Виступ Кетрін Ештон, Високого представника ЄС із закордонних справ та безпекової політики, Віце-президента Європейської Комісії, про ситуацію в Україні. Європейський Парламент, Брюссель, 12 жовтня 2011 року
Я не сумніваюся, що всі депутати цього парламенту приєднаються до мене в засудженні вироку Юлії Тимошенко, виголошеного 11 жовтня в Україні.
Сама я 11 жовтня виступила із рішучою заявою, говорячи від імені всього ЄС. Крім того, я цілком поділяю думки, які у своїй заяві висловив Президент Європейського Парламенту Єжи Бузек.
Немає жодних сумнівів, що переслідування Юлії Тимошенко було політично вмотивованим. Вирок 11 жовтня було винесено після судового розгляду, який аж ніяк не відповідав міжнародним стандартам чесного, прозорого та незалежного судового процесу. На жаль, в Україні справа Тимошенко не є поодинокою: кількох інших членів її уряду було так само звинувачено та засуджено.
Ці судові процеси розкритикували не лише партнери України, але й незалежні спостерігачі та експерти. Нинішня ситуація є неприйнятною для країни, яка головує в Раді Міністрів Ради Європи, чи для країни, яка, за її словами, поділяє з нами наші засадничі цінності.
Шлях вибіркового та політично вмотивованого правосуддя не є європейським шляхом. Уряди несуть відповідальність перед своїми виборцями. Оцінка їхнім політичним рішенням має даватися на виборчих дільницях, а не в судах. Цей принцип є наріжним каменем демократії.
Держави-члени ЄС абсолютно одностайні в думці, що українська влада має уможливити швидкий та всебічний процес оскарження вироку, що не накладатиме обмежень на право брати участь у парламентських виборах наступного року.
У мене викликав інтерес той факт, що Президент Янукович висловлює своє незадоволення Кримінальним кодексом України та визнає необхідність змін. Однак цього визнання недостатньо. Це не позбавляє українську владу відповідальності за забезпечення правового процесу, який би цілковито відповідав міжнародним стандартам.
Україна також потребує інтенсифікації вкрай важливої конституційної реформи та ухвалення закону про вибори, який відображатиме міжпартійний консенсус в парламенті. Якщо ми хочемо відновлення довіри та надійності в українській демократії, істотною умовою є утвердження рівних правил гри.
2011 рік мав бути роком безпрецедентних можливостей і розвитку відносин між Україною та ЄС. Наша мета полягала в тому, аби до кінця року підписати Угоду про асоціацію, зокрема домовленість про глибоку та всебічну зону вільної торгівлі.
Цю Угоду про асоціацію було задумано не як подарунок Україні і не як подарунок Європейському Союзові: її планували як взаємно вигідний контракт, що відображатиме спільність наших цінностей і стандартів, що відкриватиме наші ринки, модернізуватиме та диверсифікуватиме українську економіку та укріплюватиме верховенство права і засадничі свободи.
Угода про асоціацію [з Україною] була би першою угодою такого штибу в рамках оновленої Європейської політики сусідства та посиленого Східного партнерства. Лише десять днів тому лідери Східного партнерства зустрілися у Варшаві, підтвердивши свою вірність ідеям ближчої політичної асоціації, заснованої на спільних цінностях.
Пропозиція укладання Угоди про асоціацію з Україною має залишатися на порядку денному. Сама Юлія Тимошенко попросила нас продовжувати роботу над цією угодою. Цей документ піде на користь і громадянам ЄС, і громадянам України; він також запропонує українському урядові дорожню карту для трансформацій, яких країна потребує.
Я думаю, що ми не маємо відходити від технічних переговорів, а продовжувати їх, прагнучи в кінцевому підсумку отримати перед собою документ, що ясно покаже обом сторонам їхні можливості та їхні потенційні втрати. Українські виборці відтак бачитимуть перед собою чіткі опції.
Але підписати таку угоду ми можемо тільки якщо будемо певні, що українські лідери вірять у цінності, на яких вона ґрунтується , та будуть віддано підтримувати ці цінності.
Цілком ясно, що Європейський Парламент не прийняв би такої угоди, якби він не мав цієї певності.
Завтра я зустрінуся з Президентом [Європейської Ради] Ван Ромпеєм та Президентом [Європейської Комісії] Баррозу; Україна буде темою нашої розмови.
Ми переглянемо наші контакти з Україною, зокрема діалог на політичному рівні, і продовжимо надавати чіткі сигнали лідерам країни про систематичні проблеми, які вони мають розв’язати, відновлюючи верховенство права.
Будучи друзями українського народу, ми маємо перед ним обов’язок: використовувати кожну-ліпшу можливість для того, аби допомогти українським лідерам ухвалити правильні рішення. Для нас очевидно, якими є ці правильні рішення. І, мені здається, це також очевидно для народу України.