Останні новини

Привіт з дурдому: «Ну, що догрались?»

Безробітний В.Мартинюк, правдошукач і небайдужа людина, після низки безуспішних кроків віднайти справедливість у прокуратурі, міліції, судах та Нововолинській міськраді зважився на радикальне рішення. Купивши на базарі кілограм селітри, заклав її у камеру схову у супермаркеті «Вопак». Ключі від боксу заніс до міського прокурора, кинув на стіл і сказав: «Ну, що догрались?»

Була викликана із Луцька бригада саперів. Відвідувачів та торговий персонал евакуювали. Василя затримали. Потім відпустили. Порушили кримінальну справу.

Суд, без підсудного, невідомо із чиєї подачі, прийняв рішення направити В, Мартинюка на примусову психіатричну експертизу до Луцька. У лікарні той оголосив голодівку, вважаючи себе політичним в’язнем психушки. Що недалеко від істини. Зважаючи на велику кількість відписок від чиновників всіх рівнів. Всі відписки зберігалися у нього вдома. Деякі видаються дуже смішними, якби не хотілося плакати, і які могли б фігурувати у суді, як докази бездіяльності владних держиморд.

«Хтось» проник у його помешкання для викрадення чиновницьких відписок, проте, їх там вже не було. У присутності свідків, дружина Галина, знайшла один документ, який може допомогти встановити особи непроханих візитерів.  Вона по «102» викликала бригаду оперів і заявила при всіх, що обшук проводили співробітники міліції м.Нововолинська. Задокументували, опитали, відбитки пальців, протокол, заява  – все чин-чином. А ось кримінальної справи по факту проникнення злочинців у квартиру, не порушили.

В.Мартинюк третій тиждень знаходиться у дурдомі. Два тижні спав на підлозі, тепер – нашими стараннями, у окремій палаті. Коли запитує у керівників закладу чому його так довго тримають, не обстежуючи і коли додому, відповідають: «Питай у прокурора».

ПРИВІТ ІЗ ДУРДОМУ!  ВІД ВАСИЛЯ МАРТИНЮКА

 

         Який четвертий день голодує у Луцькій обласній психіатричній лікарні № 1, знаходячись там на примусовому психіатричному обстеженні, згідно «Постанови, Іменем України», від 08 жовтня 2012 року Нововолинського міського суду. А також, вітання усім потенційним пацієнтам цього лікувального закладу, яке передає всім читачам тамтешній завідувач відділу експертизи пан Андріян Григорович Воробей. Зі слів Василя Мартинюка, він нібито, пообіцяв тримати його у дурдомі не менше трьох місяців. А також розпочати експериментальне психотерапевтичне лікування шляхом внутрівенного введення невідомих препаратів у результаті чого той (В.Мартинюк) забуде навіки звідки він родом, хто були його батько й мати та своє власне прізвище. Ну, і відповідно, гамівну сорочку на тіло та гумового шланга зі манною кашею регулярно устромлюваного у стравохід пацієнта ранком, в обід і ввечері…,  здоровезними санітарами.

Схоже, пан доктор А.Воробей не знайомий зі «Законом України про психіатричну допомогу» та Конституцією України. Бо якби було навпаки, то знав би, що згідно розділу IV, ст. 30  контроль та нагляд за діяльністю по наданню психіатричної допомоги мають право здійснювати об’єднання громадян – громадські організації та політичні партії. Вони, до речі і збираються до Луцька, незабаром…

Про акт непокори, який з відчаю і у знак протесту проти бездіяльності міських державних посадових осіб зробив влітку у супермаркеті «Вопак» Василь Мартинюк, заклавши у бокс для зберігання особистих речей  торбинку із білим порошком (селітрою), знає увесь Нововолинськ. Проте, людину, яка ніколи на психіатричному обліку не перебувала, не була судима, не притягувалася і т. д., кидати примусово у психушку, та ще й згідно  рішення високого суду, у наш час погодьтесь, неприпустимо. Та хіба дурдоми тепер використовуються владою для придушення непокірних? І направлення на насильницьку, як вбачається, психіатричну експертизу було виконане зі грубими порушеннями законодавства України. «Терористу» В.Мартинюку загрожує штраф у розмірі до 17 000 грн. або до 5 років позбавлення волі. Два зайці відразу: інші перелякаються і «незручного» протестувальника до буцегарні, запроторено буде. Отже, в Україні з’явиться іще один політичний зек зі тавром  «терорист».

