Як і варто було очікувати, Апеляційний суд Волинської області своїм рішенням від 23 квітня 2013 року виправдав нововолинського терориста № 1, який уподібнюючись в’язням сталінських психушок 30-х років минулого століття, провів у психіатричній лікарні № 1 міста Луцька більше, як півроку. Майже виправдав.
Дика історія. Така, як і українське правосуддя та умови перебування у місцях позбавлення свободи. Це там, на рівні міст мільйонників – Києва, Львова, Дніпропетровська та інших, у майже комфортних місцях для тримання VIP-зеків можна заперечувати навіть неспростовні факти ув’язнення політичних іншодумців, качати права та апелювати до вищих владних інстанцій. А у нас на периферії, хай Бог боронить від такого лікування! Це може застосуватись до кожного. Хай там як – буде заперечувати наведені мною можливі докази чи ні, адміністрація цього лікувального із дозволу сказати закладу, проте, я знаю дещо із того, що творилося у його стінах. Знаю та й тільки, а довести не зможу. Немає доказів. Ані відео, чи аудіозаписів чи хоча б свідків тих подій. А якщо так, то і говорити нічого.
Як бачите із «Ухвали іменем України» судді першої інстанції, Нововолинського міського суду, яких я навіть нещодавно славив, не дуже то й переймалися майбутнім нашого бідолахи. Порушень – неміряно. Там прямо написано, що у луцьку «психушку» Василь потрапив тільки за завідомо неправдивий лист поміщений у поштову скриньку Нововолинської міської прокуратури та закладену речовину невідомого походження у бокс схову супермаркету «Вопак». І що, як вбачається, не доведено.
Вперше у моїй журналістські практиці в «Ухвалі» є посилання на «Європейську конвенцію прав людини» та «Закон України про психіатричну допомогу», що робить честь суддям даної апеляційної інституції. Проте, насторожує відсутність посилань на статті Конституції України. А там… тільки копни! І виникне питання: а кого ж судити?! Вона (Конституція) є нормою прямої дії. Це означає, що Ви можете захищати себе у судах маючи у руках тільки Основний Закон. Це правда. І зовсім не смішно, якби не хотілося плакати… Є великі претензії і до прокуратури. Ім’я ймовірного диригента цієї трагічно-вибухової симфонії, я знаю. Зрештою, читайте та здогадайтесь, це не важко. Вчіться самі та вчіть інших. Згодиться. На старість – як знайдете.
Фотокопію ухвали Волинського Апеляційного суду надаю.
30.04.2013 року
Анатолій Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща». Журналіст. Нововолинськ
Попередні матеріали на цю тему
- Привіт із дурдому! Від Василя Мартинюка – 2
- Василь Мартинюк доскаржився на “органи” до психушки за рішенням суду
- “Він пише звернення в усі інстанції і це вважають признаком хвороби”
- Невже повернулися часи Брежнівських «психушок»?
- Привіт з дурдому: «Ну, що догрались?»
Завдяки сайту “Майдан”, позавчора, Василя Мартинюка перевели у психіатричну лікарню відкритого типу у селище Олика під Луцьком. Одісея зі його звільнення продовжується. Ті, хто думає, що це їх не стосується і намагається пошепки воювати на власній кухонно-дачній території, глибоко пожалкує – прийдуть і за ним, хтось таки напише доноса. Або підкине якісь заборонені до зберігання предмети. І хай потім у того “казла” не біліють, як вареної риби, від жаху очі: я не винен, рятуйте! мене оббрехали. Ніхто таких дурниць, у владних колах, до уваги не бере, ви лише сірник у руках можновладців – “чирк!” і погасло життя. “Чирк!” – і зламалась ваша доля. Не плачтеся і не скигліть, ніхто вас не пошкодує. Таке вже було за “совєта”. На черзі – ГУЛАГи та НКВД.
Пане Анатолію, я особисто знаю Василя Мартинюка ще по Майдану у Києві. Він людина – борець. В нашій країні повно політичних в’язнів, і найперший – Тімошенко Ю. А загалом у тюрмах до половини тих, хто або задурно сидить, або міг би бути на волі з користью для суспільсва. Перший в’язень має бути діючий президент, і другий – попередній. Готуємось до 18 травня в Києві. Інакше усі будемо на нарах. Вдачи Вам.
Дніпро