15 вересня о 18.00
Київський Будинок вчителя
(вул. Володимирська, 57)
“Кожне древо, що не приносить доброго
плоду, зрубають і у вогонь кинуть”
(Євангеліє від Матвія, 3:10)
Два тисячоліття ми відзначаємо свято усікновення глави Іоана Хрестителя. І кожного разу нас вражає ця постать, його життя і смерть. Це одна з найяскравіших євангельських історій, справжній приклад мужності та правдивості.
Але в нашій нещодавній історії є відлуння євангельського сюжету – події, що відбувалися на очах наших сучасників.
Вечір присвячений життю і боротьбі Василя Стуса, Олекси Тихого, Юрія Литвина, Валерія Марченка. Їх історія наводить на думку, що правда підтверджується готовністю працювати для її утвердження і загинути за неї. Ці люди не поривалися на страту, вони хотіли жити і працювати. Але, окрім дипломів, вони мали ще особливий дар від Бога – відчуття правди життя. І ніщо з того, що ними було зроблено, не пропадає безслідно.
У програмі:
Євген Сверстюк: «Постаті в історії: що значить рівняти путі Господні?»
Тарас Компаніченко та гурт «Хорея козацька»
читання творів Стуса, Тихого, Литвина, Марченка;
спогади, музика, співана поезія
Вхід вільний
Контакт: Леся Матвійчук (067-4494839)
В Донецькій області вже четвертий рік успішно і продуктивно діє Товариство імені Олекси Тихого. Воно друкує книжки про Тихого і з статтями Тихого, проводить щорічні “Олексини читання”, возить дітей в Києв на могилу Олекси, тощо.
Більше в Україні ніяких громадських організацій, робота яких присвячена особисто Олексі Тихому немає.
Ніколи, ні одна організація, проводячи подібні заходи, де йдеться про нашого земляка, Олексія Івановича Тихого, не те що не зпапросила хоч когось з членів цього товариства, а навіть не повідомила про те, що такі заходи проходять.
Багато хочеться сказати, але у вічі!
Євген Шаповалов.
Дружківка.
Мені здається, що Вам не слід було б розмовляти у такому тоні. Ніхто Вам нічого не винен, прийміть це до уваги на майбутє. Кожен робить, що може, і за це йому подяка і шана. І аж ніяк не претензії.
Пане Євгене Шаповалов! Ви самі хоч розумієте, в чому суть Ваших претензій? А чим же є це оголошення, яке Ви коментуєте, якщо не повідомленням про захід і відкритим запрошенням, про який Вас “ніхто не повідомляє”? І якщо Ви хочете приїхати до Києва на цей вечір чи організувати всій вечір, що Вам заважає? Працюєте Ви, провдите читання, возите дітей і т.д. – честь Вам і хвала. Думаю, ніхто з організаторів чи учасників вечора 15 вересня не додумається виставляти Вам претензії, що Ви комусь чогось не повідомили, чи когось не запросили. Якщо Вам потрібно персональне запрошення на якісь події, напишіть про це по-людськи чи зателефонуйте (для цього ж і даються контакти організаторів), а не смішіть людей своїми дивними претензіями.