– Ох, ці довбані європейці, – каже колеґа, коли проходимо через Майдан, покритий квітами й попелом. – Вони б і досі розгойдувалися, коли б янучари не постріляли стількох людей.
Ми зібрали витримки з передвиборчих програм кандидатів в Президенти України з пропозиціями по вирішенню питання Криму. […]
Мы долго думали, что у государства бесконечный предел прочности, что коррупция никогда его не разъест, что можно бесконечно самоустраняться от политики, стоять в стороне, голосовать против всех. Оказалось, что предел прочности есть. Оказалось, что придется отвечать за последствия. […]
Если из-за твоей инфантильности застрелили человека – а человека в Одессе застрелили те, кто инициировал этот палаточный городок и им рулил – то и ты отвечаешь, и уже не оправдаешься тем, что “заглянул на пять минут”. Ты на пять минут в лагерь, организованный путинскими инструкторами, заглянул. Не в церковь зашел на пять минут и не в пивной бар… […]
Ніхто нікому нічого не зобов’язаний. Окрім того, що пообіцяв сам, або до чого зобов’язаний правовим законом. У стосунках з державою, “суб’єктами владних повноважень” – тим більше. […]
Путін розповів по телефону Бараку Обамі, що “проведення кримського референдуму цілком відповідало нормам міжнародного права і Статуту ООН”. Наші монітори мають всі підстави стверджувати, що під час перебування нашої групи ситуація в Автономній Республіці Крим […]
Часу на експерименти і на перездачу у вас не буде. […]
Як боротись з проблемою пасивності населення? «Ми 8 років працювали у підпіллі, спілкуючись невеликими групами. На виході з підпілля ми мали один мільйон активістів. У вас все ще попереду, головне – не зупинятись […]
Все они радостно поддержали бандитов и проголосовали… за войну. Почему за войну? А после Крыма уже не будет повторения того же сценария. Тут уже будет классическое, проверенное столетиями: “Ни пяди своей земли не отдадим!”
[…]
Збигнев Буяк, один из фундаторов и лидеров польской «Солидарности», провел в Харькове встречу с активистами и поделился опытом «Солидарности» в реформировании Польши. […]
И эта дата стала для меня тем, чем и должна была стать, – днем памяти, днем скорби. Опять-таки, в украинском есть емкое слово: жалОба…
И если великая трагедия вообще может просветлять дух, даровать надежду – то я надеюсь, что мы, украинцы, сумеем примириться в скорби. Обрести общую память об той войне. Обрести общее прошлое – потому что без общего прошлого у нас нет общего будущего. […]
Підготовлено Наталією Зубар та Олександром Севериним, ГО Інформаційний центр «Майдан Моніторинг» для річного звіту з прав людини 2013 […]
Мій сусід, він же товариш по далекому дитинству, нещодавно втік, з переляку, до Росії –переховуватися, як він сам собі виріщив від «неотвратимого возмездия». Він мав необачність, приймаючи участь в проросійському мітингу в Харкові, потрапити в новини телеканалу «Інтер» з закликами про федералізацію та інше, розроблене в надрах КДБ-ФСБ […]
Останні 23 роки витворили ситуацію, коли життєва практика волає про десовєтизацію навіть серед поколінь, які не пам’ятають совок. Це буквально питання життя і смерті. […]
Народ задает один и тот же вопрос. Что делать дальше? Ок, мы победили и восстановили единство страны, что делать с отдельными регионами, где сейчас жгут украинские флаги? […]
COPYLEFT (C) MAIDAN.ORG.UA - 2000-2024.