Аналіз стану реалізації державної політики соціального захисту ветеранів

Аналіз стану реалізації державної політики соціального захисту ветеранів, проведений  Всеукраїнським союзом громадських організацій учасників бойових дій, ветеранів військової служи та органів правопорядку

Соціальний захист військовослужбовців – діяльність  (функція) держави,  спрямована на встановлення системи правових і соціальних  гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення  матеріальних  і  духовних  потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності,  статусу  в суспільстві,  підтримання  соціальної  стабільності  у військовому середовищі.  Це право на забезпечення їх у разі повної,  часткової або   тимчасової   втрати   працездатності,  втрати  годувальника, безробіття з незалежних від них обставин,  у старості,  а також  в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 1-2 Закону  від 20 грудня 1991 року N 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” однозначно визначає, що нормативно-правові акти органів державної  влади  та  органів  місцевого   самоврядування,   які   обмежують   права   і   пільги  військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.

Але маємо усі підстави констатувати, що ми і наші сім’ї обмануті державою, що законами гарантувала нам соціальний захист. Конституційні права людей поважного віку в частині забезпечення гідного життя державою реалізуються  недостатньо, законодавчі акти виконуються незадовільно,  більш того, допускається постійне звуження прав ветеранів. Тож, останні роки відзначаються масштабним наступом на соціальні права військовослужбовців та фактичною відмовою держави від своїх соціальних зобов’язань. Найбільш загрозливими для системи соціального захисту пільгових категорій громадян стали кроки влади, спрямовані на вибудовування системи законодавчо виправданого самоусунення держави від виконання її соціально-захисної функції.

Так, уже на 2012 рік  Верховна Рада у порушення трьох рішень (у 2007-2009 рр.) Конституційного суду, чинних на той час, встановила у законі про Держбюджет, що пільгові положення щодо чорнобильців, дітей-війни, пенсіонерів-військовослужбовців фінансуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом міністрів України виходячи з фінансового ресурсу бюджету. Після ухвалення закону про державний бюджет України на 2012 рік, соціальних виплат у розмірах, визначених законодавством, позбулися 34 категорії громадян.

А 27.12.2011 «ручний» КС присудив, що уряд має право в ручному режимі  встановлювати розмір і порядок соціальних виплат у відповідності до наявності грошей. Таким чином Конституція трактується в інтересах виправдовування законів й урядових рішень, які запроваджують ручне керування системою соціального забезпечення, а також усувають законодавчо-судове регулювання цієї сфери.

По суті дискримінаційними і такими, що унеможливлюють захист прав військових пенсіонерів є також Постанова Верховної Ради  від 28.11.2002г. № 278-IV і Постанова  №4 от 15.04.2005г. Верховного Суду. Внаслідок таких рішень судова система паралізована, органи державної влади зобов’язуються  оскаржувати рішення, винесені не на їхню користь, виплати практично є заблокованими, неофіційно їх призупиняють, а більшості громадян й не виплачують, тож люди несуть витрати та все частіше протестують проти невиконання судових рішень.

Україна так і не ратифікувала більшість базових конвенцій Міжнародної організації праці  стосовно соціального забезпечення. Кабінетом Міністрів   так і не затверджені державні соціальні стандарти і нормативи (п.10 Прикінцевих положень Податкового кодексу).

Усі уряди, без виключення, не виділяють у повному обсязі кошти на повне виконання соціальних гарантій, передбачених Законом України  від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом  України від 15 червня 2004 року N 1763-IV «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та Законом  України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших законів, що встановлюють підвищений рівень соціальних гарантій і соціальної підтримки для забезпечення достатнього життєвого  рівня ветеранам   війни і військової служби, учасникам бойових дій, ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дітей війни,  пенсіонерів за віком, інвалідів загального захворювання, потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Місцеві органи виконавчої влади та місцеве самоврядування також не мають можливостей для створення додаткових умов соціальної підтримки ветеранів війни та праці. Обсяг субвенцій з державного бюджету не в повній мірі забезпечує пільги і компенсації ветеранам війни на оплату житлово-комунальних послуг, послуг зв’язку, безкоштовне санаторно-курортне лікування, безоплатний проїзд у міському, приміському та міжміському транспорті, безоплатне отримання ліків за рецептами лікарів, зубопротезування тощо. Прозорість проходження бюджетних коштів, адресність фінансування пільг та їх ефективне використання державними органами слабо контролюється. Ветерани не захищені від спекулятивного підвищення цін на ліки, продукти харчування, послуги. Безкоштовно ветерани мають можливість користуватись лише комунальним транспортом, приватні перевізники відкрито ігнорують вимоги законодавства, безкарно ображають та принижують літніх людей.

