Чи зацікавить Омбудсмена бєспрєдєл з забороною мирних зібрань “всім-всім-всім”?

Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини п. В.Лутковській

Шановна пані Уповноважений,

 Окружний адміністративний суд Києва заборонив проведення масових акцій в центральній частині Києва впродовж 4-9 липня За повідомленнями засобів масової інформації (наприклад http://www.unian.ua/news/512945-sud-zaboroniv-kiyanam-zbiratisya-v-tsentri.html): “В рішенні від 3 липня обмежено право на мирні зібрання, пікетування, піші ходи, демонстрації, мирні збори, тощо шляхом заборони громадянину Торуба Вадиму Миколайовичу та іншим суб`єктам, які реалізують права на мирні зібрання, проведення заходів з 4 липня по 9 липня 2012 року включно по вулиці Хрещатик, Майдан Незалежності, біля будівель Верховної Ради по вулиці Грушевського, Адміністрації Президента, Кабміну, центру ділового та культурного співробітництва “Український дім” та на Європейській площі”.

 Таким чином, суд прийняв рішення про обмеження права на мирні зібрання невизначеному колу осіб, а по суті – всім громадянам України, котрі, відповідно до ст.39 Конституції України, “реалізують право на мирні зібрання”.  При цьому очевидно, що всі (чи майже всі) ці громадяни не брали участь у справі, не були повідомлені про дату і час розгляд справи, про суть позовних вимог і так далі. Така практика не має нічого спільного практично з усіма принципами адміністративного судочинства, викладеними у ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, це не відповідає нормам частини другої ст.3, ст.21, частини першої ст.24, частини першої ст.55, частини першої ст.57 Конституції України. В контексті ст.39 Конституції України, ст.11 Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод, ст.21 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права таке загальне, всеохоплююче обмеження (заборона) права на мирні зібрання вочевидь не може бути визнане таким, що “є необхідним у демократичному суспільстві”. В цей же час відсутність у громадян своєчасної і повної інформації про такі судові рішення унеможливлює ефективне апеляційне оскарження, що, знов-таки, є несумісним з правом на справедливе судочинство.

 За усталеною практикою позовні заяви про обмеження права на мирні зібрання подаються органами місцевого самоврядування (чи їхніми виконавчими органами), нерідко – за зверненнями органів внутршніх справ. Але заявляючи вимоги до необмеженого кола осіб (“інших суб‘єктів“ тощо), позивачі не лише ігнорують частину ст.19 Конституції України щодо меж своєї компетенції (адже можливість визначення відповідачами необмеженного кола осіб взагалі не передбачено КАС України), але й порушують визначені законом принципи діяльности (як то народовладдя, законність, поєднання місцевих і державних інтересів – ст.4 Закону України “Про місцеве самоврядування”).

 Враховуючи викладене, звертаюся до Вас з проханням розглянути ситуацію, що склалася, використати визначені законом повноваження Омбудсмена (щодо невідкладного прийому відповідними посадовими особами суб’єктів владних повноважень, зокрема – головами судів для вирішення питання про узагальнення судової практики, видання роз’яснень, щодо звернення до Конституційного Суду України про тлумачення ст.182 КАС України, щодо витребування документів – рішень судів про “загальну” заборону мирних зібрань для їх негайного оприлюднення і, відтак, забезпечення громадянам можливости апеляційного оскарження тощо).

 Заздалегідь вдячний за увагу до цього звернення, відповідь на яке прошу надіслати на вищенаведену адресу відповідно до закону.

 З повагою,

Олександр Северин, к.ю.н.