історичної пам’яті та інших.

Програма всебічна, охоплює різні сфери, в яких можуть виникати конфлікти. Крім того, щоб розбиратися в конфліктології, посередник також має розбиратися в історичних аспектах, мати уявлення про людей, з якими йому прийдеться вести діалог, вміти протидіяти інформаційній війні.

На початку навчання учасники ділилися враженнями, що лекції здавалися не пов’язаними одна з одною, але в кінці школи зв’язок став зрозумілим. Ось відгук слухача з Луганщини: «Спочатку лекції сприймалися розрізненно, але в останній день все склалося в єдину картину. Знання розклалися по полицях, узагальнилися, став зрозумілим сенс кожної лекції в загальному контексті».

Протягом першого дня учасники прослухали лекцію по конфліктології, на тренінгу з’ясовували власні очікування та завдання від навчання, усвідомлювали, які саме якості потрібні соціальному посереднику та яких навичок не вистачає кожному з них для успішного оволодіння цією професією.

Лекція Ігоря Семиволоса «Основи конфліктології».

Ігор Семиволос
Ігор Семиволос

«Нам потрібно усвідомити, що ми живемо в умовах конфлікту, і ще будемо так жити довго, тому необхідно зрозуміти сутність конфліктології, аби знати як правильно діяти» – зазначив лектор.

За роки радянщини пропагувалося негативне відношення до конфліктів, адже тоді влада боялася невдоволення громадян. Це хибне уявлення зберігається і досі. Насправді, життя суспільства, людські відносини без конфліктів неможливі. Конфлікти корисні тим, що дають поштовх для вирішення проблем, а це є запорукою подальшого комфортного співіснування. Потрібно тільки навчитися правильно їх вирішувати. Цей досвід ми переймаємо у европейців, адже вони цю науку вдосконалюють століттями. Європейці, навпаки, допомагають один одному у вирішенні конфліктів. Це вміння закладено в їхній культурі з давніх давен.

Тренінг «Хто я в цій історії?» Міхаїла Кіпніса та Ігоря Дубровського. Завданням тренінгу було спонукати кожного учасника замислитися над власною мотивацією, адже це допоможе в майбутньому максимально ефективно використовувати отримані знання.

Тренінг Міхаїла Кіпніса
Тренінг Міхаїла Кіпніса

Ввечері першого дня учасники переглядали і обговорювали фільм Анджея Вайди «Валенса – Людина з надії» разом з одним з героїв фільму Збіґнєвом Буяком.


На другий день Школи учасники знайомилися з конфліктом як суспільним феноменом, розглядали проблеми лідерства в Україні та вчилися протидіяти інформаційній війні.

Workshop «Типи лідерства. Проблеми лідерства в Україні» Збіґнєва Буяка. Метою тренінгу було донести до аудиторії вплив типу керування на поведінку виконавців та ефективність колективної діяльності. Тренінг наочно продемонстрував: в залежності від того, скільки свободи учасники мали при прийнятті рішень, стільки власних ресурсів вони бажали вкладати у спільну справу. Цей закон діє завжди і всюди. Лідерам про нього потрібно пам’ятати.

Тренінг Збігнєва Буяка
Тренінг Збіґнєва Буяка

Тренінг «Його величність конфлікт» Міхаїла Кіпніса та Дмитра Звонка. Тренінг надав можливість учасникам відчути себе на місці різних сторон конфлікту, зрозуміти мотивацію їх вчинків, причини поведінки та стати їх адвокатами. Учасники подивилися на один і той же конфлікт з різних точок зору і відчули неоднозначність будь-яких категоричних суджень. Більшість з учасників змінили свою думку після обговорень мотивацій вчинків героїв конфлікту.

Протягом обговорення учасники намагалися відчути причину різного погляду кожного з них на одну й ту ж ситуацію. Життєвий досвід, оточуюче середовище, стереотипи, що ми всотали з нього – все це впливає на нашу точку зору. Більшість конфліктів відбувається саме через нав’язані нам соціумом стереотипи. Все це накладає відбиток на взаємодію з іншими людьми. Посереднику потрібно володіти величезною інформацією про уявленнях кожної зі сторін, адже їх фантазії для них є реальністю. Потрібно вчитися ці стереотипи розвінчувати. Під час вправ учасники відпрацьовували на практиці моделі поведінки в різних конфліктних ситуаціях.