Ветерани позбавляються підтримки від підприємств при зміні форми власності, в країні ще не набула поширення благодійна допомога немічним та інвалідам.

Органи державної  виконавчої влади,  місцеві органи державної виконавчої влади і самоврядування повсюдно не виконують вимоги статті 20 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що містить вимогу надавали  ветеранським  організаціям фінансову підтримку, кредити  з  коштів  відповідних  бюджетів,  а також безплатно надавати будинки, приміщення,  обладнання  та  інше майно, необхідне  для здійснення їх статутних завдань. Не скасовані диспропорцій під час розподілу коштів на діяльність ветеранських організацій, сприяння діяльності всіх організацій ветеранів, кошти з державного та місцевих бюджетів деколи отримують організації, що не мають фіксованого членства.

Попри те, що Україна є лідером серед країн Європи за обсягами витрат на виплату пенсій у співвідношенні до обсягів економіки  (у 2009 році частка пенсійних видатків становила понад 18%  ВВП) рівень наших пенсій є одним з найнижчих.. Наша середня пенсія  менша у 14 разів аніж у Фінляндії, у 9 разів ніж в США чи Німеччині, у четверо  – ніж у Польщі і навіть удвічі менша за середню російську пенсію.  Понад половина українських пенсіонерів отримують не більше 800 гривень, і лише кожен десятий – більше півтори тисячі.

Для літніх людей фактично недоступною є значна частина медичних послуг. Ветерани не захищені від спекулятивного підвищення цін на ліки, продукти харчування. Обіцяне державою щорічне безкоштовне санаторно-курортне лікування фінансується лише на 8-10% від числа осіб, що мають на це право. Залишається не розв’язаною ще одна болюча проблема – забезпечення інвалідів війни спец автотранспортом. На даний час в черзі знаходиться понад 150 тис. інвалідів різних категорій, з яких майже 45 тис. інвалідів війни. Кабінет Міністрів України, Верховна Рада та Президент України (відповідно до п.11 прикінцевих положень Бюджетного кодексу України) вирішили змінити організаційно-правові форми господарювання державних та комунальних лікувально-профілактичних закладів та передачу відомчих установ та закладів охорони здоров’я до сфери управління центрального органу виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я.

Листом від 28 вересня 2010 року (вих. № 26001‑46) голова Ради Міністрів АРК підготував проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про передачу санаторно-курортних закладів до сфери управління Ради Міністрів АРК», яким передбачається передача 44 санаторіїв (у тому числі тих, які належать МОУ, МВС, МНС, СБУ, ДПС та іншим відомствам) у власність АРК. Кабінет Міністрів України вже підготував проект постанови про передачу вказаних курортних закладів.

В той же час, тільки у Міністерстві оборони України на санаторно-курортному забезпеченні знаходиться 1 млн. 183,4 тис. осіб, але із-за недофінансування, щорічно тільки 7% має можливість отримати санаторно-курортне лікування. Санаторно-курортні заклади Міністерства оборони України є військовими частинами, на які покладено мобілізаційні завдання, які в особливий період повинні перетворитися у військові госпіталі та використовуватися за призначенням.  Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»  заборонено зміну підпорядкування, перепрофілювання військово-медичних закладів охорони здоров’я, санаторно-курортних та оздоровчих закладів Міністерства оборони, Служби безпеки та Державної прикордонної служби України.

Не мають належного рівня пенсійного забезпечення та соціального захисту пенсіонери з числа колишніх військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, хоча своєю нелегкою та небезпечною, пов’язаною зі щоденним ризиком для здоров’я та життя службою, вони цього заслужили.

