Селяни бачать у цьому корупцію й звернулися до компетентних органів
14 червня ц.р. над селом Чапаєве Кобеляцького району пройшов смерч з градом та ливнем, в результаті якого постраждало понад 80 домоволодінь: на будинках та господарських спорудах було повністю або частково побито шифер, обірвано електродроти, повалено дерева, повністю знищено врожай у садках та на городах.
З обласного резервного фонду Червоноквітівській сільраді, до якої входить і Чапаєве, було виділено 486000 гривень. Для порівняння: Кам’янопотоківській сільській раді Кременчуцького району, яка теж постраждала 14 червня не менше, при збитках в індивідуальному секторі в 1,7 млн. грн. (понад 200 будинків) було виділено 300000 грн., а Галущиногреблянській сільській раді Новосанжарського району (теж 200 будинків) не було виділено з обласного резервного фонду жодної (!) копійки.
Розпорядником коштів у сумі 486000 грн. було визначено Червоноквітівську сільську раду. Цих коштів і справді вистачило б, щоб допомогти людям хоча б частково ліквідувати наслідки стихійного лиха. Але не так сталося, як гадалося.
Вперше я потрапила у Чапаєве 1 липня, тобто, через два тижні після буревію. Ромська громада, яка тут становить до чверті всіх мешканців, поскаржилася, що кільком їхнім багатодітним родинам не було виділено жодного листа шиферу. Про це я в першу чергу повідомила червоноквітівському сільскому голові Людмилі Рибалко. Але замість того, щоб адекватно відреагувати й виправити свої «помилки» й на цьому закрити, як кажуть, тему, Людмила Степанівна вибрала хибну тактику ігнорування центральної преси. Тож довелося організовувати повторний виїзд на місце за участю заступника голови Кобеляцької РДА.
І отут жителі села на імпровізованій сходці розказали дуже багато про «героїчну», як висловився очільник району і очільник Партії регіонів у Кобеляцькому районі Анатолій Таранушич, ліквідацію наслідків стихійного лиха. Зокрема, про те, як «регіоналка» Л.Рибалко маніпулювала інформацією про порядок використання допомоги від держави. Спочатку казала селянам, що з області виділені гроші тільки на шифер для житлових будинків, у яких реально проживають люди. Іншим разом казала, що тільки тим, хто прописаний. Але коли люди побачили, що безкоштовний шифер і безкоштовні ремонтні бригади Л.Рибалко виділила декому з тих, хто постійно в селі не проживає, й звернулися до неї, то вона казала «не положено» або «не мішайте работать», або «ви спізнилися, вже акти відвезли в Полтаву», хоча акти про збитки складалися з 15 по 18 червня ц.р.
Разом з людьми ми три години ходили від хати до хати, переконуючись, що не лише циганам, до яких Людмила Степанівна не приховує відвертої неприязні, а й на будинки українців Л.Рибалко та сільский депутат С.Стрюк взагалі не склали акти про збитки, через що селяни були позбавлені права на допомогу з резервного фонду й змушені були або купувати за власні (позичені) кошти, або ті хати без дахів і зараз руйнуються дощами.
Л.Рибалко пояснювала «пропущеність» тим, що 15 червня тих людей, мовляв, не було вдома. Їй мало не плювали в очі за цю брехню. Втім, і після того Л.Рибалко не тільки не вибачилася перед «пропущеними», а й до цього часу так і не надала допомоги від держави, яку вона представляє як державний служб
овець.
Серед «пропущених» – багатодітні родини Василя Прокопа, Надії Рац, Василя Руса, Василя Целича, хати-спадщини Миколи Янка, Людмили Семакової, братів В’ячеслава та Григорія Назарків. Дійшло просто до ницості: Михайло Бондарчук помер за три дні до урагану, то Л.Рибалко й цю хату «пропустила», бо там уже ж ніхто не живе(!), а родичка небіжчика Ольга Бондарчук не має фінансової можливості відновити покрівлю, бо щоб укрити шифером свою хату, змушена була продати телицю. Тож у Михайловій хаті вже впала стеля…
У відомості сільради про отримання жителями Чапаєвого шифера зафіксовано, наскільки несправедливо розподілявся шифер. Наприклад, на хаті Євдокії Гречкосій град розбив 67 шиферин, а їй дали тільки 34 (і таку кількість пошкоджених листів чомусь вказали і в акті обстеження). У той же час Ганні Цікурі видалили шифер двічі: і на її хату, і на хату давно померлого чоловіка й у відомості вона розписалася двічі! Надії Крайник дали 70 шиферин на хату, хоч вона тут не живе й не прописана.
