Українська громада Рочестеру та Ірондеквойту (штат Нью-Йорк) в ці дні передає зібрану допомогу багатьом містам України. Вона спрямовується у медичні заклади, військові шпиталі, медичні бригади ЗСУ та в центри допомоги українським переселенцям зі Сходу. Українська громада цих міст відрізняється тим, що в них живе вже четверте покоління українців, перші українці прибули в Ірондеквойт більше ста років тому. В Ірондеквойті побудовано прекрасний пам’ятник – ключ журавлів злітає в небо, що є символом української громади і місцем, де всі, хто підтримує Україну, висловлюють їй свою повагу. Пам’ятник розміщено поруч з мерією Ірондеквойта, яка багато років сприяє дружнім відносинам між громадськими організаціями міст Полтава та Ірондеквойт як між містами–побратимами. Завдяки підтримці української громади, за програмою стажування «Відкритий світ» вже більше 40 полтавців з різних галузей – освітяни, журналісти, громадські діячі, побували в США. Вони ознайомилися з тим як працюють центральні органи влади у Вашингтоні та місцева демократія на прикладі Рочестеру та Ірондеквойту. Минулого року Полтаву у Сполучених Штатах представляли Катя Боняківська, донька загиблого героя Валерія Боняківського, який віддав своє життя за Україну, та Олександра Сиротенко , волонтер Полтавського батальйону небайдужих. Саша і Катя більше року багато працювали для допомоги воякам АТО та переселенцям. Катя стала важливим елементом фандрейзингу в самих Сполучених Штатах, її картини там продавалися з спеціальних аукціонів для того, щоб закупити військовим кровоспинні засоби. Олександра здійснила багато поїздок як у зону АТО, так і в Харків, щоб допомогти військовим.
Медична допомога, яка прибула в Україну три тижні тому, вартує близько $350 тисяч. Українські церкви, громадські організації, українські магазини та, зрозуміло, більшість родин українців, долучилися до збору коштів. Володимир Павлюк став організатором закупівель обладнання, його досвід у цьому дуже великий, саме він одним з перших, разом з загально відомою організацією «Збережемо життя разом» ще 2014-го року передавали в Україну целокс. Пан Володимир став і організатором закупівлі аптечок для батальйону «Полтава», які повністю укомплектовані за вимогами НАТО і добре служать бійцям і по цей час. Бійці батальйону з великою пошаною передавали подяки українській громаді Ірондеквойту за те, що вони швидко прийшли їм на допомогу.
Наразі, першими частину поставленої допомоги, отримали у Львівському військовому шпиталі. Туди було передано медичне обладнання, багато матеріалів для перев’язування, різноманітних предметів для догляду за пораненими. “Звісно, у нас є подібні засоби для лікування, але вони постійно потребують оновлення. Тому ми дуже вдячні за таку відчутну підтримку”, – наголосив травматолог Львівського військового шпиталю Дмитро Лось. Значна частина допомоги потрапить до Харкова, Дніпропетровська, Івано-Франківська та Вінниці.
Обладнання, яке спрямовується в Полтавський військовий шпиталь також включає в себе медичне обладнання, предмети догляду за пораненими. Підготовчу роботу з формування специфікації здійснила Тетяна Рожкова, відомий у волонтерських колах психолог та такмед, яка неодноразово разом з хірургом Кирилом Орловим проводила навчання з тактичної медицини, виїздила на медичні опорні пункти ЗСУ. Пані Тетяна вважає, що допомога українців США весь час була вагомою і щирою. «У будь- яку хвилину можна було звернутися зі словами «SOS», потрібно терміново, зокрема складові медичного рюкзака, і допомога швидко розшукувалася і доставлялася»- говорить вона. Ольга Климко, голова комітету міст-побратимів Полтава Ірондеквойт, підкреслює, що дуже вдячна Тетяні за те, що вона прийняла на свої плечі цей етап взаємодії міст–побратимів, адже вся робота тримається на простих людях, сильних і безстрашних, які діють виключно на волонтерських засадах. Взагалі, за її думкою, до волонтерів в Україні краще застосовувати термін «добровольці». «Нічого, крім «дякую» у наших колах не ходить, тому ті, кому цього мало, не затримуються у волонтерстві» – говорить вона.
Ольга Климко вважає, що величезне значення у формуванні цікавості українців США до Полтави зіграла пані Тамара Денисенко. З 1993 року упродовж більше 20 років вона раз на два роки прилітала у Полтаву, активно сприяла проведенню культурних та благодійних акцій, в 1999 році завдяки їй вперше в Полтаву було поставлене кошторисне неонатальне обладнання для немовлят вагою від 500 грамів. Багато хто з українців у Сполучених Штатах дивувався, чому пані Тамара, волинянка за походженням так «прикипіла» до Полтави. Ольга Климко розповідає, що 2013-го року вона зрозуміла чому так відбулося. На врученні премії Василя Стуса пан Євген Сверстюк сказав: «Ми, волиняни, дуже віддані, якщо любимо, то на все життя», і видно що ця вдача пані Тамари зробила її, у колишньому директорку Української федеральної кредитної спілки, самою відданою полтавкою.
До речі, Ольга Климко вважає, що єдине чим кардинально відрізняються громади наших міст–побратимів, це обізнаністю з питань місцевого бюджету. Громадяни США дуже прискіпливо ставляться до витрачання грошей громади, громадські обговорення це взагалі головна риса прийняття бюджету, кожна стаття захищається публічно і з аргументами за та проти. Сподіваємося, що цю практику переймуть і полтавці.
Обидва комітети міст-побратимів, як в США так у і в Полтаві, будуть номінувати на участь у програмі «Відкритий Світ 2016» журналістів, які найбільш досконало розкривають питання використання коштів полтавської громади. Також комітети звертаються до полтавців з проханням підтримати ініціативу українців Рочестеру і Ірондеквойту, яка полягає у збиранні книжок українською мовою та іграшок для українців Сходу. Українські села, міста Луганської і Донецької областей, переселенці у Харкові, які вважають українську мову своєю рідною, або хочуть сьогодні її вивчати, дуже потребують нашої допомоги. Книжки у гарному стані, диски з українським піснями, сучасні українські автори Полтавщини – все це може бути доставлено в ці райони, які опинилися за сто і менше кілометрів від зони бойових дій. Збір книжок і іграшок взяв в на себе колектив однодумців, який плете сітки у Полтавській філармонії. Їх кікімори і сітки спасли сотні життів, їх подвиг може і не такий відомий, але воїни знають справжню ціну їх труду. Тому залишки тканин, які не використовуються або були у вжитку і не потрібні, теж необхідно приносити нашим «королевам кікімор». До речі, на згадку ви зможете зробити фото, щоб і ваші діти згадували після закінчення бойових дій, що ваша родина допомагала воїнам. Активісти міст-побратимів впевнені, що єдність нашого народу тримається на любові до України і на прагненні зберегти життя кожного українця !
Ігор Кіянчук, ІЦ МайданМоніторинг
Фото автора.