Рівень свого соціального захисту військовослужбовці контролювати і відстоювати не можуть, оскільки обмежені статутом та є єдиною соціальною групою, що не має своєї професійної спілки, хоча такі органи є в усіх арміях демократичних держав, існують навіть міжнародні об’єднання.

Середнє  грошове забезпечення офіцера зараз нижче середньої заробітної плати по країні, що впливає на розмір пенсії. А з огляду на те, що в наслідок частих переїздів, дружини військових стають неконкурентними на ринку праці, часто є безробітними або низькооплачуваними, тож в розрахунку на одного члена сім’ї, дохід офіцерів та пенсіонерів з їх числа дуже часто є за межею бідності.

Підвищення грошового забезпечення військовослужбовців, а, відповідно, і пенсій не врегульоване й залежить від суб’єктивних рішень керівників держави (Коли захочу – тоді й підвищу).  Грошове забезпечення офіцера на первинній посаді – є меншим ніж середня заробітна плата по країні.

Ми і наші сім’ї законодавством і нормативними актами Уряду віднесені до категорії, що зазнає невиправданої дискримінації. Система (таблиця, сітка) посадових окладів військовослужбовців не прирівняна до системи посадових окладів держслужбовців, а окладів за військовим званням – до оплати за ранги держслужбовців. Внаслідок цього посадові оклади військовослужбовців є меншими від окладів відповідних держслужбовців на 40 і більше відсотків (начальника відділу – на 50%). У той же час, у ст.2 Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ виписана рівність прав військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, органів та підрозділів цивільного захисту та держслужбовців. Кабінет Міністрів знайшов кошти на підвищення посадових окладів державним службовцям, внаслідок чого їх посадові оклади майже на 55% вище від посадових окладів військовослужбовців за порівняними посадами. Дійшло до того, що підпорядковані військовослужбовцям державні службовці отримують заробітну платню вище чим їх начальники – військовослужбовці. А розміри призначених пенсій, коли за військовослужбовець за 20 років вислуги отримує 50 % від сум грошового забезпечення, а держслужбовець – 90% від заробітної платні, яскраво свідчить про відношення держави до військовослужбовців та держслужбовців.  Оклади за військові звання не підвищувались давно  (Постанова КМ від 7 листопада 2007 року № 1294) і є ганебними та знущанням над військовиками (генерал армії України – 160 гривень). Чинне законодавство містить дискримінаційні норми по відношенню до сімей військовослужбовців. Нині за померлого державного службовця пенсія у разі втрати годувальника призначається у розмірі 70% від його заробітної платні, а за військовослужбовця тільки 30% (учасників б/д – 40 %). Пенсії у таких розмірах отримують крім держслужбовців теж сім’ї депутатів, прокурорів, суддів. Попри явну дискримінацію діючих норм, депутатська більшість ВР 17.11.11 провалила законопроект № 5108 про внесення змін до статті 36 Закону України  від  9.04.1992. №2262 – XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” щодо розміру пенсій в разі втрати годувальника. Цим законопроектом пропонувалося встановити пенсію у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім’ї та у розмірі 90 процентів на двох і більше членів сім’ї..

Уряд не приймає рішень щоби прирівняти посадові оклади військовослужбовця-контрактника першого тарифного розряду першого року служби до посадового окладу держслужбовця 15 рангу першого року роботи та збільшити розмір окладів за військовим званням до рівня посадових окладів та встановити їх взаємозв’язок з доплатою за ранги держслужбовців.

З 1 грудня 2010 р. військовослужбовцям підвищено середній розмір щомісячної премії з 10 до 55 % посадового окладу, а контрактникам з 35 до 70 %. Міноборони це підвищення оформило так, що пенсії не перераховуються. Знову утворюється розрив у пенсіях. Але, за законом, збільшення любого зі складових грошового забезпечення військовослужбовців має автоматично поширюватись на перерахунок пенсій військовим пенсіонерам. Ветеранська спільнота постійно звертає увагу на порушення владою Закону від  9.04.1992. №2262 – XII «Про пенсійне забезпечення ….»; Постанови  КМ від 17.07.1992 №393; ст.1 Положення  «Про порядок виплат грошового забезпечення військовослужбовців України», затвердженого наказом  МО від 5.03.1994 №75; ст. 118 Положення «Про порядок призначення і виплату у Міністерстві оборони України державних пенсій и доплат військовослужбовцям  і членам їх сімей», затвердженого наказом МО від  8.08.1994  №205.

