Що важливіше, Конституція України чи Кіріл (МП)?

Чи відреагує Генпрокуратура на брутальне порушення права на мирні зібрання в Луганську?

Генеральна прокуратура України

01011, Київ, вул.Різницька 13/15

 

14 вересня 2011 року

№7/11/9-17

 

На підставі ст.40 Конституції України, Закону України “Про звернення громадян”,

Закону України “Про прокуратуру“.

 

Шановні пані та панове,

 

12.09.11 виконавчий комітет Луганської міської ради прийняв рішення №269, яким вирішено (мовою оригіналу): “в интересах обеспечения общественного порядка, с целью предотвращения беспорядков и правонарушений запретить с 14.09.2011 до 15.09.2011 включительно проведение акций, митингов, пикетов и т.п. представителям всех религиозных конфесий, общественных организаций и политических партий на территории города Луганска, кроме мероприятий, связанных с визитом Предстоятеля Русской православной церкви, Святейшего Патриарха Московского и всея Руси Кирилла в город Луганск, которые организуются Луганской епархией Украинской Православной Церкви, местными органами государственной исполнительной власти и органами местного самоуправления” (відповідну інформацію розміщено на офіційному сайті Луганської міської ради – http://gorod.lugansk.ua/index.php?newsid=5047).

Таким чином, виконком органу місцевого самоврядування власним рішенням “заборонив” проведення у Луганську мірних зібрань, обмеживши відповідне конституційне право громадян (ст.39 Конституції України).

 

Водночас відповідно до частини першої ст.144 Конституції України “органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території”. Відповідно до підпункту 3 пункту 1 “а” ст.38 Закону України “Про місцеве самоврядування” від 21.05.97 №280/97-ВР до відання виконавчих органів міських рад належить: “вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів; здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку”. На сьогодні в Україні відсутній закон (законодавчий акт), котрий регулював би питання проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій тощо, а згідно зі ст.39 Конституції України “громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей”.

Отже, жоден закон не надає органам місцевого самоврядування та їхнім виконавчим комітетам права приймати рішення про заборону мирних зібрань (чи то іншим чином обмежувати право на мирні зібрання). При цьому за ст.19 Конституції України органи місцевого самоврядування можуть діяти лише в межах Конституції та законів. Таким чином, рішення виконавчого комітету Луганської міської ради про заборону мирних зібрань, незалежно від мотивації, є виходом за межі легітимної компетенції та порушенням конституційного права громадян на мирні зібрання.

 

Враховуючи вищевикладене, прошу вжити належних заходів для відновлення законности і правопорядку, для унеможливлення порушень конституційного права на мирні зібрання та для притягнення винних до відповідальности, а також письмово повідомити мене про вжиті заходи відповідно до закону.

Вашу реакцію буде широко оприлюднено.

 

З повагою,

Олександр Северин, к.ю.н.