ПМочка. Від пістолета Макарова – так назвала дівчина із Золочіва, з одного зі східних добровольчих батальйонів свою кицю, яку віддала на пост-секрет.
Перші три години хлопці, що везли це маленьке кошеня, сміялися з нього, думаючи що єдиною справою для кицьки протягом двох-трьох тижнів буде поїдання ковбаси. Проте, вибору особливого не було, котячий охоронець просто став необхідним на посту, бо миші вже бігали по лежачих хлопцях та прогризали всі запаси їжі, роблячи існування хлопців і без того нестерпним.
Проте, як не сміялися хлопці за перші три години, це маленьке боязке кошеня спіймало три миші.
До кінця світового дня, як не диво, це кошеня спіймало вже 7 мишей. За добу на особливому рахунку ПМочки було 12 мишей. Після першого дня перебування на блокпосту з ПМочки вже ніхто не сміявся. Вона заслужила своє місце перебування біля буржуйки з честю.
Ба більше того, коли хто з нових хлопців приїздив на блокпост та намагався пересунути місце дислокаціі ПМочки біля буржуйки, це наражалося на гострий спротив старожилів блокпоста і місце ПМочки залишалось незмінним. Серед хлопців, що бачили війну, цей маленький комочок шерсті з хвостом заслужив поваги більше, ніж декотрі з людей.
Наразі вже немає точних даних скільки на рахунку кицьки мишей, відомо одне. Цілий блокпост хлопців та дорослих чоловіків опікується своєю кішкою, а вона віддячує воякам спійманими мигами та своїм моторним муркотінням.
Віталій Овчаренко
Перша стаття з серії
Українська котяча армія. За що військові поставлять пам’ятники котам
Українська котяча армія. Пригоди киці Галушки під мінометним обстрілом
Пишіть нам про бойових котів!