Прийнятий Закон “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” є порушенням  Конституції України, Закону України “Основи загальнообов’язкового державного соціального страхування”, Указу Президента України від 13 квітня 1998 року № 291\98 “Про Основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні” та суперечить міжнародним зобов’язанням держави (Угода «Про порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей і державного страхування військовослужбовців держав – учасниць СНД», підписана у Ташкенті 15.05.1992 р.).

Закон неправомірно встановлює такі новації: календарний порядок обрахування вислуги років для призначення пенсій та іі розміру збільшено до 25 календарних років; максимальний розмір пенсій зменшено з 90% до 80% відповідних сум грошового забезпечення; введено обмеження сум нарахованої пенсії на рівні 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність; підвищення віку для призначення пенсії батькам та дружинам військовослужбовців, які загинули під час проходження військової служби з 50 до 55 років; загальнообов’язкове державне соціальне страхування осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом; обмеження розміру вихідної допомоги особам офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом  та  мають вислугу менше 10 років.

Державні службовці за 20 років служби (роботи) на посадах державних службовців отримують 80% від заробітку за останньою посадою , а військовослужбовець тільки 50%.

Обчислення пенсій з грошового забезпечення за останні 24 місяці перед звільненням з військової служби призводить до виникнення диспропорцій в системі пенсійного забезпечення, можливості штучного завищення розміру виплачуваних премій окремим військовослужбовцям та виникнення ситуацій коли військовослужбовці звільнені з однакових посад, однаковою вислугою років мають різні розміри пенсій.

Ветеранська громадськість вимагає – в ході подальшого реформування пенсійної системи в Україні,  розділити її на  два окремі напрямки: пенсійне забезпечення працівників (кошти Пенсійного фонду),  які знаходяться в трудових відносинах з роботодавцями, та пенсійне забезпечення (кошти держбюджету) військовослужбовців й осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, органів та підрозділів цивільного захисту.  При цьому, припинити незаконне утримання з військовослужбовців сум єдиного соціального внеску, оскільки це та повернути військовослужбовцям всі незаконно утримані суми страхових внесків.

Всеукраїнський союз констатує відсутність політичної волі для вирішення житлової проблеми військовослужбовців. Квартирна черга лише в Міноборони станом на 01.01.2011 – 45,2 тисяч сімей, у т. ч. в списках першочергового забезпечення житлом 7,2 тис. осіб (15,8%) та у списках позачергового забезпечення житлом 11,4 тис. осіб (25,2%).  Не отримали квартир 12,3 тис. (27,1%) військовослужбовців, звільнених в запас або у відставку, з них 5,3 тис. звільнені в ході реформування Збройних Сил України. Більше 15 років чекають житла 8,2 тисяч бідолах та ще 1,6 тис. соціально-незахищених сімей (загиблих, померлих, інвалідів, багатодітних). На квартирному обліку в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення та Держспецтрансслужби  теж перебуває  28 тисяч 332 військовослужбовця. А ще на квартирному обліку у виконавчих органах місцевої влади перебували звільнені у запас та у відставку з МОУ, МВС,  МНС, СБУ та інших силових структур у кількості 26 015 осіб.

Попри обіцянки вже нинішньої влади, стан фінансування житлового будівництва залишається вкрай недостатнім. Так,  обсяги фінансування «Комплексної програма забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів Внутрішніх справ, Державної кримінально–виконавчої служби, службових митних органів та членів їх сімей» (постанова КМ  № 1191 від 15 грудня 2010 року) не забезпечать вирішення проблеми.  Для реалізації програми потрібно будувати щорічно не менше 6 000 квартир.

