Останні новини

Андрій Магера: Окрема думка до протоколу Центральної виборчої комісії

Окрема думка до Протоколу Центральної виборчої комісії від 10 листопада 2012 року про результати виборів народних депутатів України
у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі

Центральна виборча комісія Протоколом від 10 листопада 2012 року встановила результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі.

В цілому погоджуючись, що під час голосування виборцям були створені належні умови для вільного волевиявлення, разом з тим, вважаю, що дільничними та окружними виборчими комісіями не завжди було вжито всіх заходів щодо достовірного відповідно підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці та встановлення підсумків голосування у виборчому окрузі.

Для прикладу, окружна виборча комісія одномандатного виборчого округу №94 прийняла сумнівне з точки зору закону рішення щодо визнання голосування недійсним на 27 виборчих дільницях цього округу. Загальна кількість виборців, конституційне право голосу яких таким рішенням було порушено, складає 31208 осіб. З огляду на наявність відомого рішення Європейського суду з прав людини у справі Ковач проти України вважаю зазначене рішення окружної виборчої комісії одномандатного виборчого округу №94 не лише таким, яке порушує законодавство України, але й ставить під сумнів факт сумління виконання Україною взятих нею міжнародно-правових зобов’язань, зокрема, в частині забезпечення гарантій виборчих прав громадян.

Крім того, в багатьох одномандатних виборчих округах мали місце факти підкупу виборців з боку кандидатів у народні депутати України. Свідченням цьому стала велика кількість звернень Центральної виборчої комісії із зазначеного питання та питань порушення порядку ведення передвиборної агітації до правоохоронних органів з метою відповідного реагування в межах компетенції згідно з законодавством. У цьому зв’язку необхідно відзначити, що повернення від пропорційної до паралельної (пропорційно-мажоритарної) виборчої системи в черговий раз засвідчило високу корупціоногенність мажоритарних виборчих округів на виборах до Верховної Ради України в сучасних умовах. До речі, цей аргумент був одним із ключових у 2005 році, коли приймався Закон України «Про вибори народних депутатів України» виключно на пропорційній основі.

Помилковість щодо повернення до паралельної виборчої системи підтверджена фактами нескладного електорального аналізу.
Зокрема, за пропорційною складовою рівень репрезентативності (представленості) виборців, які проголосували за одну із п’яти парламентських партій, своїми депутатами становить 91%. Натомість, рівень представленості виборців, кандидати яких були визнані обраними в одномандатних округах, становить лише 44%. Беручи до уваги доктринальне визначення Верховної Ради України, парламенту, як представницького органу влади, між іншим, зафіксованими кількома рішеннями Конституційного Суду України, дозволю поставити сумнів відносно прийнятності паралельної виборчої системи для виборів народних депутатів України; виборчої системи, яка фактично заперечує представницьку сутність Верховної Ради України. Не можна не відзначити і той факт, що мажоритарна складова паралельної виборчої системи спотворює результати виборів за пропорційною складовою. Це мало місце і раніше, зокрема на чергових місцевих виборах 2010 року, за що Україна як держава свого часу була піддана жорсткій критиці під час проведення у 2011 році у Варшаві щорічного пленарного заходу БДІПЛ ОБСЄ.

Крім того, рішеннями і рекомендаціями Парламентської Асамблеї Ради Європи неодноразово було рекомендовано України прийняти проект Виборчого кодексу, розробленого парламентською робочою групою, яким передбачалось запровадження на виборах народних депутатів України повністю пропорційної виборчої системи з регіональними із преференціями (тобто, відкритими) виборчими списками. Натомість, зазначені рекомендації були проігноровані з боку парламенту України.

Відсутність державного фінансування парламентських партій та неналежне законодавче регулювання питання їх діяльності, зокрема, в частині неможливості їх об’єднання (укрупнення) на рівні Закону України «Про політичні партії в Україні», призвели до фактів зловживання маргінальними політичними партіями своїми правами щодо формування окружних і дільничних виборчих комісій.

У зв’язку з відсутністю в державі незалежної судової гілки влади під час виборчого процесу судові рішення неодноразово безпідставно використовувались для з’ясування стосунків між кандидатами у народні депутати України та неприхованого тиску на правову позицію окремих членів Центральної виборчої комісії, призначених за квотами парламентських опозиційних сил. Вважаю подібні факти неприпустимими з огляду на правову природу Центральної виборчої комісії як незалежного державного органу.

Враховуючи все вищевикладене, додаю цю окрему думку до Протоколу Центральної виборчої комісії від 10 листопада 2012 року про результати виборів 28 жовтня 2012 року у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі.

12 листопада 2012 року

Заступник
Голови Центральної виборчої комісії
Андрій Магера

More in Події, Політика, Статті
Закон проти дискримінації чи дискримінація “в законі”?

19 листопада о 10:30 в готелі «Президент» (м. Київ, вул. Госпітальна, 12) розпочнеться дводенна конференція “Формування та впровадження антидискримінаційного законодавства...

Close