Із минулого тижня маємо офіційне європейське визначення , ухвалене Комітетом міністрів та Парламентською асамблеєю Ради Європи. Визначено п’ять основних критеріїв, присутність хоча б одного із них у громадянина, засудженого судами будь-якої країни, офіційно свідчить про те, що він є політичним в’язнем:

1) Політв’язнем слід вважати особу, позбавлену особистої свободи, якщо позбавлення волі було застосоване зі порушенням одного з основних прав, гарантованих Європейською конвенцією з прав людини та протоколами до неї – зокрема свободи думки, совісті і релігії, свободи вираження поглядів та інформації, а також свободи зібрань та об’єднань;                                                                   

2) Політв’язнем є особа позбавлена особистої свободи в умовах, коли позбавлення волі було застосоване з явно політичних причин без зв’язку із будь-яким правопорушенням;                                                                              

3) Тривалість ув’язненння, яке явно не відповідне правопорушенню;

4) Умови ув’язнення, які явно не відповідні правопорушенню, в якому особу визнано винною або в якому її підозрюють;

 

5) Політичним в’язнем є особа, позбавлена волі внаслідок дискримінаційного, якщо порівнювати зі іншими особами, судового процесу, притому є виразні підстави вважати політичні причини справжньою основою для такого поводження з людиною;

У випадку засудження В.Мартинюка до тривалого тюремного терміну, на Волині відкриється епоха політичних ув’язнених, якої не було у нас, ось вже 20 років. А у випадку накладення на нього величезного грошового штрафу, явно не підйомного для бідної людини – ера переслідувань за іншодумство та політичні переконання. Новоспечений пацієнт психіатричної лікарні нічого, на відміну від інших, ні у кого не вкрав, нікого не побив, не позбавив життя, підім’явши автомобілем, мажорствуючи на автошляхах, не зґвалтував і не підпалив, не пограбував, не заклав вибухівки, не вчинив рейдерської атаки, не покалічив… Просто, нерви у чоловіка не витримали від бездіяльності бюрократів та чиновницьких відписок. Зробив те, що вважав за потрібне. Навряд чи хоч один із чиновницької братії буде покараний за бюрократичну тяганину і відписки, цілу купу яких, має В.Мартинюк. А сам він безневинно покараний вже – «психушкою», де нібито потрібно, у його ж «інтересах» пройти обстеження в умовах цілковитого обмеження свободи. Не виключене і примусове «лікування». Де проходить грань між 1937 і 2012 роками? Між совєцькою імперією та самостійною Україною, за незалежність якої полягли безліч поколінь її синів і дочок?  Межа відсутня. А донедавна ще була…  Хай пояснить головний лікар обласної психлікарні пан Черниш, чому при нормі 40 хворих, у ввіреному йому державою Україна лікувальному закладі, зі слів пацієнтів, тісниться 75? Багато із яких сплять на підлозі…

Державою Україна ратифіковано безліч міжнародних Угод, Хартій, Меморандумів, Декларацій, Постанов судів тощо, котрі стосуються прав і свобод людини та громадянина. Я неодноразово писав про це. Переслідування за політичні переконання грубо суперечить міжнародному праву. За з’яву у певних країнах політичних в’язнів, їхніх керівників не судять міжнародні трибунали, як за злочини проти людства. Ці тенденції, як правило, починаються у країнах скорумпованих, де до влади приходять мафіозно-кримінальні структури. Таких людей не запрошують на саміти глав держав, які дотримуються стандартів Декларації прав людини ООН, їх часто позбавляють віз для в’їзду у країни вільного світу, заарештовують і конфісковують рахунки у західних фінансових установах, застосовують санкції щодо ведення бізнесу,  не надають пільгових кредитів МВФ…  Одним словом, із ними відбувається те, що ми дедалі більше спостерігаємо в умовно вільній Україні. ПАРЄ чітко вказала на єдиний вихід. Резолюцією «Визначення політичного в’язня»  Асамблея пропонує правоохоронним органам всіх держав Ради Європи повторно розглянути справи, де можливо, йдеться про політичних в’язнів, зі застосуванням перерахованих вище критеріїв і в залежності від результатів, звільнити таких людей або провести повторний судовий розгляд їхніх справ. Як вбачається, вердикт про насильницьке психіатричне  обстеження В.Мартинюка, у суді висмоктали із пальця, виконуючи чиюсь вказівку щодо «терориста» №1 м. Нововолинська. Посол Євросоюзу у Києві, обов’язково буде про це знати. Деякі із чиновницьких відписок В.Мартинюка, додаю.

25.10.2012 р.

Анатолій Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», Нововолинськ, Україна

1 Comment on "Привіт з дурдому: «Ну, що догрались?»"

  1. ОЛЕСЯ | 09-11-2012 14:59 at 14:59 |

    Так, дорогі мої, ХОЧЕШ ПРАВДИ І СВОБОДИ значить ти … БОЖЕВІЛЬНИЙ. Хто так вирішує? Ті, що насправді божевільні!Позалазили у крісла управителів різних інстанцій і печуть свою печеню на догоду своїм “вищим” господарям.
    Пане, Василю Мартинюк, солідарність з Вами нехай додасть Вам сил та дайте їм такого бобу, щоб вони і самі і десятому заказували, щоб більше нікого не пробували засадити у психушку тільки за те, що людина просить елементарної поваги до свого людського права!

Comments are closed.

More in Новини, Право, Cуди
завантаження
Музейники протестують

Сьогодні протест продовжився. Репортаж - згодом. Це фото просто з місця подій зараз.

Close