Тренінг Дмитра Звонка
Тренінг Дмитра Звонка

Інтерактивна лекція Наталії Зубар «Як працюють соціальні мережі як людські спільноти і як це пов’язано з теорією динамічного хаосу».

Тренінг Наталії Зубар
Лекція Наталії Зубар

Лекція дуже популярна і затребувана. Її замовляють активісти в різних регіонах, адже такі знання в інформаційному просторі України віднайти майже неможливо.

Одним з основних акцентів лекції є донесення небезпеки від користування російськими інформаційними ресурсами. Зараз, на жаль, цього розуміння в суспільстві немає. Небезпека навіть не в тому, що всі контакти і листування користувача потрапить до ФСБ, а в тому, що до ФСБ потраплять і всі його зв’язки, які легко можна прослідити за поштовими скриньками і соцмережами в рунеті (Однокласники і Вконтакте). Через це на небезпеку наражається  все оточення користувача.

скринька1-300x212

Бурхливе обговорення викликала тема легковірності українців та необхідності перевіряти всю інформацію, що надходить. Зараз не може бути довіри навіть до надійних джерел.

Будь – яка емоційно зафарбована інформація знижує рівень мислення, тому якщо є бажання відреагувати емоційно, це має бути першим дзвіночком, що вами маніпулюють.

Ввечері другого дня учасникам були продемонстровані фільми і презентації про діяльність Української Миротворчої школи та знятих у рамках її проектів. Після перегляду відбулося їх бурхливе обговорення, яке тривало аж до 22.00.


На третій день учасники розмірковували, як подолати конфлікти минулого, розглядали специфіку конфліктів на пострадянському просторі та досліджували поняття комунікації.

Сильне враження склала на слухачів історична лекція Олександра Зінченка «Конструктор пам’ять: Польські олені, Обама та колективна пам’ять українців. Як подолати тяжіння минулого».

Лекція Олександра Зінченка
Лекція Олександра Зінченка

Лекція містить багато важливих для сьогодення акцентів.

Одним з них є те, що люди, які жили в тоталітарному суспільстві мають деякі особливості, які необхідно враховувати посереднику. Це, наприклад, відсутність у них причинно-наслідкового зв’язку.

Після Голодомору суспільство залякали настільки, що старше покоління намагалося не розповідати молодшому про реальні події минулого. Ставлення до минулого формувала офіційна пропаганда. Як наслідок, перервався зв’язок між поколіннями.

У свідомості людей має відбиватися ланцюжок подій. Має бути зрозуміло, яка подія призвела до яких наслідків. Якщо вилучити якісь ланки, то ланчюжок причинно-наслідкових зв’язків переривається. Через це люди з пострадянською свідомістю не можуть зрозуміти, яка подія до чого може призвести і не розуміють можливих жахливих наслідків деяких подій.

Лекція Олександра Зінченка захопила учасників
Лекція Олександра Зінченка захопила учасників

Офіційна пропаганда замінювала вилучені ланки міфами. Зрештою виявилося, що за радянщини вся історія побудована на міфах.

Позбутися цих міфів можна лише одним шляхом – говорити правду. Потрібно не піддаватися спокусі промовчати, а починати руйнувати радянські міфи. Правда не шкодить, шкодять брехня і маніпуляції.

Лектор поділився досвідом Польщі стосовно вирішення проблем політики пам’яті. У поляків на два покоління менше радянських людей, тому в них не розірвався зв’яком між дорадянським і післярадянським минулим. В суспільстві Польщі весь час проходить комунікація про минуле в різних контекстах. Актуалізація його відбувається через мистецтво. Митці піднімають різні теми, які здіймають хвилі обговорень. Навіть якщо вони перебільшують, при обговоренні експерти, історики, вчені, громадські активісти їх виправлять, але минуле буде прорефлексовано.

Лекція Олександра Зінченка захопила учасників
Лекція Олександра Зінченка захопила учасників

Лектор розказав про ключовий посили розмов про примирення: «Пробачаємо і просимо пробачення».

Наша пам’ять про минуле є складовою нашої ідентичності, тому зазіхання на пам’ять сприймається як зазіхання на особистість. Це пояснює важливість для кожної людини її спогадів і міркувань про своє минуле. Щоб вирішити питання різних поглядів – потрібна дискусія, проговорення кожним своїх аргументів. Ключовий посил діалогу має бути: «Все простити, але нічого не забувати».