У багатьох випадках в актах занижувалися реальні збитки (зменшено кількість побитого шиферу), але людей змушували підписувати такі акти, бо їм голова казала, що як не підпишуть, то взагалі нічого не отримаєють.
У той же час чомусь Тамарі Хмелик щедро видали 130 штук шиферу, Віктору Бондарчуку, який живе в іншому селі, 100 листів шиферу, Ніні Пащенко – 80 шиферин, Григорію Янку – 100 шиферин. Такою кількістю можна дві хати перекрити, а багатьом і на півхати не дали! Дехто з вище перелічених людей за рахунок держави (люди думали, що вони докупили шифер за власні кошти!) відремонтував не лише будинок, а й сарай, гараж, літню кухню й виставив обійстя на продаж.
Та несправедливість не закінчилася на розподілі шиферу.
163 тис.грн. ще залишилося з обласних грошей на матеріальну допомогу, які теж сільрадою поділені не зрозуміло, за якими критеріями. Адже комусь хату безкоштовно перекривали бригади, що працювали на ліквідації наслідків стихії в Чапаєвому, а хтось, до кого черга дійшла б не скоро, наймав ремонтників сам і оплачував їхню працю сам. Але ж ті, на кого у перші дні після природного лиха не було складено акта про збитки, постраждали двічі: їм не дали шиферу, а тепер вони позбавлені права і на матеріальну допомогу в сумі 1526 грн. (так визначила сільрада).
До речі, з’ясувалося, що в той час, коли жителі, які самі наймали ремонтників, платили їм за прибиття однієї шиферини 20 гривень, то сільрада за це ж… 71 гривню 36 копійок (при ціні одного листа шиферу 55 грн. – авт.) Знаючі люди припускають, 
що відкатами вкрадено понад 100 тис. грн. бюджетних коштів.
І це ще не все. Сталося так, що два місяці чекала матеріальної допомоги Ганна Корнієнко. Та не дочекалася – померла 16 серпня 2012 року. І тепер сільський голова Л.Рибалко заявила дочці померлої Надії Корнієнко, що матеріальної допомоги не видасть, бо бабуся ж… померла. Оце поспівчувала! І так дочка виратила на закупівлю шифера (їм видали лише 36 шиферин) 5000 гривень, щоб врятувати сараї. І то цих грошей не вистачило, щоб перекрити й інші господарські споруди, а більше грошей у родини немає. Одні лише похорони скільки нині коштують…
Така ж історія і з Варварою Гуль. Бабуся померла, не дочекавшись матеріальної допомоги, а її внучці Ользі Л.Рибалко сказала, що 1526 гривень тепер не дасть. Але ж, якщо вірити сільскому голові, рішення про виділення матеріальної допомоги прийняте вже давно, і вона не має права його відміняти.
Група жителів Чапаєвого звернулася з колективною заявою до комперентних органів з вимогою провести перевірку стосовно цільового використання коштів з обласного резервного фонду на ліквідацію стихійного лиха 14 червня ц.р. в сумі 486 тис. грн., розпорядником яких була Червоноквітівська сільська рада, дати правову оцінку діям посадових осіб та забезпечити справедливий розподіл виділених державою коштів на ліквідацію наслідків буревію.
До слова, чимало Інтернет-видань, а також такі центральні газети як «Селянська правда» та «Дзеркало тижня» опублікували статті про ситуацію в Чапаєвому, яка має ознаки корупції. А Полтавська ОДТРК «Лтава» присвятила цій темі телепередачу.
Людмила Кучеренко,
заступник голови Громадської ради при Полтавській ОДА