“Престідіжітатор – фокусник, ловкач, маніпулятор”.
Зі словника іншомовних слів
Останнім часом до Зміївського району увагу громадськості прикували події в НПП “Гомільшанськи ліси”. Однак одіозна фігура директора, який вже почав “чудити” в парку, декілька відволікла нас від ініціатора цього дійства – голови районної державної адміністрації Євгена Мураєва. Наразі ми спробуємо надолужити це прикре упущення.
Через невгамовну фантазію та прагнення заробляти гроші на всьому, що потрапляє йому в очі, голова району вже неодноразово притягував увагу – як громадськості, так і ЗМІ. Ну, з грошима все зрозуміло – країна в нас така, а от прагнення фантазувати по поводах, які дуже легко перевірити, або ж “з ходу” видумувати “нові” неіснуючі закони та норми, робить його посміховиськом. За один раз охопити всі вчинки цієї особи неможливо, тому зупинимось на особливо яскравих фактах його біографії та останніх подіях.
Зміївська паперова фабрика давно забруднює своїми скидами Сіверський Донець. Тому і будівництво очисних споруд для неї – справа дуже гарна і корисна. Їх Мураєв і лобіював. Та ось біда – проект, який він просував за бюджетні кошти, видався настільки складним, що за ним досі нічого не було зроблено. Кошти попливли в невідомому напрямку, а відходи з фабрики, як і раніше – до водозаборів Дінця.
Скандал навколо сміттєвоза Комсомольської селищної ради, який, за думкою Мураєва, був куплений занадто дорого. Основний аргумент голови адміністрації був таким: “Я подивився в Інтернеті – ось зараз йди та бери дешевше!”. Але прокуратура встановила, що селищною радою був проведений законний тендер, порушено не було нічого. Ще один випадок “наїзду” на голову Комсомольської селищної ради можна побачити тут: http://www.youtube.com/watch?v=lSdjXFkJRxY. А інтрига в цій справі – в давній боротьбі Мураєва з непокірним головою селищної ради – якого голова району постійно звинувачує в усіх гріхах.
До речі, автор цього опусу сам бував у Комсомольську, і, на мою думку, це – одне з самих доглянутих та охайних містечок Харківської області, і свої винагороди як краща селищна рада Комсомольська отримує за діло. Ну, для Мураєва ж все просто – раз, і вже з’явилася куча скарг, не подіяло – в хід пішли погрози.
Ну, а останній номер – “Гомільшанскі ліси” по-“мураєвськи”. Історія з директором-лісорубом (http://pechenegy.org.ua/ru/node/646) теж почалася з заяви голови райдержадміністрації про безлад в національному парку: http://www.sq.com.ua/rus/news/vlast/19.04.2012/nacionalnyj_park_gomolshanskie_lesa_nahoditsya_v_zapuschennom_sostoyanii_predsedatel/, – через що, на його думку, парку і потрібне було нове керівництво.
Звісно, перше, що прийшло нам на думку, як вже знайомим з методами Мураєва, – перевірити, наскільки відповідають дійсності його заяви. Зробити це дуже просто – направити запити до компетентних органів. І ось які відповіді ми отримали:
Висловлювання Мураєва:
“Есть заключение МЧС, что работа в парке проводится неудовлетворительно”.
Фактичне становище:
Жодних зауважень з практичної діяльності парку у МНС не було. Всі виявлені порушення стосувалися господарських споруд парку, наприклад, незабарвленого пожежного щита або відсутності вогнегасника.
Висловлювання Мураєва:
“Из-за того, что животных в парке слишком много, они наносят потери сельскохозяйственным угодьям, появились волки, животные болеют”.
Фактичне становище:
Жодних даних про перевищення чисельності тварин, або спалахи хвороб серед них немає у жодного компетентного органу. Та і сама Зміївська держадміністрація признала в своїй відповіді, що не володіє такими даними, а тлумачити висловлювання свого керівника не бажає (мабуть, вже неодноразово стикалися з фантазіями свого керівництва) (див. лист Зміївської державної районної адміністрації від 04.06.2012 №01-49/І-12 – http://www.greenkit.net/Members/Pe4eneg/GomolshaNPP/FantaziMuraev/RDA).
26.05.2012 на інаугурації нового директора парку Мураєв був в ударі. Присутні почули та відкрили для себе багато нового – як в сфері законодавства, так і відносно шкоди національному парку від науки.
І знов вигадані світи голови району дали привід задуматися – а чи в Україні ми живемо? По-перше, представники громадських об’єднань, присутні на зібранні, вперше почули про свої обов’язки: “сприяти розвитку, участі у екологічних експертизах”.
А замість цього вони (тобто ми) такі негарні: “будоражат общественность и проводят какие-то митинги, сборы и так далее”. Далі Мураєв вигадав свій закон “Про природно-заповідний фонд” – не маючий жодного відношення до чинного закону України.
А ще – збрехав про те, що район ніколи не виношував ідей про закриття парку (а потім сам у відповіді на запит надав протокол, що підтверджує зворотнє – див. протокол засідання Зміївської РДА: http://www.greenkit.net/Members/Pe4eneg/GomolshaNPP/FantaziMuraev/ProtZmRDA.pdf.
Ну, а наприкінці виступу почав мріяти про відсутність в парку проекту організації – що має допомогти реалізувати його амбітні плани по реалізації землі.
Брехати, не червоніючи – ознака завзятого картяра, яким, видимо, і є голова Зміївського району, адже він не може розстатися з колодою навіть на засіданні обласної ради, депутатом якої являється (http://www.youtube.com/watch?v=BFoawz2x370).
Все це було б дуже смішно, якщо б не нагадувало сценарій з Комсомольською селищною радою. Спочатку – якісь звернення громадян, потім “попросити” з посади гарного керівника та поставити свого, наступний етап – погрози. І зараз під удар попадають співробітники наукового відділу, які з останніх сил борються за нацпарк.
*
____________________
КОНТАКТ:
Олег Вяткін, ЕкГ “Печеніги”: тел. 0951396278, trolll_eco[at]ukr.net
Підготовлено ЕкГ “Печеніги”, членом Міжнародного Соціально-екологічного Союзу.
При використанні матеріалів бюлетеня прохання посилатися на джерело.