Лекція розчулила учасників. Відгуки були неймовірні. Олександр навів знання, які були майже недоступні на Східній Україні. Після лекції учасниця з Краматорську емоційно промовила: «Як же все це їм донести!». Вона зазначила, що вражена цією інформацією і зараз розмірковує, як доступно донести ці знання до рідних і містян.

Лекція «Конфлікти на пострадянському просторі» Андрея Каменщикова.

Андрій Камєнщиков
Андрей Каменщиков

Лектор, який є громадянином США родом з Москви, має великий досвід мирного врегулювання конфліктів, яким він поділився з учасниками. На його думку, потрібно намагатися зрозуміти аргументацію опонента, навіть якщо ти з нею категорично не згоден. Чим краще ти розумієш реальні мотиви іншого, тим простіше тобі буде донести свою правду. Ти починаєш розуміти, звідки йдуть переконання твого опонента. Це підсилює переговорну позицію і допомагає знайти підходи, які призводять до взаєморозуміння.

Позитивною новиною є те, що відсоток людей на Сході України, що втягнувся у війну російськими маніпуляторами набагато менший, ніж у інших конфліктах. Населення в зоні відкрите до сприйняття і діалог там працює.

В кінці третього дня учасники мали можливість відвідати екскурсії Харковом.


На четвертий день Школи учасники розбирали на складові заданий конфлікт і намагалися його вирішити, досліджували історію суспільного порозуміння та розвитку культури діалогу в Європі.

Інтерактивний тренінг «Конфліктологічна експертиза та аналіз конфлікту» Ігоря Дубровського та Дмитра Звонка. На тренінгу учасники аналізували заданий конфлікт. Потрібно було відключити оціночне судження, абстрагуватися від своєї позиції та позиції іншої сторони, не пояснювати свою точку зору, а зосередитися виключно на проблемі. Після такого аналізу конфлікт прояснюється. Кінцевою метою на цьому етапі є не вирішення конфлікту, а саме його прояснення. Потім потрібно спробувати знайти точки дотику сторін і консолідуватися навколо єдиної думки.

Тренінг Ігоря Дубровського
Тренінг Ігоря Дубровського

Наступною була лекція Збігнева Буяка «Суспільне порозуміння, як фундамент європейської цивілізації. Круглі столи, які змінили хід історії».

На лекції аналізували європейські цінності та з’ясовували, чим цінності нашого суспільства відрізняються від європейських.

Цікавий приклад можливої точки дотику, навколо якої змогли об’єднатися непримиренні супротивники, віднайшли поляки. Представники громадянського суспільства, влади довго не могли домовитися між собою. І раптом прозвучала фраза: «Давай поговоримо, як поляк з поляком». Був знайдений пріоритет – безпека країни. Це стало першим кроком до переговорів та взаємодії.

Лекція Ігоря Дубровського “Європейська історія: культура діалогу, культура переговорів”

 


На п’ятий день учасники вчилися опікуватися власним іміджем, підбирати команду для своїх проектів, правильно завершувати процеси та підбивати підсумки.

З найцікавішого хочеться виділити велику сесію всіх тренерів, яка мала на меті підведення учасниками підсумків всього навчання та усвідомлення отриманих навичок та знань. Учасники згадували всі дні навчання і проговорювали, що нового вони усвідомили для себе. Таку вправу важливо робити після завершення будь-якого процесу, адже від правильного завершення може залежати цінність всієї зробленої роботи.

Учасники представляють свої висновки
Учасники представляють свої висновки

Після такої вправи ти бачиш весь обсяг знань начебто в об’ємі, з логічними зв’язками між темами. Мозаїка окремих тем лекцій складаються в цілісну картину. Про те, що це вдалося говорять численні відгуки учасників. На цьому етапі у них з’явилося бажання закріпити отримані знання практикою, з’ясувати, яких знань їм ще не вистачає та поглибити їх.

Неймовірні враження справляла остання вправа, яка працювала на об’єднання всіх учасників. Кожний отримав синю або жовту мотузку, які згодом були зв’язані кінцями та розрізані таким чином, що у кожного в руці залишився синьо-жовтий вузлик, що символізує собою контакт між людьми, діалог. «Вузлик – це дія, яка тримає діалог» – завершив Міхаїл Кіпніс.

