Тези до дискусії «ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА ТА ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА. ПРОПАГАНДА І НОВІ МЕДІЇ» в рамках проекту «Київський діалог», яка відбулася в Харкові 19 травня 2015 року.
Наталія Зубар, Голова Правління Інформаційний центр «Майдан Моніторинг», координатор проекту «Українська Миротворча Школа»
Основним фактором, який дозволяє широкомасштабні інформаційні диверсії в Україні, є
Фрагментація комунікаційного простору України , до якої призводять
- Низький рівень соціального капіталу в громадах
- Погана якість медіа
- Погана якість ідей, творів і концептів
- Погана якісь каналів комунікацій, як електронних, так і фізичних
Що з тим можна зробити?
- Підвищити мобільність населення через покращення транспортної інфраструктури
- Сприяти створенню нових активістських медіа (приклад Газети Виборчей) на базі
- Популярних твітер акаунтів
- Колективних блогів
- Університетських медіа центрів
- Зміцнювати професійно і інституційно існуючі медіа, які мають зародки етичних принципів діяльності
- Створювати мережі медіа, об’єднанні спільними інтелектуальними завданнями, такими як
- Достовірність інформації
- Дотримання професійних стандартів
- Пошуки соціально резонансних тем і оптимальних шляхів їх висвітлення
- Підвищувати соціальний капітал інтелектуалів-патріотів через
- Навчання ефективним комунікаціям
- Збільшення видимості їх діяльності в медіа
- Залучення їх до вирішення управлінських завдань місцевої влади та адміністрацій
- Залучення їх до розробки стратегій місцевого розвитку
- Створювати ефективні механізми інформаційного обміну між громадянами та правоохоронними органами та військом через
- широке включення громадян в підтримку безпеки в своїх територіальних громадах.
- Створювати громадські мережі інформаційної безпеки для оперативного збору інформації про терористичну діяльність та впровадження і популяризацію європейських стандартів журналістики та суспільної безпеки
Починати потрібно з коренів – із сільськоі глибинки. І якими би мізерними не здавалися тиражі провінційних газет (1-3 тисячі екз. разових тиражів щотижневок) необхідно допомогти роздержавити комунальні “районки”, поголовно оновити редакторів, журналістів, які ще й досі залишилися там із своєю совєцькою “закалкою” і нафталіновою ідеологією. Варто подбати про недержавні, особливо громадські змі, забезпечити можливість проводити місцеві журналістські розслідування. Для цього варто промоніторити стан провінційних видань, іхню кількість у кожному окремо взятому районі, кадровий потенціал. Де немає – створити громадські локальні змі, де вони наявні – подбати про фінансову підтримку соціальних проектів, спрямованих на розвиток громадянського суспільства.