Однією з найстабільніших колоніальних практик в україно-російських відносинах протягом століть, залишалась кількість українських політичних в’язнів у російських тюрмах. Яка завжди була висока. Проте, найбільший апогей збільшення кількості українських політичних, і не тільки, в’язнів у Російській імперії досягнув у радянський етап її існування.
Jestem przekonany, że historia jest jedną z aren w tej wojnie hybrydowej, a jak wiadomo Rosja z całą mocą wykorzystuje różnorakie historyczne mity i stereotypy, aby zmobilizować swoich zwolenników zarówno na Ukrainie, jak i za granicą.
Rosja posiada wielowiekową tradycję nie tylko w zakresie falsyfikowania historii, ale też czynienia zeń oręża. Tym, którzy pragną pracować nad transformacją sporu po obu stronach granicy, zaleca się bardzo poważne zainteresowanie się tym, jak to przy pomocy owego narzędzia w postaci historii, Rosja stwarzała i rozpalała konflikty. Poprzedni negocjatorzy w większości ignorowali ten czynnik.
Стріляні гільзи… Пісок…
Кров…
Вже суха якась. Калюжєю і плямами.
Це вивіска табору особливого режиму в с. Кучино Пермської обл., що діяв 1980 – 1987 рр. Тут доведені були до смертельного стану Олекса Тихий, Юрій Литвин, Валерій Марченко. Тут загинув Василь Стус. Тут і я провів 6 років
Запрошуємо взяти участь всіх наших постійних учасників, всіх бажаючих, хто любить спорт, любить Донеччину та любить Україну. Старт відбудеться в Слов’янську в Семенівці біля пам’ятника загиблим воїнам України
Ми вибиваємо в ворога з рук можливість взнати нас, впливати на нас, взаємодіяти з нами…
Імперія не дарма боялася мови, не дарма були всі ці валуєвські та емські укази, не дарма розстрілювали письменників та витісняли мову з вишів. Вони знали, що то зброя, і дуже міцна зброя
