Минулого року Москва записала «дне-переможні урочистості» до власного активу (див. минулорічний огляд). Причому, шкоди національному рухові та іміджеві західняків більше було завдано всередині самої України – мої знайомі з Одеси мали про що поговорити та «прозрєть с істиннава ліца етіх бандеровцев».
Оскільки нагода практично безпрограшна, путінська пропаганда не наміряється її проґавити й цього року, чому передувала «арт-підготовка» і у вигляді скандального «Матчу смерті», і низки публікацій (з підозрою на замовний характер) про анти-семітизм та нео-нацизм на Західній Україні, що розквів на повну, і продовження теми Дем’янюка навіть по смерті останнього, як і початок підбиття підсумків пошукової роботи музею Голокосту в Східній Європі, – коротше кажучи, всього того, за допомогою чого Москва продовжує ліпити з українців взагалі та українського національно-визвольного руху, зокрема, образ нацистських посіпак, чиїми руками та з чиєї (ніби-то) мовчазно-задоволеної згоди вершився той самий Голокост на наших теренах.
Звісна річ, львівська влада отримала з минулорічних святкувань певні уроки і убезпечила себе ще краще. Однак, якими б не були превентивні заходи, за наявності місцевого іуди провокацій не уникнути.
То чи засвоїли той урок також і гарячі галицькі хлопці, яких нечиста знесла тоді за вказівкою ласих до дешевого популізму керманичів до центру лупити у вікна маршруток з імпортованими «вєтєранами»? Чи відчули вони тоді коротку радість чи бодай тимчасове задоволення від того, що «сталося по-нашому»? І яка довгострокова користь від того, що вони тоді, мов отара баранів, підіграли чужому сценарію? Які отримала «Свобода» політичні дивіденди і чи не вивітрилися вони вже? Серед місцевого плебсу – можливо, однак, та ганьба, учасниками якої вони, не відаючи того, стали, впала додатковою шалькою на терези закритості для цієї політсили масового не-західноукраїнського електорального поля.
Не приховуватиму того, що мене теж коробить і обурює той факт, що радянська міфологія про Другу Світову війну й досі територіально домінує в нашій країні, причому. Однак, аби змінити ситуацію, я б не став гаяти час на спроби переконування тих, кого не переконати, тим більше, лупити їх по чому б там не було, оскільки кулаками і криком не переконують. Натомість, я б сприяв масовому показу у переддень і на 9-те травня перелічених нижче фільмів – саме у такий спосіб кількість носіїв радянської міфології зменшуватиметься серед населення чужого (поки що) до сприйняття національної ідеї Сходу та Півдня.
Отже, для широких верств населення пропонується для «переможного» перегляду серіал «Рівень секретності 18» – 18 епізодів, де використовується як хроніка, так і сучасно зафільмована реконструкція, і де оповідається про жахливі прорахунки чи умисел радянського командування, що клав смерті на український рахунок тієї війни. Причому, найбільш кричущі епізоди територіально прив’язані саме до Півдня та Сходу, тобто, якраз там, де цю війну (поки що) вважають переможною.
Для більш обізнаної публіки (хто не бачив) рекомендуємо «Собор на крові». Там, до речі, прозоро натякається на предковічну причину наших (себто, українських) поразок, а саме – переважання особистих владних амбіцій над раціональним началом та брак примату суспільного інтересу серед наших лідерів.
Джерело: inozmi.ruthenorum.info
Цікаво, а чому ніхто з українців нічого не знає про події річної давності в Севастополі, коли з українських військових, які вийшли на парад, зривали погони і решту відзнак української армії, а кількох наших хлопців-офіцерів побили агресивно налаштовані молодики з російсько-нацистськими коментарями? Чому про цей факт не знає світ? НАС!!! у НАШІЙ!!! країні б”ють за те, що ми маємо НАШУ!!! символіку!!!
Уявімо, що ізраїльські хлопці поїхали в Пакистан проводити акції протесту. Та їх би там просто замочили, і ніхто б навіть їм не поспівчував. А ми терпимо, коли москалі з червоними прапорами наших окупантів приперлися до Львова і стріляли в наших хлопців. І нас же в чомусь звинуватили. А ми виправдовуємося?!!!! За що??? Коли ми перестанемо бути рабами?? Колонізатор має розплатитися за за всі злочини в цій країні, причому найближчим часом.
У тому-то і справа, полум’яний друже, що подібні акції влаштовуються Росією (а може і ПР), аби:
1) очорнити наш імідж як нації та країни (з поки що гарантованою і передбачуваною на це реакцією світу);
2) дискредитувати націоналістичні/патріотичні політ-сили, таким чином, забезпечуючи на майбутнє гарантію собі від конкуренції з ними на все-українській політарені (тобто, обмежуючи їхнє електоральне поле Заходом, де вони й так популярні).
