Нещодавно наше суспільство відзначало річницю завершення Другої світової війни в Європі та перемогу над нацизмом. В ім’я пам’яті про жертви війни не слід забувати ще один режим, котрий також був учасником розв’язання війни та здійснював злочини проти людства не менші ніж нацисти – мова йде про радянський тоталітарний режим.
Зовнішній двір тюрми на Лонцького
На початку нацистсько-радянської війни, в результаті котрої СРСР постав жертвою агресії Райху, комуністи здійснили досі нечуваний для регіону Західної України злочин – масові розстріли політичних в’язнів у тюрмах НКВД протягом кінця червня – початку липня 1941 р. Після війни цей злочин приписали переможеним нацистам…
Нижче викладаємо короткий перебіг подій кривавого тижня (22‑28 червня) у Львові, зокрема у тюрмі № 1 Управління НКВД по Львівській області, в народі – «тюрма на Лонцького».
На задньому плані фото, біля молодих дерев, помітний ручний каток, яким чекісти зрівнювали землю, щоб приховати місце масового поховання.
Жертви розстрілів у зовнішньому дворі тюрми. Ці тіла були винесені з камер, а також ексгумовані з трьох траншей, виритих у зовнішньому дворі тюрми.
Жертви розстрілів у зовнішньому дворі тюрми. Ці тіла були винесені з камер, а також ексгумовані з трьох траншей, виритих у зовнішньому дворі тюрми.
Жертви розстрілів у зовнішньому дворі тюрми. Ці тіла були винесені з камер, а також ексгумовані з трьох траншей, виритих у зовнішньому дворі тюрми.
Жертви розстрілів у зовнішньому дворі тюрми. Ці тіла були винесені з камер, а також ексгумовані з трьох траншей, виритих у зовнішньому дворі тюрми.
Жінки, убиті в приміщенні тюрми.
Трупи розстріляних в’язнів у камерах в’язниці на Лонцького. м. Львів, 1 липня 1941 р. Деякі такі камери німцям довелося замурувати, щоб уникнути епідемії. Повторну ексгумацію провели в лютому 1942 р. коли вдарили морози.
Трупи розстріляних в’язнів у камерах в’язниці на Лонцького. м. Львів, 1 липня 1941 р. Деякі такі камери німцям довелося замурувати, щоб уникнути епідемії. Повторну ексгумацію провели в лютому 1942 р. коли вдарили морози.
Коли 22 червня розпочалася війна керівництво НКВД запланували депортувати в’язнів до концтаборів. В перший день війни в тюрмі на Лонцького було розстріляно 102 особи, котрим винесли смертний вирок (в документах НКВД він звучав як «ВМН» ‑ від рос. Высшая мера наказания). Евакуація в’язнів провалилася, тому було вирішено ліквідувати проблему переповнення тюрем перевіреними на практиці під час Великого терору в 1937‑1938 рр. методами. Чекісти склали списки в’язнів та за спрощеною схемою двоє осіб винесли вирок тисячам людей, слідча процедура котрих була не завершена. Головним критерієм вироку було обвинувачення у «контрреволюційних злочинах» за 54 статею КК УРСР.
Процес ексгумації розстріляних в’язнів у зовнішньому дворі тюрми. 3 липня 1941 р., м. Львів. Для проведення цих робіт німці примусово зігнали львівських євреїв.
Процес ексгумації розстріляних в’язнів у зовнішньому дворі тюрми. 3 липня 1941 р., м. Львів. Для проведення цих робіт німці примусово зігнали львівських євреїв.
Загалом в тюрмі на Лонцького було розстріляно 1680 осіб. У перші дні війни відбувалися індивідуальні розстріли у спеціальній розстрільній камері, а трупи вивозили за межі міста для поховання (до сьогодні ці місця масових захоронень не відомі і документів не знайдено). А в останні дні перебування совєтів, як їх називали львів’яни, відбувалися масові знищення в тюремних камерах з автоматичної зброї через віконечко для передачі їжі. Близько 700 тіл було поховано у зовнішньому дворі тюрми у трьох ровах. Також чекісти залишили трупи в камерах тюрми. Серед розстріляних в’язнів було 67,2% українців, 23,4% поляків, 7% євреїв та представники інших національностей.
