Капелан Братства УПА про Бандеру і карликів

Проповідь, виголошена у Львові, під час урочистостей з нагоди 103-ї річниці з дня народження Степана Бандери

Слава Ісусу Христу

Щиросердечно вітаю Преосвященного єпископа Венедикта, Високопреподобних священиків, мудрого і мужнього голову Львівської обласної ради, справжнього патріота п. Олега Панькевича. На жаль, не виконав своєї обіцянки і не прийшов на віче новопризначений голова Львівської облдержадміністрації, колійовий генерал п. Михайло Костюк. Його попередник – міліційний генерал п. Михайло Цимбалюк не ігнорував святкування пам*яті героїв. Але сподіваємося, що і нинішній голова, корінний галичанин, буде служити Богові і Україні, а не «донецькій братві».
Вітаю незламного провідника Крайового Братства УПА п. Олеся Гуменюка і нескорених повстанців, усіх небайдужих до долі України, дорогих моєму серцю братів і сестер з величним святом Різдва Христового та Богоявлення, Новим, 2012 роком та днем, коли Україні був дарований Степан Бандера.
Бажаю, щоби Вифлеєвське Боже Дитятко, народження Якого святкуємо, Яке прийшло у світ «не в царських палатах, а поміж бидляти» і Яке Діва Марія «в яслах положила, сіном притрусила», зігріло наші зболені серця, укріпило наші втомлені негараздами душі, помножило наші духовні і тілесні сили для боротьби з темрявою, неправдою і злом, при пануванні яких вбивають найкращих, саджають в тюрми невинних, а злочинці при владі торжествують і будують для себе і своєї челяді земний рай.
Всемогутній Господи, даруй всім співвітчизникам Правдиве щастя, за яким тужить зболене неправдою серце, принеси в Новому році Правдиву радість, яку Україна так довго чекає, зігрій миром, любов*ю і єдністю, бо в єдності наша сила і запорука перемоги.
Не біймося, бо з нами Бог, з Яким зможемо здолати будь-яку несправедливість і неправду. Боже, дай нам розуміти, що всілякі земні тирани і їх жорстокі і несправедливі режими приходять і відходять, а Христос залишається незмінним.
Небесний Отче, дай війти нам без страху в рік 2012-ий , даруй нам нових Бандер,Шухевичів і Шептицьких, щоби вони стали Божою рукою, яка проведе нас через всі труднощі і випробування!
Боже, дай нам розуміти, що карлики завжди залишаються карликами, навіть якщо вони стоять на підвищенні. Дай усвідомлення, що їхня велич – це іллюзія і обман!
Господи, просимо тебе, дай мудрість і сміливість знати, що посада, чин, багатство владного карлика не робить його великим, навіть якщо він сидить в Межигір*ї на золотому унітазі. Карлик – тиран видається великим тільки тоді, коли ми перед ним на колінах і тремтимо. Дай зрозуміти, що всі тирани будуть в пеклі, а разом з ними всі ті, хто не бажає звільнитися від тиранії, бо ми створені Богом вільними!
Ці карлики страшні, коли ми їх боїмося. Варто згадати те, що ми вже трохи призабули: «Не кулею і не свинцем студент наш повалив прем*єра – зіпсованим старим яйцем».
А якщо кожен свідомий українець візьме в руки не одне, а декілька яєць. А ще й, як радить великий знавець державної мови, Микола Янович, прихопить лопату!..
Якщо мільйони співвітчизників візьмуться за руки і з молитвою в душі, з вірою в Бога стануть за Правду, – царство темряви впаде.
Ось як один наш відомий політик змалював – даруйте, за жорсткість вислову- обличчя української влади: «Ублюдки всіх мастей і кольорів(злодії, бандити, вбивці, перевертні, злочинці і так далі) неначе смертельні метастази проникли в усі пори нашого суспільного життя. Вони всюди, куди не кинь оком: в адміністрації Президента, у Верховній Раді, в уряді, в міліції, у СБУ і навчальних закладах, в митниці, в судах і прокуратурі, в міських адміністраціях і так далі. Всюди бачимо сите і нахабне мурло ублюдка, яке самозадоволено усміхається, вимагаючи хабаря». Такі «будівничі України» є не лише в Донецьку чи Харкові, а повсюду – і у Львові, на Волині і так далі. Наше завдання – їх позбутися.
В Римській імперії Калігула призначив свого коня сенатором. Влада нашого гаранта Конституції, а вірніше- гаранта нашої бідності, сліз і національної ганьби, не є меншою від імператорської. Тому ми бачимо на найвищих державних постах так багато віслюків, дебілів і Чечетових.
Але ми, християни – оптимісти, тож підносімо свій духовний погляд до Вифлиємських ясел і там обов*язково зустрінемося з добрим, люблячим поглядом Божого Сина, Який зігріє нашу розтривожену душу, осолодить наше життя, а саме наше серце стане тими яслами, в яких народиться Христос. А з Христом у серці прийде до нашої Батьківщини Божа Правда, справжня воля, багатство і процвітання. І тоді ми з почуттям виконаного обов*язку заколядуємо «Нова радість стала, яка не бувала, вже над нашим Рідним Краєм Божа Правда й Воля засіяла»!
Христос Рождається!
Славімо Його!
Слава Україні!

Священик Михайло Нискогуз, капелан Львівського Крайового Братства вояків УПА і Прикарпатської Січі Українського Козацтва