За 2011 рік Міноборони спромоглося добудувати лише 1800 квартир при плані введення 2 174 квартири. У 2012 році передбачено профінансувати будівництво (придбання) лише 2 300 квартир. Такий рівень фінансування навіть не покриває щорічне збільшення черги (у 2010 році взято на облік 2,95 тис, а знято з обліку – 2,86 тис.). Тобто, навіть якщо заморозити чергу, то останні з неї отримають житло через 20 років!!!

Попри такий катастрофічний та ганебний для держави стан забезпечення військовиків житлом, усі без виключення гілки влади, по суті проявляють повну бездіяльність.

Указом Президента від 08.09.2010 № 895 оголошені національні проекти, серед яких національний проект «Доступне житло» передбачає будівництво житла у тому числі й для військовослужбовців, але змістом він не наповнений.

Верховною Радою прийнято і Президентом підписано Закон України № 1510. Згідно цього Закону, який вступив у дію з 1 січня 2010 року, військовослужбовці отримали право на грошову компенсацію вартості житла, за їхнім бажанням, замість самого житла, яке їм держава гарантує.  Але Кабміном не прийнято відповідну постанову, яка б визначала порядок надання військовослужбовцям грошової компенсації. Треба б використати у поєднанні з наділенням землею.

16.02.2010 Верховною Радою прийнятий у першому читанні (За-307) проект Закону № 2478 про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань військової служби, соціального захисту військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у питаннях їхнього житлового забезпечення. Законопроект дає можливість вирішити питання забезпечення військовослужбовців службовими жилими приміщеннями або гуртожитками, жилими приміщеннями для постійного проживання, запровадження та використання накопичувальної системи коштів під відсотки, які після звільнення військовослужбовців з військової служби вони мають використати на будівництво або придбання житла, запровадження та використання житлових сертифікатів на будівництво або придбання житла, придбання житла на умовах дольової участі. 06.07.2010 ВР проголосувала рішення про перенесення розгляду законопроекту.

01.07.2011 Верховною Радою повернутий на доопрацювання законопроект № 6644 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізму використання земель оборони», ветеранська спільнота просить прискорити його розгляд.

У Кабінеті Міністрів України знаходиться на розгляді проект постанови “Про розміри і порядок виплати грошової компенсації деяким категоріям військовослужбовців Збройних Сил України за піднайом (найом) ними житлових приміщень”, її прийняття блокується.

Міноборони продовжує позбавлятись функцій соціального захисту звільнених з військової служби. Ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає, що « держава  забезпечує  соціальну  та  професійну  адаптацію  військовослужбовців…». Цьогоріч закінчується дія Державної програми соціальної і професійної адаптації військовослужбовців, що підлягають звільненню, та осіб, звільнених з військової служби, на період до 2011 року, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів від 12 травня 2007 р. N 720. Але, рішеннями Президента та Уряду у Міністерства оборони вилучена функція реалізації державної політики у сфері соціальної адаптації осіб, звільнених з військової служби та ліквідується призначений для цього орган – Державний департамент адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку Міноборони (постанова Кабінету Міністрів  №346 від 28.03.2011 р.).

Оскільки звільнює військовослужбовців Міноборони, а здійснювати їх перенавчання має Мінсоцполітики, доцільним буде з боку Міноборони здійснювати щорічне держзамовлення на перепідготовку. Тоді перенавчання буде фінансуватись гарантовано. Для цього треба внести зміни в урядові акти, що регламентують порядок формування держзамовлення (Постанова Кабінету Міністрів України від 29.02.96 р. №266 “Про Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням”, Наказ Мінекономіки від 03.10.2005 р. №314 “Про затвердження критеріїв формування державного замовлення на поставку продукції для державних потреб”) та використати норму з п.5-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.02.96 р. №266, згідно з якою державне замовлення за пріоритетними напрямами, серед яких числиться й …підвищення кваліфікації, перепідготовка та підготовка кадрів (післядипломна освіта) може затверджуватися окремими рішеннями Кабінету Міністрів України.

Вищевикладений незадовільний стан соціального захисту ветеранів, окрім економічних причин є наслідком низької відповідальності органів державної влади усіх рівнів та недостатньої координації їх діяльності.

