Брехлива правда

Ми не можемо далі дозволити безстидному чужинцеві
 знущатися над найсвятішими нашими чуттями.
Українська нація мусить скинути панування чужинців,
 бо вони загиджують саму душу нації.
Мусить добути собі свободу, хоч би захиталася ціла Росія!
Мусить добути своє визволення з рабства національного
 та політичного, хоч би пролилися ріки крови!
М. Міхновський

 Не секрет, що кожні вибори – це майданчик для виливання всього наявного бруду, який є в арсеналі політичних партій щодо своїх політичних конкурентів. Випробовування різноманітних «темних схем», з використанням тематики, яка обов`язково зачепить електорат. Це насамперед теми пов`язані з російською мовою та діяльністю ОУН-УПА. Час від часу з’являються нові заради створення «димової завіси» аби відволікати увагу українців.

Якщо говорити про Східну Україну, то саме Харків, завжди намагаються показати як проросійське місто, як бастіон всього російського. Вихваляють тим, що це місто було першою столицею Радянської України, але, насправді, – Харків все одно залишається українським й доводить це різними акціями непокори, які не вписуються в загальну картину, змальовану теперішньою владою через підконтрольні ЗМІ.

З приходом Партії Регіонів до влади в Харкові відразу ж взялися за дискредитацію питання національно-визвольних змагань українського народу, Голодомору. Заборона патріотичних акцій, намагання прибрати пам`ятний камінь воякам УПА, тиск на українську мову, українських підприємців, закриття опозиційних телеканалів тощо. Більшість з тих, хто піднімає голову й намагається протистояти антиукраїнській владі одразу піддаються тиску, залякуються. Це факт, що влада боїться свого народу.

З новою силою назовні виринають радянські міфи, що стають офіційною версією української історії, переписуються підручники з історії України щоб діти не знали минувшини власного народу. Телеканали демонструють фільми лише про «доблєсную савєтську армію» та «зоркіх чєкістов», що рятує весь світ від фашизму, забуваючи, що їхня дія на захоплених територіях була спрямована на насадження комунізму – тоталітарної ідеології,  яка мало чим відрізняється від фашизму. Владою лобіюється проведення різноманітних виставок про злочини українського визвольного руху, безсоромно перекручуючи історичні факти. Такі виставки проводяться вже другий рік поспіль. Перша – в Харківському академічному театрі опери та балету (ХАТОБ) проводилася під суворою охороною, а  цього року – на одній з вулиць Харкова біля залізничного вокзалу на паркані з’явилися  великі банерами.

Перша спроба цього року провести таку виставку відбулась близько двох місяців тому, але виставка була пошкоджена невідомими. Після відновлення ці 15 банерів знову висять і брехливо розказують харків’янам про злочини ОУН-УПА та співпрацю з Гітлером, нагадують, що цих «злочинців» як героїв, хоче визнати об’єднана опозиція: «Наши воины оуновцев не простили. А ты считаешь, что имеешь право их простить?» або «Наши воины не предали тебя тогда. Ты их предашь сейчас?». Чомусь одразу згадуєш про батька пана Колесніченка, який начебто за нас з вами згорів у танку за 12 років до народження власного  сина… . Лунають заклики про «правильний вибір в жовтні цього року: «Прийди и скажи свое нет на выборах 28.10.12».

Цікавим є те, що фотографії, які використовують в цій виставці зкомпоновані так, щоб одразу викликати в людини ненависть до всього українського. Повною мірою використовуються матеріали радянського агітпропу, оскільки архіви ЧК-ДПУ-НКДБ-КДБ не були доступними для дослідників належним чином й дотепер, а те, що було розкрите, характеризує товаришів з «полум’яними серцями й холодним розумом» як відвертих негідників. Метою виставки є створити потрібний психологічний ефект для негативного сприймання всього українського, бо на більшості банерів немає жодної інформації про використаний матеріал окрім написів «Забыли?» чи «Прислужники Гитлера» тощо. Кожен хто хоче дізнатись правду може дуже просто й швидко знайти спростування інформації використаної на виставці у Інтернеті, де розміщено велику кількість документів та фотографій 40-50-х років ХХ століття. Дехто не хоче зважати на спільний нацистсько-радянський парад у Бересті з огляду на спільну перемогу над Польщею, документальні свідчення про злочини більшовиків у 1939-1941 роках та в останні дні існування радянського режиму в Західній Україні на початку німецько-радянської війни. Ігнорується ставлення більшовицького режиму до новобранців зі «звільнених» українських територій, яких українофобський режим намагався знищити під кулями німців.  Поява цієї виставки перед виборами до ВР України є нічим іншим, як бажання дестабілізувати ситуацію в Україні й, зокрема, у Харкові й «під шумок» провести вибори в потрібному напрямі.

