Громадськість просить Венеціанську комісію розібратися з українською мораллю

2 листопада цього року Президенту, Міністру юстиції та Голові Верховної Ради України було надіслано колективне зверненняз вимогою направити Проект Закону України 7132 від 15.09.2010 про внесення змін до Закону України «Про захист суспільної моралі» на експертизу до Європейської комісії за демократію через право (Венеціанську комісію).

Близько 300 підписантів, серед яких відомі культурні діячі, громадські активісти, правозахисники та журналісти, апелюють до того, що вказаний законопроект не відповідає  критеріям якості законодавства і несе загрозу реалізації  права кожного вільно виражати свої погляди, що гарантовано статтею 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 34 Конституції України.

 

На даний момент жодної реакції на звернення з боку влади не було. Проте під час парламентських слухань, присвячених сучасному становищу суспільної моралі в Україні, які відбулися 9 листопада, депутати та представники громадських організацій вирішили відправити законопроект на доопрацювання.

 

“Хочу зауважити, що, як людина, яка займається питаннями мас-медіа в Раді досить довго, я впевнений: парламент не буде голосувати за законопроект, який містить норми, які б дозволили закривати друковані або інтернет-видання винятково за службовою запискою, -запевнив віце-спікер Микола Томенко. – Ми вже пройшли довгий шлях, ліквідувавши законодавство, яке дозволяє цензуру – і вона ніколи не відновиться”.

 

Учасники слухань зійшлися на тому, що встановити критерії, якими будуть керуватися в оцінюванні того чи іншого явища державні чиновники, необхідно – але тільки шляхом громадської дискусії.

 

«Конституційно-правовий аналіз положень законопроекту про внесення змін до Закону України «Про захист суспільної моралі» дозволяє стверджувати, що положення передбачені останнім порушують такі основоположні конституційні принципи: право на свободу  вираження думок, свободу  літературної, художньої, наукової творчості, академічну свободу, свободу інформації, принцип невтручання держави у діяльність суспільства», – зазначає Оксана Нестерець (Харківська правозахисна група).

 

«Для прикладу,  визначення таких правових конструкцій, як: “продукція, що завдає шкоди суспільній моралі” “неповага до національних та релігійних святинь”, “суспільна мораль”, “моніторинг у сфері захисту суспільної моралі”, “порнографія”, “вживання нецензурних лайливих і брутальних слів”  та подібні, не дають можливість, зрозуміти, за якими критеріями ти чи інші висловлювання, чи художні твори можуть бути визнані такими, що загрожують суспільної моралі, або є неповагою до національних та релігійних святинь та ін. Відповідно, особа, яка реалізує своє право на свободу слова,  літературної, художньої, наукової творчості через певний час може бути визнана такою, що порушила закон про захист суспільної моралі з відповідними негативними наслідками для себе, навіть не усвідомлюючи цього, що автоматично, означає встановлення самоцензури й є порушенням  права на  свободу  думки  і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

 

Більш того, концепція  свободи інформації передбачає свободу шукати, отримувати та розповсюджувати інформацію будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів. Серед норм, які порушують принцип свободи інформації (масової інформації) та фактично нівелюють цей принцип є правові конструкції та положення законопроекту на кшталт:

–  “за наявності рішення суду на протязі доби забезпечувати технічними засобами видалення контенту, що завдає шкоди суспільній моралі, у тому числі дитячої порнографії, з національного сегменту мережі Інтернет, а за умов його розміщення поза межами України – надійне блокування доступу до нього з національного сегменту мережі Інтернет;”

–  “Право на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, моральному та психологічному стану людини” та подібні.

 

 

Прогнозовані наслідки прийняття закону про внесення змін до закону України “Про захист суспільної моралі”:

–      Погіршення стану забезпечення прав особи передбачених ст. 34, ст. 54 Конституції України.

–      Визнання Конституційним Судом України цього закону таким, що не відповідає Конституції України.

–      Значні витрати із державного бюджету на заходи з метою виконання цілій проголошених у Законопроекті про внесення змін до Закону України “Про захист суспільної моралі”, що видається неприйнятним з огляду на економічне становище України й необхідність забезпечення соціального захисту окремих категорій громадян (чорнобильці, ветерани війни, інваліди, люди з спеціальними потребами та ін.).

–      У разі застосування цього закону протягом одного- двох років прогнозується  суттєво зростання кількості звернень до Європейського Суду з прав людини щодо порушення права гарантованого ст. 10 Європейської конвенції з прав людини.

–      Зниження позиції України  у рейтингах  “забезпечення свободи слова та масової інформації”, що негативне вплине на міжнародних імідж України на світовій арені.

–      Встановлення в країні авторитарного правління, може  призвести до узурпації державної влади й відповідно буде вважатися порушенням ст. 5 Конституції   України».

 

Маємо надію, що влада все ж таки прислухається до здорового глузду та суттєво доопрацює усі кричущі недоліки законопроекту, перш ніж пропонувати його до розгляду у другому читанні, або й узагалі відмовитись від цього варіанту редакції Закону. Переглянути текст звернення та список підписантів можна за цим посиланням:http://amoral.org.ua/kontrolyuvati-potribno-vladu-ne-internet-zvernennya-iz-vimogoyu-napraviti-novu-redakciyu-zakonu-pro

 

Усю інформацію щодо розгляду Закону «Про захист суспільної моралі» можна знайти на сайті Громадської кампанії проти цензури ЗМІ та творів мистецтва (http://amoral.org.ua/)

 

Прес-служба Правозахисного центру «Поступ»