Я ж для цього й “підсипаю” подібні матеріали, аби дати зрозуміти, що потрібно докладати зусиль з викошування тих стереотипів, котрі панують про нас на Заході. Зараз понад 80% новин про Україну доходить до зовнішнього світу через московських репортерів, московські аґенції; у площині книжок чи історичної інформації – те ж саме, ми досі пожинаємо плоди вкорінених Совєтами міфів, коли у нас як нації не було власного голосу. А КДБ за останні 20 років існування СРСР розбудувало надпотужну мережу з підставних медіа, підкуплених журналістів/аналітиків, істориків, славістів, тощо – словом, експертне середовище, котре має на Заході авторитет, налаштоване про-російськи.
Тому працює все як автомат. Інакше, ніхто б не влаштовував подібних акцій – сенсу не було б, а так – влаштовують, бо результат гарантовано, результат вони поки що взмозі контролювати.
Краще скажіть мені, “Pora!”, раз у Вас (я так розумію, є бажання і можливості) чому досі живе і здравствує партія “Родіна” в Одесі? Зробіть подарунок одеситам (між іншим, щонайменше 55% яких є етнічними українцями) – звільніть їх від цієї наволочі, якщо це так просто і зводиться до кулачного протесту.
Україна окупована Москвою. Українці зомбовані москидами. Москиди святкують свою перемогу над українським народом. А зомбовані москидами українці підспівують москидам і не можуть зрозуміти – Хто їх поневолив? Хто вбив їхніх батьків, дідів, прадідів? Два мільйони москидів служили у гітлерівській армії і вбивали українців. А скільки мільйонів з НКВДешних заградзагонів гнали українців їм назустріч? Оце ціна москидної перемоги … Свідомий! Допоможи Великому Несвідомому зрозуміти цю просту істину.
Описані Вами “Цікаво, а чому ніхто з українців нічого не знає про події річної давності в Севастополі, коли з українських військових, які вийшли на парад, зривали погони і решту відзнак української армії, а кількох наших хлопців-офіцерів побили агресивно налаштовані молодики з російсько-нацистськими коментарями? Чому про цей факт не знає світ? НАС!!! у НАШІЙ!!! країні б”ють за те, що ми маємо НАШУ!!! символіку!!!
..” таки справді викликають навіть не обурення, а повну відразу. Однозначно, такі новини повинні бути на перших шпальтех газет, на телебаченні і т.д. Події не набрали належного розголосу – журналісти дали маху і як кажуть це гріх на їх совісті.
Але, Шановне Панство, будьмо справедливими які ж то “доблесні” офіцери війська Українського, якщо дозволили купці безбатченків зривати з форми погони та інші відзанки. Tак колись поводилися з військовополоненними під час війни, або, коли офіцер зганьбив себе негідним вчинком. На це ради нема. Але українські офіцери вийшли на парад у 2011. Отже чи треба розуміти, що вони добровільно визнали себе “полоненними” перед зграєю дебільного руского міра чи інших покидьків, та дозволили зривати з себе знаки найвищої честі військовослужбовця і ЗАХИСНИКА БАТЬКІВЩИНИ? Вони себе не зуміли відстояти, то як вони можуть ще когось оборонити! Даруйте на слові, НА ПОХИЛЕ ДЕРЕВО І КОЗИ СКАЧУТЬ. Або нема у цих офіцерах ані честі, ані належної сили. Якщо б до мене хтось з тих бузувірів тільки руку простягнув, то збирав би зуби по всій набережній, а якщо б спробував ще й щось зірвати, то знайшовся б “на родінє” десь біля Рязані чи в Тамбові. “Команди не дали” – будете оправдувати. Це правда, але інколи треба стати власним командиром з усіма наслідками. А стояти як череда овець на заріз таки ганебно. Не здивуюся, якщо цього року провокатори вдадуться до нового прийому. Їм усе сходить з рук. Чому? Бо не відчувають належного опору навіть від військових. І так це буде довго, та будемо скаржитися, що “у своїй країні” доки не дамо належної відсічі напасникам. Це єдиний вихід.
Отже, Ітоги падвєдьом: всі згодні з тим, що потрібно організовуватися та давати відсіч (на усіх фронтах, у тому числі, й інформаційному).
Чи дійде до наступної стадії, панове? Себто, від закликів до конкретних дій?
Бажаючих проявити себе на “інформаційному фронті” запрошую приєднуватися до ініціативи – ось цілі(http://inozmi.ruthenorum.info/Forms/GenericTextView.aspx?cd=PROJ_GOALS), ось форма (http://inozmi.ruthenorum.info/Forms/JoinRequestForm.aspx). Робота різна і, певен, цікава. Різнопланова – не лише для знавців іноземних мов.