Анджей Собєпан, молодий польський художник, прославився у досить несподіваний спосіб. Він зумів почепити власну роботу в Національному музеї у Вроцлаві під самісіньким носом у доглядачів. Та ще й зафільмував це на відео. Робота провисіла кілька днів і, може, провисіла б довше, коли б зухвалець не виставив відео в інтернеті.
Не знати, чи молодого художника надихнуло на подвиги власне прізвище (“сам собі пан”), а чи, ймовірніше, подібні витівки знаменитого британського “арт-терориста” Банксі. Той сім років тому примудрився за один день підкинути свої роботи відразу до чотирьох найпрестижніших нью-йоркських музеїв. Рекорд залишається й досі неперевершеним.
Сам Банксі трактує свій жест і, взагалі, всю діяльність як своєрідний протест проти елітаризму. А проте система, якій кидає виклик Банксі і, можливо, Анджей Собєпан, є неймовірно гнучкою. Директор вроцлавського музею, приязно усміхаючись до телекамер, назвав витівку молодого художника “дотепним хепенінґом” і пообіцяв виставити його роботу у музейній кав’ярні. Те саме зробив зрештою й директор Британського музею кілька років тому, пообіцявши включити підкинуту роботу Банксі до постійної колекції.
Українські митці під цим оглядом перебувають у значно кращому становищі, бо ж місцева динозавряча влада геть позбавлена почуття гумору. А тому реагує на їхні протести цілком адекватно. Наприклад, садить сердегу-перфомансиста на кілька років за цілком безневинну імітацію статевого акту під стінами так званої “Верховної Ради”. Або ув’язнює протестувальницю за підсмажування яєшні на так званому “вічному вогні”. Або просто відповідає прискіпливим підданим саме так, як їм і належить відповідати:
— Я вам не заздрю!..