Неможливо не звернути увагу на дивовижну, власностворену вправу Міхаїла Кіпніса. Міхаїл стверджує, кого не бентежать такі дії, той готовий змінюватися. Ця вправа Міхаїла захопила учасників своєю незвичністю.

https://www.youtube.com/watch?v=rTaHs_9e2fI&feature=youtu.be

Крім вищезазначеного, на тренінгах були вправи для швидкого досягнення тонусу перед публічним виступом, вміння викликати миттєву реакцію противника, вивільнення власного потенціалу, коли на вас нападають в переговорах, тренування голосу, адже інтонація і гучність дуже важливі при переговорах, на пошук командного рішення, розвиток швидкості думки, довіри партнерам. Також учасники вчилися слухати партнерів та спільно працювати в команді задля єдиного результату.

12029685_896973340384854_5206570137097197040_o
Учасники на тренінгу

В кінці Школи деякі з учасників висловили свої враження від навчання. Особливо слухачі відзначили динамічність та структурованість подання інформації, доступність знань та легкість сприйняття, дружню атмосферу, наявність однодумців, довіру один до одного, прагнення допомогти, взаєморозуміння між учасниками.

Тренінг Міхаїла Кіпніса
Тренінг Міхаїла Кіпніса

Відгуки деяких учасників:

«Я дуже шкодую, що отримую ці знання у 44 роки, а не у 20. Особливо враховуючи те, що я з Луганська, що я держслужбовець та що я працювала у департаменті освіти. Я впевнена, все би склалося інакше. Зараз намагаюсь визначити точку, у якій я з режисера власного життя перетворилася на актора за викликом».

«Хочеться всебічної практики: польвої, критичного мислення, з’ясування причинно-наслідкових зв’язків, історичних подій, пошуку однодумців».

«Зараз відчувається цінність пройденого процесу, натхнення для подальших дій, бажання саморозвитку, адже чудово видно його можливі шляхи».

«Було б чудово, якби вийшов підручник з матеріалами школи».

«Дуже позитивна енергетика на тренінгах. Тренери привертають до себе, чують і слухають. Працювати в групі комфортно. Ми як одна родина. Я не боюся сказати щось неправильно, не боюся засудження чи критики».

«Атмосфера дружелюбна та сприятлива для відкритості. Динамічно, весело, не сумно, цікаво».

«Після тренінгів починаєш бачили шляхи для власного розвитку та самовдосконалення».

«Намагаюся зараз віднайти зворотній зв’язок із собою».

Учасники

Перший етап Школи пройшло 60 осіб. Переважна більшість з них є представниками Донецької, Луганської, Одеської та Херсонської областей, але присутні також представники заходу України. Географія учасників представлена містами Херсон, Скадовськ, Маріуполь, Бережани, Сімферополь, Сватове, Артемівськ, Старобільськ, Краматорськ, Запоріжжя, Новопсков, Сєвєродонецк, Славянск, Феодосія, Одеса, Лисичанськ, Луганськ, Іллічівськ, Київ, Харків, Рівне, смт. Новоалексеєвка, с. Майдан Донецької обл.

Учасники на тренінгу. Тренер Міхаїл Кпніс
Учасники на тренінгу. Тренер Міхаїл Кіпніс

Всі тренери підкреслили, що учасники дуже мотивовані на результат, небайдужі і зацікавлені. Тренери учасниками захоплені. Ось відгуки деяких з них:

«Люди заинтересованные, мотивированные, неуспокоенные. Те, кому «есть дело», кто не хочет оставаться для власти «прозрачным». Много горя, разочарований, исковерканных судеб, но нет тупой ненависти, безоглядного «дави всех!»Міхаїл Кіпніс.

«Неймовірно приємно працювати із заряженою на успіх аудитрією» – Дмитро Звонок.

«Участники Школы заинтересованные, активные, пробующие, взаимодействующие, откликающиеся и нацеленные на развитие. Я ставил перед собой цель заинтересовать на тренинге участников так, чтобы им хотелось продолжать обучение, тренировки. И чтобы они были готовы пробовать, ошибаться, достигать своих целей и продолжать двигаться вперед. И самостоятельно, и вместе. Если опираться на обратную связь, мне кажется, это удалось. И я еще раз повторюсь – удалось в том числе, благодаря самим участникам. Очень разным, с разным уровнем подготовки, разной историей, разными своими переживаниями и целями. Но едиными в стремлении к развитию и к тому, чтобы быть активными участниками процесса, авторами своей жизни, отношений. Я благодарен им и другим нашим гражданам, благодаря активной позиции которых мы сейчас пусть и трудно, но строим новую жизнь и новое общество. Надеюсь, эти замечательные люди сохранят тот творческий потенциал, который раскрывался на сессии, свою мотивацию, готовность трудиться и взаимодействовать в практической реализации полученных навыков и деятельности между сессиями. А мы поможем».Володимир Ланько.

