На Хрещатику таки добряче провалився асфальт: http://www.unian.ua/news/514135-na-hreschatiku-provalivsya-asfalt-foto.html
І навіть ледве не пішов під землю біотуалет: http://ukr.lb.ua/news/2012/07/11/160338_kreshchatike_tualet_provalilsya_pod.html
А також провалився асфальт біля входу в метро “Оболонь” та Міста Мрії (чи-то сну, як кому подобається) – Дрімтауну: http://www.unian.ua/news/514204-bilya-metro-na-oboloni-provalivsya-asfalt.html
Не хотів би зловтішатись (нема чому), але пригадав ну дуже старий анекдот.
Піп питає студента: “Якщо Ви впадете з шостого поверху і не розіб”єтесь, хіба це не чудо?”.
“Випадок, батюшка!”.
“А якщо знову?”.
“Збіг…”.
“Ну а якщо втретє – хіба це не чудо?!”.
“А це вже, батюшка, звичка!”.
Схоже ми вже почали звикати до таких “чудес”. Там асфальти провалюються, там – будинки. І все було би прикольно, якби не страждали або й не гинули люди.
Люди, які потім ідуть на вибори та за пакети гречки вибирають до влади пацанів, “професійний” досвід яких включає тільки рекет на базарах, купівлю дипломів та торгівлю різними дозволами…
Слушно, дуже слушно. Я ніяк не дочекаюся, коли під ними ( і тими, хто роздає і тими, хто підбирає) пакетики Земля провалиться, бо терпіти їх вже набридло. хочу такого ЧУДА. Може таки дочекаюся!
P.S. Дякую за анекдот.