Можна багато написати спростовуючи кожен використаний матеріал, але розгляну  лише основні моменти цієї виставки.

По-перше. Виставка починається з серії банерів «С кем боролась УПА», де красномовно показано місцеве населення, що дуже потерпає від нападів «націоналістичних банд». Але з історії ми знаємо, що з німецькою армією та каральними загонами радянської влади УПА боролася  понад 10 років і, якби не підтримка місцевого населення, то вона й 1-2 років не протрималася б. Не забуваймо також, що УПА була армією, яка складалась з місцевих хлопців, що йшли до повстанської армії добровільно, йшли захищати свої власні домівки й родину. А тепер пригадайте, як набирали до Радянської армії – ніхто не питав, чи ти хочеш воювати – мобілізували й одразу в бій, часто без жодної підготовки та зброї. Радянська армія та радянські партизани, що діяли на окупованих територіях, не надто зважали, що станеться з місцевим населенням після їхніх акцій проти німецьких військ. Натомість, українські повстанці дійсно захищали міста й села, бо це були їхні рідні місця, там були їхні рідні. УПА робила все, щоб після їхніх дій не було відплатних акцій з боку німців чи радянської влади. Запіллям УПА був весь український народ, що не хотів жити під жодною окупацією, а лише у власній державі.

По-друге. Організатори виставки стверджують, що УПА – це прислужники Гітлера, показуючи фотографії з німецькими вояками, які складають присягу. Якщо говорити про українців, то вони ніколи не присягали на вірність Німеччині чи Гітлеру. Це стосується й  сформованих з українських добровольців двох батальйонів «Нахтігаль» та «Ролянд», бо однією з умов їх створення була присяга саме на вірність Україні. До штату німецького війська (з отриманням власного номеру і ставки) вони ніколи не входили. Це теж є доведений факт. Після проголошення Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року ці батальйони невдовзі, коли Німеччиниа відмовила визнати Україну, були зняті з фронту й весь офіцерський склад заарештовано. З цього моменту ОУН починає відкриту боротьбу проти німців. Як пише одна з брошур, виданих УПА в середині 40-х років «У гітлерівців як в окупантів України і ворогів усіх волелюбних народів ми стріляли, а не з ними співпрацювали. Про це знає не тільки ввесь український народ, але і ввесь світ». Не забуваймо про цілі німецькі дивізії створені з росіян, що з радістю воювали проти Радянської армії. Чомусь РФ намагається не згадувати про Армію Власова та її кількість, і про спільний парад німецької армії та радянської армії в Бресті напередодні війни, і про розподіл Польщі! Ніхто чомусь не згадує, що німецькі офіцери вчились в радянських колег військовій справі, тисячами йшли ешелони в Німеччину з усім необхідним для німецької армії. Ось такі були союзники радянської армії, про яких забули, демонструючи лише фото з Ялтинської Конференції у 1945 році американського, британського та радянського лідерів.

По-третє. Виставка яскраво показує «роботу» УПА, яка, за версією організаторів, вбивала мирне населення й постійно його грабувала. Не буду повторювати про місцеве населення, бо писав про це трохи вище. Єдине – додам, що потрібно було поставити фотографії тих, хто був замордований й розстріляний в тюрмах за час панування радянської влади на території України, і не тільки на Західній Україні під час наступу німецької армії, але й за довоєнний і повоєнний період. Нехай покажуть кількість ешелонів, що вивозили неугодних радянській владі в найдальші місця Радянського Союзу за 70 років окупації, боротьбу з так званими куркулями, жертв Голодомору, розстріляних кобзарів, священників тощо. А скільки пройшло політичних в’язнів через сумнозвісну Холодногірську в’язницю! Якби це все показати, то не вистачило б всіх вулиць Харкова для розміщення цієї виставки!