Тренінг Володимира Ланька
Тренінг Володимира Ланька

Про мотивованість учасників говорить той факт, що після лекції з конфліктології вони розпочали жваву дискусію про причини насильницьких конфліктів в Україні. Відчувалося, що це їх дуже бентежить. Вони мають бажання зарадити розповсюдженню війни, зрозуміти, що конкретно кожен з них може зробити, щоб попередити конфлікти. Це і є основної мотивацією для навчання більшості з них. Лектори з готовністю відкликаються на такий запит. Аудиторія проводить аналіз різних конфліктних ситуацій на різних територіях, обговорюють причини для кожного з них і можливі варіанти вирішення. Це стане незамінним досвідом на майбутнє.

Учасники на тренінгу
Учасники на тренінгу
Учасники на тренінгу
Учасники на тренінгу

В останній день навчання регіональні координатори Української миротворчої школи познайомилися з учасниками та навзаєм поділилися планами на майбутнє. Учасники отримали запрошення до співпраці зі Школою.

Учасники школи спілкуються з регіональними координаторами
Учасники школи спілкуються з регіональними координаторами

Школа вийшла неймовірною. Це підкреслили і учасники, і тренери, і організатори. Всі сподіваються на продовження взаємодії та плідну співпрацю у майбутньому.

12068665_899852886763566_5556368959855045612_o
Учасники, тренери та організатори Школи

Тут можна ознайомитися з поденними репортажами про навчання.

Перший день В Харкові стартувала перша Школа соціальних посередників

Другий день Більшість конфліктів відбувається через нав’язані нам стереотипи

Третій день Як подолати конфлікти минулого?

Четвертий день Знаходити точки дотику і об’єднуватися навколо них

П’ятий день Готові будувати нову Україну!

З відгуками учасників про Школу можна ознайомитися за цим посиланням.

Відгуки про Школу тренерів:

Міхаїл Кіпніс:  “Я  за эти пять дней увидел, насколько большой ресурс есть у Школы, у страны вообще. Люди заинтересованные, мотивированные, неуспокоенные. Те, кому «есть дело», кто не хочет оставаться для власти «прозрачным».  Много горя, разочарований, исковерканных судеб, но нет тупой ненависти, безоглядного «дави всех!» Честно говоря, этой (порой объяснимой) ненависти, боялся перед приездом в Харьков. Она достаточно свободно  «течет» на мою страничку в Фейсбуке, сшибает лбами, травит: «Ату его! Фас!»

В этом смысле мне была очень симпатична атмосфера Школы, в которой был поиск ответов, а не стремление «гнобити  та давити». Мне совсем не близок (мягко сказать!) подход массовый и популистский типа «Кто не скачет, тот москаль!»  За эти кричалки просто и удобно прятаться от ответственности, от размышлений.  Эти «коллективные послания» мобилизуют  не только коллективную со-причастность, но и коллективную безответственность! Мне  это  кажется сродни: «Все жиды такие», «Все мужики – козлы!», «Все бабы – …».  Стереотип –  он и есть стереотип. 

Школа же отличалась именно высоким уровнем  терпимости и «личной включенности» во  все вопросы, которые поднимались в эти дни. И это для меня довольно новое впечатление в Украине: не «этот ворюга правит, а мы что можем?!», « Да ни черта здесь не буде…», « Бог терпел и нам велел!», а – «Государство начинается с меня!». Часть  тех, кто в прошлом  отсиживался  «на трибунах», сейчас вышли на игровое поле, чтобы осознанно и в активной форме влиять на ситуацию. Потому-то так здорово было работать мне с двумя группами тренинга – никто не хотел быть «на скамейке запасных», всё – в дело! Потому-то и важно было нам, тренерам, начинать встречу с модуля  «ГДЕ Я В ЭТОЙ ИСТОРИИ?!»

Как-то известного экономиста и популяризатора науки Роберта КИосаки спросили, что есть интеллигентность. Он процитировал своего «богатого папу», сказав:

– Интеллигентность – способность различать тонкие отличия…

В этом смысле, мне кажется, Школа продемонстрировала высокую интеллигентность – различАя между вождями и между народами, между стереотипами и между реальностью, между историей и мифотворчеством, между личным и общим…”.