Таким чином, маємо право констатувати, що для державних органів не  є пріоритетом формування, реалізація та правове забезпечення державної політики у сфері соціального захисту ветеранів, особливо інвалідів, учасників бойових дій та сімей загиблих військовослужбовців.

Таке відбувається навіть всупереч визначених у зверненні до  ветеранів Президента України Віктора Януковича  05.05.2011 зобов’язань «…Ми в цілому змінили ставлення влади до ветеранів. Скасовано ганебну практику календарного святкування. Влада буде опікуватися ветеранами, як кажуть, щодня. А якщо хтось із чиновників цього не зрозумів, то безумовно він це зрозуміє, але буде пізно».

Всеукраїнський союз громадських організацій учасників бойових дій, ветеранів військової служи та органів правопорядку свою діяльність у сфері соціального захисту спрямовує, серед іншого на вирішення наступних проблем.

1. Затвердити державні соціальні стандарти і нормативи (відповідно до п.10 Прикінцевих положень Податкового кодексу). Для виконання рішення Президента Віктора Януковича, оголошеного у зверненні до ветеранів 05.05.2011 року розробити системний план дій щодо підвищення рівня соціального захисту ветеранів війни і військової служби. План має реалізовувати усі положення, що містяться у зверненні Президента та визначати поступове, почергове, поетапне (протягом 5-8 років) повне забезпечення фінансами державних гарантій, встановлених законами ветеранам   війни і військової служби, учасникам бойових дій, ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дітей війни,  пенсіонерів за віком, інвалідів загального захворювання, потерпілих від Чорнобильської катастрофи.  При цьому знайти можливість здійснити повне фінансування пільг:  інвалідам війни і Збройних Сил 1 і 2 груп учасникам війни – у найближчі 1-2 роки, іншим інвалідам та учасникам бойових дій – у найближчі 2-3 роки

2. Верховній  Раді України:

– провести аналіз законів, що мають відношення до військової служби на предмет наявності в них положень, що обмежують гарантії соціального захисту військовослужбовців,  спрямовані на встановлення системи правових і соціальних  гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення  матеріальних  і  духовних  потреб військовослужбовців  відповідно до особливого виду їх службової діяльності,  статусу  в суспільстві,  підтримання  соціальної  стабільності  у військовому середовищі.

Виконати вимоги статті 1-2 Закону  від 20 грудня 1991 року N 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, котра  однозначно встановлює, що нормативно-правові акти органів державної  влади  та  органів  місцевого   самоврядування,   які   обмежують   права   і   пільги  військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними;

– провести аналіз законів і нормативних актів  на їх відповідність ст.2 Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ. Передбачити внесення до них змін, що забезпечували б прирівняння прав військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, органів та підрозділів цивільного захисту до прав держслужбовців;

– прийняти  законопроект про внесення змін до статті 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” щодо розміру пенсій в разі втрати годувальника. Встановити пенсію у розмірі   70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім’ї та у розмірі 90 процентів на двох і більше членів сім’ї. Пенсії у таких розмірах отримують сім’ї депутатів, держслужбовців, прокурорів, суддів, а сім’ї військовослужбовців та ветеранів – лише 30 % (учасників б/д – 40 %);

– прийняти, як закон проект закону № 2478 про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань військової служби, соціального захисту військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у питаннях їхнього житлового забезпечення. Цей законопроект надасть можливість вирішити питання забезпечення військовослужбовців службовими жилими приміщеннями або гуртожитками, жилими приміщеннями для постійного проживання, запровадження та використання накопичувальної системи коштів під відсотки, які після звільнення військовослужбовців з військової служби вони можуть використати на будівництво або для придбання житла, запровадження та використання житлових сертифікатів на будівництво або придбання житла, придбання житла на умовах дольової участі;

–  не допустити прийняття  законопроекту N 9127 “Про гарантії держави щодо виконання рішень суду”, дію якого, у разі ухвалення, на собі відчують всі ті, кого називають соціально вразливими категоріями населення –  ветерани й інваліди війни, Збройних Сил, учасники бойових дій, чорнобильці, діти війни.