Некролог про загибель та похорон Богдана Чайковського (відомий громадсько-політичний діяч, юрист, син письменника Андрія Чайковського) надрукований у львівській газеті «Щоденні вісті». За родинними переказами тіло Б. Чайковського впізнала служниця за одягом, який прасувала йому в день арешту.
Львів’яни шукають серед розстріляних своїх рідних у подвір’ї в’язниці № 1. м. Львів, 3 липня 1941 р.
Львів’яни шукають серед розстріляних своїх рідних у подвір’ї в’язниці № 1. м. Львів, 3 липня 1941 р.
Львів’яни шукають серед розстріляних своїх рідних у подвір’ї в’язниці № 1. м. Львів, 3 липня 1941 р.
Львів’яни шукають серед розстріляних своїх рідних у подвір’ї в’язниці № 1. м. Львів, 3 липня 1941 р.
Львів’яни шукають серед розстріляних своїх рідних у подвір’ї в’язниці № 1. м. Львів, 3 липня 1941 р.Львів’яни шукають серед розстріляних своїх рідних у подвір’ї в’язниці № 1. м. Львів, 3 липня 1941 р.Тюремна брама зі сторони вул. Лонцького. Сьогодні вона замурована.
24 червня після німецького авіанальоту охорона тюрми залишила її територію. Це дало можливість в’язням організувати втечу. При підтримці ОУН, котрі засіли на будинках на вул. Лонцького та обстрілювали з автоматів нечисленних охоронців тюрми, група в’язнів кількістю від 270 до 362 осіб втекли (таке коливання в кількості втікачів пояснюється применшенням втечі через острах відповідальності за недбалість, котра у воєнний час могла коштувати життя співробітнику НКВД). Очевидці згадували, що окремі в’язні, залучені до господарських робіт в тюрмі, почали відкривати камери і казали польською мовою «Втікайте!». В другій половині дня повернулися чекісти і зупинили втечу – загинуло 13 в’язнів. Серед врятованих втечею були Катерина Зарицька, донька відомого львівського математика Мирона Зарицького, котра з 1943 очолила Українських червоний хрест при УПА; та ігуменя Йосифа (в миру Олена Вітер), котра врятувала багатьох євреїв від нацистських репресій та офіційно визнана Ізраїлем «Праведником миру» 1976 року.
Степан Білостоцький (1889 1941) – в’язень тюрми на Лонцького, розстріляний в останні дні червня 1941 р.
Іван Сярий (1913 1941) – в’язень тюрми на Лонцького, розстріляний в останні дні червня 1941 р.
Петро Сташинський. Фото довоєнних часів, пл. Ринок, м. Львів.
Сташинський Петро Васильович (1904-1941), уродженець с. Борщовичі Ново-Яричевського р-ну Львівської області. Заарештований 9 жовтня 1940 р. Член Просвіти, організації «Сила» та ОУН. Обвинувачений за ст. 54 пп. 6, 11 КК УРСР. Розстріляний у в’язниці № 1 м. Львова на вул. Лонцького 26 червня 1941 р.
Олена Вітер – ігуменя (мати Йосифа) монастиря сестер Студиток, арештована в 1940 за зв’язки з ОУН. Зуміла втекти з тюрми 24 червня 1941 р. та уникла розстрілу, хоча її ім’я числиться у списку розстріляних та позначено як «убыла из тюрьмы», тобто знищена.
Коли місто зайняли німецькі війська, в перші дні було проведено ексгумаційні роботи, 2-3 липня львів’янам було дозволено опізнати рідних, а 4-5 липня відбувся похорон неопізнаних на Личакові. Згодом нацисти використали цю трагедію для початку антиєврейських репресій, звинувачуючи єврейську громаду в злочинах комуністів, котру вони називали «жидо-більшовицькою». Таким чином одна трагедія (розстріли НКВД) стала причиною другої – 4-7 липня у Львові відбувся т.зв. «жидівський погром».
Подив і жах на обличчі львів’янки, котра щойно зайшла у двір тюрми. 3 липня 1941 р., м. Львів.
то в 1841 було визволення чи окупація, в 1944 було визволення чи окупація