Володимир Ланько: “Мне повезло – я занимаюсь делом, которое мне нравится, в котором я чувствую себя компетентным, и результаты работы это подтверждают. И это – одна из причин, по которой работа по подготовке и проведению ШСП была для меня интересной, продуктивной и приятной. Другой очень важный фактор, следствие первой причины – приносящая удовольствие, развивающая работа помогает мне встречаться и строить отношения с удивительными людьми. Так год назад я познакомился с Игорем Дубровским, потом – с Наталкой Зубар, Игорем Семиволосом, участниками первой школы. Сейчас – Михаилом Кипнисом и Дмитрием Звонком. Обсуждение этого учебного года мы с Игорем начали еще летом. И вот в сентябре, когда уже были четкие рамки проекта, мы встретились с коллегами и приступили к непосредственной разработке учебного плана тренингов. Это были четкие, продуктивные встречи. Идеи, обсуждение, новые предложения, коррекция и вновь обсуждение. И мы смогли, объединив опыт, знания каждого из нас разработать план, подготовиться и выйти к участникам Школы единой командой.

И тут – третий фактор – аудитория, участники Школы – потрясающие специалисты, которых пригласили для ведения других тем, и участники – заинтересованные, активные, пробующие, взаимодействующие, откликающиеся и нацеленные на развитие.

Так что работалось мне замечательно. От первой минуты до последней минуты завершения первой сессии этого года.

Планы, лично по моему мнению, были не такие сложные. Мои планы, как тренера. Коммуникация и конфликт – темы актуальные всегда, многократно проработанные множеством профессионалов и пройденные большим количеством участников. Это давало возможность четко сформулировать задачи, спланировать тренинги. Мне было очень важно при этом показать, дать почувствовать участникам, чтобы они это в том числе поняли – общение – это здорово! Общаться – здорово! Коммуникация – удивительный потрясающий феномен нашей жизни. Я ставил перед собой цель заинтересовать на тренинге участников так, чтобы им хотелось продолжать обучение, тренировки. И чтобы они были готовы пробовать, ошибаться, достигать своих целей и продолжать двигаться вперед. И самостоятельно, и вместе. Если опираться на обратную связь, мне кажется, это удалось.

И я еще раз повторюсь – удалось в том числе, благодаря самим участникам. Очень разным, с разным уровнем подготовки, разной историей, разными своими переживаниями и целями. Но едиными в стремлении к развитию и к тому, чтобы быть активными участниками процесса, авторами своей жизни, отношений. Я благодарен им и другим нашим гражданам, благодаря активной позиции которых мы сейчас пусть и трудно, но строим новую жизнь и новое общество. Надеюсь, эти замечательные люди сохранят тот творческий потенциал, который раскрывался на сессии, свою мотивацию, готовность трудиться и взаимодействовать в практической реализации полученных навыков и деятельности между сессиями. А мы поможем.

К сожалению, не все удалось реализовать в тренингах. Увы. Границы есть у всего. Время, количество участников, цели – все это четко определяет задачи тренингов. А значит – приходится расставлять приоритеты и от чего-то отказываться. Надеюсь – пока. Я имею в виду более глубокую проработку коммуникативных навыков. Практическую отработку. Например – умение подготовить публичное выступление. Отработка простых речевых техник ненасильственного общения, общения, свободного от агрессии. Тренировка навыков, необходимых в работе с группами. Думаю, все это мы продолжим изучать и отрабатывать на следующей сессии или на вне сессионных тренингах. Тем более, что сами участники активно интересовались такими темами. Не всегда удавалось в столь короткое время уделить максимум внимания каждому участнику. Ведь все мы разные. Опыт общения разный, традиции разные, образование разное. А это вносит свои особенности в речь и коммуникацию. И все же – основные цели достигнуты. Рабочее пространство тренингов было единым, процесс был понятен и открыт для каждого участника и результаты понятны каждому участнику. А значит – мы можем продолжать подготовку, опираясь на полученные результаты.

Размышляя о проведенной работе, хочу отметить важность разных форматов занятий, наличие рабочих материалов, содержащих как теоретическую часть, так и бланки для проработки тренинговых тем. Работа показала, в чем и как необходимо внести коррективы в опорные конспекты, как структурировать время тренинга. Я чувствую благодарность и уважение к каждому участнику Школы. И удовлетворение от работы, которая была проделана каждым и всеми нами вместе”.

Проект «Українська миротворча школа» реалізується коаліцією громадських організацій за фінансової підтримки Посольства Великої Британії в Україні.