3. Кабінету Міністрів України:

–   прийняти необхідні рішення, що визначали б поступове (почергове), поетапне (протягом 5-7 років) повне забезпечення фінансами пільг, встановлених законами, що встановлюють підвищений рівень соціальних гарантій і соціальної підтримки для забезпечення достатнього життєвого  рівня ветеранам   війни і військової служби,   особам,  які  мають  особливі  заслуги  перед Батьківщиною або  особливі  трудові  заслуги  перед  Батьківщиною, учасникам бойових дій, ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дітей війни,  пенсіонерів за віком, інвалідів загального захворювання, потерпілих від Чорнобильської катастрофи. При цьому відшукати можливість здійснити повне фінансування пільг інвалідам й учасникам бойових дій у найближчі 1-2 роки;

– встановити у державному бюджеті на 2012 і наступні роки повне фінансування «Комплексної програма забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів Внутрішніх справ, Державної кримінально–виконавчої служби, службових митних органів та членів їх сімей» (постанова КМ  № 1191 від 15 грудня 2010 року) та будувати щорічно не менше 6 000 квартир. Передбачити конкретні обсяги  будівництво житла для військовослужбовців у національному проекті «Доступне житло» передбачає (Указ Президента від 08.09.2010 № 895).

Передбачити у державному бюджеті на чергові 2-3 роки необхідні видатки на будівництво житла для військовослужбовців, звільнених з військової служби, що перебувають у черзі для отримання житла більше 15 років (в Міноборони – 8, 5 тис.) та інвалідів військової служби 1-2 груп (в Міноборони – 0, 8 тис.) Прийняти відповідну постанову, яка б визначала порядок надання військовослужбовцям грошової компенсації згідно Закону України № 1510, який вступив у дію з 1 січня 2010 року, за яким військовослужбовці отримали право на грошову компенсацію вартості житла, за їхнім бажанням, замість самого житла, яке їм держава гарантує.

– прийняти необхідні рішення щодо  реалізації усно оголошеного рішення Президента України В. Януковича «до кінця року  (2011) забезпечити житлом всіх ветеранів Великої вітчизняної війни – інвалідів 1 групи» та зобов’язання Уряду (озвучене віце-прем’єр-міністром С. Тигіпко) «забезпечити житлом всіх ветеранів Великої вітчизняної війни до 2015 року». Встановити громадський контроль за реалізацією цих зобов’язань.

4. Виключити прийняття нормативних актів, що порушують Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», котрим  заборонено зміну підпорядкування, перепрофілювання військово-медичних закладів охорони здоров’я, санаторно-курортних та оздоровчих закладів Міністерства оборони, Служби безпеки та Державної прикордонної служби України. Виключити норми, що суперечать цьому закону в уже прийнятих нормативних актах (для прикладу, Прикінцеві положення Податкового кодексу).

5. Встановити залежність підвищення посадових окладів і окладів за військове звання військовослужбовців, де прирівняти посадові оклади військовослужбовця-контрактника першого тарифного розряду першого року служби до посадового окладу держслужбовця 15 рангу першого року роботи та збільшити розмір окладів за військовим званням до рівня посадових окладів та встановити їх взаємозв’язок з доплатою за ранги держслужбовців.

6. Внести зміни до Закону “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” якими усунути порушенням  Конституції України, Закону України “Основи загальнообов’язкового державного соціального страхування”, Указу Президента України від 13 квітня 1998 року № 291\98 “Про Основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні” та положення, що суперечить міжнародним зобов’язанням держави (Угода «Про порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей і державного страхування військовослужбовців держав – учасниць СНД», підписана у Ташкенті 15.05.1992 р.).

7. Керівнику Адміністрації Президента провести аналіз розгляду по суті звернень до Президента громадських організацій військовослужбовців та співробітників правоохоронних органів з питань соціального захисту.  

Поінформувати громадськість щодо змісту та стану реалізації проголошеного Президентом на урочистому зібранні з нагоди 66-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні «системного плану дій щодо підвищення рівня соціального захисту ветеранів війни», що повинен  втілюватись у життя з другого півріччя 2011 року і має бути остаточно виконаний у 2015 році та щодо реалізації державою резолюції форуму ветеранів 2010 року. 

Виконав: П. Й. ПРОЦИК. pp@nru.org.ua