Майже місяць тому після чергового студентського протесту проти зареєстрованого у Верховній Раді України від імені Кабінету Міністрів законопроекту «Про вищу освіту» Прем’єр-міністр Микола Азаров доручив створити робочу групу з доопрацювання законопроекту. Очолив цю групу на прохання прем’єра ректор КПІ Михайло Згуровський і, як показав час, зі своїм завданням впорався.
Зібрана ним група, до якої увійшли представники провідних київських університетів, Національної академії наук, Адміністрації Президента, різноманітних громадських і студентських об’єднань та незалежні експерти з освітніх питань, закінчила 16 лютого роботу, результатом якої стала нова версія законопроекту, та надіслала її разом з пакетом документів до Кабінету Міністрів (ознайомитись з напрацюваннями можна на сайті НТУУ КПІ) (http://kpi.ua/). Обговорення цих результатів з Прем’єр-міністром відбудеться 21 лютого. Чим воно закінчиться – невідомо. Але думка Робочої групи одностайна – законопроект настільки змінився, що, аби дотриматись Регламенту Верховної Ради й не втратити суті нового документу, необхідно відкликати старий законопроект і знову реєструвати від імені Кабінету Міністрів новий.
Важливим є те, що, незважаючи на таку кількість людей з різними думками, високий рівень недовіри окремих її учасників до інших на початку роботи, полярність поглядів та бурхливі дискусії, всі без винятку формулювання нової редакції законопроекту «Про вищу освіту» були прийняті консенсусом, що значно покращує їх можливість потрапити в кінцевий документ, який буде винесений на розгляд у Верховній Раді України.
Одними з основних під час обговорення були актуальні для студентів питання, адже не секрет, що головним чинником, який вже понад рік стримує прийняття нового закону «Про вищу освіту», є саме студентські протести. Тому експерти ніяк не могли обійти стороною підняті студентами теми. І, слід зазначити, що запропонована версія законопроекту цілком відповідає усім основним студентським вимогам.
Перелік найважливіших для студентів змін подаємо вашій увазі нижче:
1. Стаття 6 вводить чіткий розподіл по рівнях і ступенях вищої освіти для студентів. Підготовка кадрів з вищою освітою здійснюється за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст та за академічними ступенями бакалавра і магістра. Підготовка кадрів за освітнім рівнем спеціаліста віднині має припинитися.
2. Стаття 8 дозволяє вищим навчальним закладам разом з документами про вищу освіту державного зразка видавати власні документи про вищу освіту, а невід’ємною частиною диплома є додаток до нього європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. Таким чином створюється умова для визнання українських дипломів за кордоном.
3. Стаття 23 зберігає за інститутами статус вищого навчального закладу, а також прибирає будь-які кількісні критерії для визначення типу вищого навчального закладу. Студенти невеликих, але престижних університетів, таких як Києво-Могилянська Академія, Острозька Академія та Український Католицький Університет, можуть не турбуватися через те, що їх виш втратить статус через невелику кількість студентів, викладачів або кафедр.
4. Стаття 29 додатково убезпечує студентів від незаконного виключення з вищого навчального закладу. Відтепер ректор повинен буде погодити виключення студента не тільки з органами студентського самоврядування, які в сучасних реаліях часто бувають підконтрольні адміністрації вишу, але й з профспілковою організацією, до якої належить студент. Крім того в статті 42 серед причин для відрахування прибираються такі абсурдні, як встановлення факту академічного плагіату і порушення статуту, правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу. Обидві ці причини відсутні в чинному законі, але були внесені в міністерський проект і справедливо викликали обурення і протести студентів. Встановлення факту академічного плагіату, на їх думку, може бути причиною незадовільної оцінки, але аж ніяк не виключення з університету. Крім того, відповідальність за плагіат в нашій країні встановлюється законом «Про авторське право і суміжні права». Визначення там плагіату відрізняється від того, що було в законопроекті. І довільна трактовка цього терміну призвела б не до боротьби з явищем, а до торгівлі, за яку суму викладач вирішить плагіат — не плагіат, виключати — не виключати. Тому боротьбу з плагіатом в новому законопроекті поклали на вищі навчальні заклади, які мають вжити заходів до його недопущення. А порушенням статуту і правил внутрішнього розпорядку може стати звичайне запізнення на пару чи в гуртожиток після його закриття на кілька хвилин. Тому зрозуміло, чому студенти наполягли на видаленні цієї норми з законопроекту. Також стаття 42 розширює для студента можливості для отримання академічної відпустки.
