Ірина Славінська: Гаваріт і паказуєт Азаров

Ну що, друзі, я нарешті добігла до сайту російського Першого національного і подивилася інтерв’ю Познера з Азаровим.

Що вам сказати… Трюїзм про російський лібералізм і українське питання мені не хочеться повторювати, бо це штука абстрактна.

Натомість є штука дуже конкретна: інтерв’юер взагалі не в матеріалі.

Мені би хотілося окремо зупинитися на гуманітарному блоці розмови, тобто на перших 20 (плюс-мінус) хвилинах.

Розмова після короткого обговорення фактів біографії Азарова перейшла на типовий, як-то кажуть юзери, “хохлосрач”.

Перший акорд – тупання навколо уже обридлого “на Украине” и “в Украине”. Крім того, чудове наголошення Познера в слові “укрАинский”.

Одним словом, російська мова в Україні – важко собі навіть уявити більш червону ганчірку для російськомовних і україномовних людей по обидва боки східного кордону нашої неозорої батьківщини.

Познер запитує про законопроект про російську мову як регіональну… а Азаров своєю бездоганною російською мовою з характерним “геканням” розповідає про:

– про дітей, яким попередня влада нібито заборонила говорити українською мовою на перервах (хоча вже дуже давно КС ту постанову Кабміну скасував, про що мітингував рух “Не будь байдужим”, але це вже інша історія),

– про пенсіонерів, які нібито не можуть прочитати інструкції до лікарських препаратів (хоча всі інструкції двомовні – і не тільки інструкції на ліки)

– про людей, яких службовець може “вигнати з кабінету” і “попросити прийти з перекладачем”, якщо той відвідувач не буде говорити українською.

Далі Познер констатує: “Значит, защищать нужно русский язык в Украине” і продовжує розмову далі.

Тобто Познер не в курсі, що друковані ЗМІ українською мовою не знайти “днем с огнем”. Тобто Познер не в курсі, що російська мова як регіональна не дає права чиновникам не вчити українську мову: просто у відвідувачів бюрократичних установ буде право вимагати говорити з ними українською або регіональною мовою – і вибір мови спілкування чиновника тут залежатиме саме від відвідувача, котрому той чиновник служить.

Далі Познер виголошує тираду про любов до Гоголя, про подібність російської та української мови, про подібність росіян і українців… Він розлого цитує матеріал свого російського колеги, котрий 2008 року написав, що в українській шкільній програмі відсутні твори Булгакова та Гоголя. Я не знаю, в якому сні це наснилося пану журналісту, і так само не знаю, навіщо Познер цитує очевидно неправдивий факт. Цю інформацію дуже легко перевірити… от тільки домогосподарка перед екраном Первого канала явно перевіряти ці дані не піде.

Подальша теза Познера сюрреалістична: “Переводят даже Гоголя… Это же так странно”.

Я особисто це інтерпретую як “перекладати – странно”. Тобто переклад книжки з однієї мови на іншу – виглядає дивним для Познера? То може давайте не будемо нічого перекладати з англійської мови, бо її теж знають всі освічені люди?

Азаров зізнається в любові до Гоголя і в тому, що відриває його тексти “на любой странице” і читає…

Я думаю, що після інтерв’ю Познера з Азаровим Гоголя можна не читати: його героїв і ситуації можна побачити на власні очі. Смотрите на Первом канале:)

Ірина Славінська