З приводу тортур, які виставка приписує ОУН-УПА, то, я впевнений, що вони просто переплутали, бо коли читаєш які тортури застосовувались, то з кожним пунктом все більше переконуєшся, що це схоже на методи, які застосовували каральні структури радянської влади НКВД-МГБ-КГБ. Почитайте спогади людей з яких вибивали зізнання про нібито скоєний злочин. Радянська влада завжди діяла підступно й по-злочинному. Давайте згадаємо про спецгрупи МГБ, які маскувались під боївки УПА. Завданням таких груп було дискредитувати визвольний рух. Якраз такі групи й застосовували повною мірою терор, грабунок місцевого населення, вбивства мирного населення а також членів ОУН та УПА.

Згадується в цій виставці й тема євреїв. Показується, що українські повстанці вбивали євреїв, але не згадується про те, що в УПА було досить багато євреїв. Наведемо наприклад: лікарі Самуель Найман, Антін Кольман, які врятували багато українських повстанців. І це не поодинокі випадки! Маємо дані коли й члени ОУН та прості люди рятували євреїв під час переслідувань.  Не забуваймо, що головним гаслом УПА було «Воля народам! Воля людині!», де бачимо толерантне ставлення до інших народів, що проживають на території України. Українські націоналісти як члени ОУН чи вояки  УПА неодноразово писали в своїх відозвах до євреїв «Хай живе держава Ізраїль і дружба між єврейським та українським народами». Аби не було закидів, що документи ОУН чи УПА можуть бути не об’єктивними, то наведу цитату з німецького документу від 30 березня 1942 року начальника поліції безпеки та СД: «Сьогодні точно встановлено, що рух Бандери забезпечує фальшивими документами не тільки своїх членів, а й також євреїв».

Хочеться кожного застерегти, що напередодні виборів нас знову розділяють і нами маніпулюють. Знову комуністи волають про те, що потрібно змінити Державні символи України (герб, прапор, гімн), бо, мовляв, з ними зустрічали Гітлера… Я впевнений, що настав час, коли потрібно на законодавчому рівні заборонити діяльність комуністичної партії та нарешті позбутись комуністичних символів, що тисячами залишились по українських містах та селах.  Політики, що зараз при владі в Україні не прагнуть, щоб Україна стала сильною, незалежною від зовнішніх впливів державою. Вони прагнуть чим скоріше збагатитись й в потрібний момент зникнути з поля зору, бо лише дурний не розуміє, що дуже скоро в українців закінчиться межа терпіння й всіх цих політиків швидко змете революційна мітла й тоді буде пізно каятись чи тікати за кордон.  Настав час змінити владу, яка мріє зробити з нас німих рабів, що готові виконувати все, що їм скажуть. Час діяти!

Слободянюк Олексій
ГПО «Українська справа»

Über Nataliya Zubar 2360 Artikel
Nataliya Zubar, Maidan Monitoring Information Center, Chair

1 Kommentar

  1. Даруйте, шановний авторе, але брехливої правди НЕ БУВАЄ. БУВАЄ АБО ПРАВДА,АБО БРЕХНЯ. Тут треба чітко дотримуватися МЕЖІ між чорним та білим. Тут сенсаційність нідочого, так само як бажання бути “оригінальним”.Пам’ятаймо, що за ОТУ ЄДИНУ ПРАВДУ УКРАЇНА ЗАПЛАТИЛА СТРАШНУ ЦІНУ. Те, що комуністична, а тепер відгалужена від неї ще й прусакінська падлюка намагаються очорнювати героїв УПА ОУН, Дивізійників різними “фактами з фотографіями” можу сказати одне ШКОДА, ЩО НАШІ ХОПЦІ І ДІВЧАТА НЕ ВИНИЩИЛИ ЇХ УСІХ. А друге ЧИ ЦЕ НЕ ЇХ ПЕРЕОДЯГНЕНІ “ОРЛИ”? Вони ж майстри на таке! Прийде час і їх треба спитати за усі кривди.

Kommentare sind deaktiviert.