5. Стаття 36 запропонованого законопроекту, на відміну від статті 37 міністерського законопроекту, суттєво розширює права студентського самоврядування. Студенти та курсанти прирівнюються у правах. Органи студентське самоврядування матимуть право приймати акти, що регламентують їх організацію та діяльність; брати участь в управлінні вищим навчальним закладом; самостійно розпоряджаються коштами та іншим майном, які знаходяться на їхньому балансі та банківських рахунках, а також затверджувати подані їм адміністрацією правила внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу в частині, що стосується осіб, які навчаються. В законопроект також повернено чинну норму, яка була відсутня в попередньому міністерському варіанті, про погодження з органами студентського самоврядування призначення заступника декана факультету, заступника директора інституту, заступника керівника вищого навчального закладу, які відповідають за роботу зі студентами. Представницькі, виконавчі та контрольно-ревізійні органи студентського самоврядування обираються строком на один рік, що убезпечує студентів від монополізації влади в руках однієї чи декількох осіб. Вищим органом студентського самоврядування на кожному з рівнів проголошуються загальні збори (конференція) студентів (курсантів), у повноваження яких, в тому числі, входить право на затвердження процедури використання майна та коштів органів студентського самоврядування, та затвердження річного кошторису витрат (бюджету) органів студентського самоврядування, внесення до нього змін та доповнень, заслуховування звіту про його виконання. Адміністрації вищого навчального закладу забороняється втручатися в діяльність органів студентського самоврядування, крім випадків, коли така діяльність суперечить законодавству.
6. Стаття 37 регламентує діяльність наукові товариства студентів, аспірантів, докторантів і молодих учених, як частини системи громадського самоврядування відповідних навчальних закладів, що в свою чергу убезпечує студентів від випадків, коли органи студентського самоврядування протягом тривалого часу очолюють одній ті самі люди перебуваючи вже на посадах аспірантів або докторантів, і не будучі зацікавленими в розвитку студентського самоврядування.
7. Стаття 57 додатково надає право особам, що навчаються на обрання навчальних дисциплін за спеціальністю і спеціалізацією в кількості, що складає не менше 25 відсотків від загального навчального навантаження; академічну мобільність та переведення до іншого вищого навчального закладу, у тому числі іноземного, за згодою керівництва вищого навчального закладу, в якому особа навчається; зарахування до страхового стажу відповідно періодів навчання на денній формі у вищих навчальних закладах. Крім того, в цій статті прописується, що розмір мінімальної академічної та соціальної стипендії не може бути менший за розмір прожиткового мінімуму, а також в цій статті, на відміну від міністерського законопроекту, забезпечується відсутність зниження кількості студентів, які матимуть право на отримання академічної стипендії. Важливо нагадати, що останнє було однією з основних причин, чому студенти масово виходили на вуличні протести.
8. В пункті 7 статті 68, в якій йдеться про платні послуги, чітко вказано, що розмір плати за весь строк навчання не може довільним чином змінюватися протягом строку навчання, що ставить хрест на намаганні недобросовісних ректорів окремих вишів підвищувати платню студентам-контрактникам довільним чином і дозволяє більш чітко студенту прорахувати вартість свого навчання. Стаття пропонує вишам надати можливість збільшення платні не частіше одного разу на рік і не більше ніж на встановлений коефіцієнт інфляції за попередній календарний рік за умови присутності даного пункту у договорі між студентом і вищим навчальним закладом.
Звісно, це ще не весь перелік позитивних змін, які несе в собі редакція законопроекту «Про вищу освіту», підготовлена робочою групою. Фактично новий законопроект, яким за своєю суттю і є нова редакція, є не ідеальним, але таким, який може стати перехідним і дасть можливість розпочати реальну реформу освіти в Україні задля високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, створення умов для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці і держави у кваліфікованих кадрах, а також модернізації системи вищої освіти з урахуванням процесів європейської інтеграції та розвитку єдиного Європейського простору вищої освіти. Ця редакція відповідає на низку суспільних запитів щодо модернізації вищої освіти відповідно до сучасних реалій, адаптації законодавства у сфері вищої освіти до європейських стандартів, приведення нормативної бази вищої освіти до сучасних потреб економіки та її розвитку, а також створює умови для досягнення суспільного консенсусу стосовно концептуальних засад розвитку вищої освіти, що покладені в основу законопроекту.
Законопрект може закласти основу, на якій розвиватиметься вища освіта до того моменту, коли в країні буде політична воля для більш рішучих кроків у напрямку її розвитку. Щоб там не казали критики (і часто ця критика буде справедливою, бо, звичайно, можна було піти далі), але цей законопроект, який є компромісом між бажаннями та політичними реаліями (як у приказці про слона, який міг би з’їсти багато, але хто ж йому дасть), все ж сприяє поступу, а не стагнації, і це вже багато як на нинішню ситуацю в Україні.
Ілля Кротенко. Громадянський рух «Відсіч»
+38(096)9590143