Про політичні та економічні наслідки блокування російських сервісів

Цей день настав!!! По Україні почали блокувати вконтактє, анакаласнікі, маіл.сру та яндекс.

3 роки ми бились за те, щоби пояснити усім: від звичайного юзера до держструктур, що російські соцмережі та усе, що пов’язано із сру – це зло.
Одну з таких перших лекцій можете переглянути тут (жовтень 2014):

Вдавалось це дуже важко, адже люди не могли допетрати, що усі дані можна відстежити. Їх місцезнаходження, місця перебування, їх вподобання, звички, аж до психологічних особливостей (до речі, саме заради цього час від часу створюються різні “психологічні тести”, які не несуть жодного навантаження, але дозволяють збирати важливу психологічну та поведінкову інформацію). Навіть гугл-аналітікс дозволяє отримати інформацію як користувачі себе поводять: не тільки які сторінки сайтів відвідують частіше, коли і як, але і як водять мишкою по екрану!

І от уявіть, що все ця і навіть більше інформація з розбивкою на різні сегменти аудиторії потрапляє до ФСБ, які мають повний контроль над всіма продуктами в рахє! Я вже мовчу, що все рашистське ПЗ дозволяє збирати інформацію, яка є на вашому компі, передавати “кудой нада” і має патчі, які активізуються під час кібер-атак!! Але всім так милі раша-сервіси. Тож тепер будемо різати по живому.

Чому не заблокували раніше? Для подібних речей, як і будь-якій демократичній країні треба мати такі докази, щоби будь-який суд визнав (крім раші, звісно), що це вірний вчинок. Протягом останніх пів роки було затримано велику кількість адмінів груп у вконтактє, які діяли в інтересах кремля задля знищення України – це лише верхівка айсбергу цієї доказової бази. А також підготуватись до цього технічно, принаймні на рівні державних структур. А так до можливих негативних ситуацій.

Саме тому ми все робили поступово – у силу своїх можливостей. Спочатку відрізали раша-новини, газ, зменшення обсягів торгівлі, а тепер ми нарешті стаємо на ноги після кризи і можемо переходити до наступальних дій. І саме так треба розцінювати санкції такого рівня.

Але будь-який сервіс – це бізнес. Це заробляння грошей. Будь який бізнес має більшу конверсію, якщо активно працює у соцмережах, – і отримує таким чином 15-30% усього трафіку на сайт. Для медіа ця цифра ще більша!

Але раша-сервіси це також і ринок реклами. Від 2/3 до 3/4 всього ринку SMM в Україні – це вконтактє. 35% ринку інтернет-реклами, яка “ненав’язливо” видається на різних сайтах чи у пошуковиках, – яндекс. Втрати яндекса лише по сегменту реклами – це лише приблизно понад 120 млн вічно зелених!

Тож блокування – це не лише інформаційний та безпековий захист. Це, найперше, бізнес, це економіка. І це дуже серйозний удар, бо йому можуть наслідувати й інші країни (вангую, що цим скористаються дуже скоро країни Балтії, як вони це зробили з раша-ньюзами).

Хто кричить через блокування? Найголовніше ті, хто заробляв на вк: адміни великих пабліків та блохіри, які постили проплачені пости, – і тепер за крок до того, щоби починати все спочатку; всілякі інет-магазини всякого шир-непотребу з Китаю чи ще чого-небудь, які навіть на власний сайт не розкошелювались; smm-щики, які тепер можуть опинитися без роботи, а також надавачі послуг, адже це втрата трафіку, що також є бізнесом. Провайдери не можуть обурюватись, але їх ГО-шки вже обурюються (полум’яний привіт, ІнАУ).

Але ще про зраду кричить купа “потрійотів” (вах, скільки ж вскрилося всякої нечисті)!! Цікаво, що використання всіх цих раша-ресурсів чітко корелює з рівнем ватанізму та зрадофільства. Тож коли побачите вчергове якогось зрадофіла запитайте чим він користується

Про Росію я вже мовчу, адже вона втрачає все. І навіть анонімайзери не допоможуть, бо паритись все життя ніхто не буде. Простий аналіз доводить, що вже за рік вк не буде вже великою соцмережею, а яндекс та маіл.сру будуть в режимі напівклінічної смерті і їх триматимуться лише найвірніші адепти. аднакласнікі просто помруть, адже там категорія “дібіл+”. Це все станеться тому, що анонімайзерами буде у довгостроковій перспективі користуватися незручно.

Велика соцмережа тоді велика, коли в ній всі твої друзі та знайомі. І ти перебуваєш там, де їх більше. Тож я прогнозую масовий “ісход” до фб, твіттера та джі+ (через реєстрацію джі-мейлів). За рік-півтора цей процес фактично підведе риску під вк.

Заборона раша-сервісів – це дуже великий економічний удар, масштаби якого не може ніхто підрахувати. Це нокаут. Але це, з іншого боку, велика можливість для розвитку української ІТ-індустрії, для розвитку українського сегменту інтернету, у першу, чергу, його українізацію, яка буде тепер відбуватися значно швидше. Тому, що вконтактє та раша-сервіси – це перебування у парадигмі ру-нету і руцкава міра. І це блокування розриває зв’язок із ру-нетом і руцкава міра, значний інформаційний зв’язок, такі собі лещата та кайдани, які утримували нас у зоні впливу росії.

Звісно, постраждає і український бізнес, бо великі бабки були вкладені у розкрутку сторінок та пабліків у вк, не менше 30% пошукових запитів – це яндекс. Але це та плата, яку необхідно заплатити за те, щоби вирватись з інформаційної парадигми мацкви, її примітивних ідей та меседжів.

І ще багато речей, які були можливі у вконтактє не пройдуть у фб. Бо фб діє за законами демократичному світу, де борються із загрозою життю людини у соцмережах Тому тут, у фб, не буде “груп смертей”. вконтактє створював удавану тотальну свободу, але це була фікція, бо всі ці речі були можливі, адже на них дало добро ФСБ – відпрацювання всіляких психологічних спєцух.

І останнє: користування певною соцмережею завжди означає стиль поведінки: західний чи якийсь інший. вкудахтє та бидлоглазнікі творили совковий стиль поведінки та психології. Тож тепер я сподіваюсь, що Україна на мапі соцмереж нарешті змінить колір із червоного (за класифікацією НАТО – СССР) на синій (саме НАТО) – тобто із зони домінування вк на зону домінування фб.

З днем перемоги! А ще остання бюкрократична перепона на шляху до безвізу знята! Тому 17.05.2017 – це великий день в історії України! Це ІСТОРИЧНИЙ ДЕНЬ!!!!

Сергій Петров, ІЦ “Майдан Моніторинг

Першоджерело: фейсбук автора

Über Сергій Петров 248 Artikel
історик, аналітик Інформаційного Центру "Майдан Моніторинг" (сайт "Майдан"), громадський активіст, редактор української Вікіпедії