Конституція України, Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст.3), Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (ст.25), Закон України “Про вибори народних депутатів України” гарантують українцям вільні вибори. На наше переконання (і за контекстом відповідних положень згаданих правових актів) поняття «вільні вибори» включає у себе не лише забезпечення вільного волевиявлення у момент його здійснення (голосування), а і створення належних умов для формування усвідомленого вибору, неухильне дотримання законних процедур і відповідність норм закону принципам права.  Про те, як все це реалізується чи не реалізується у вітчизняних реаліях – нижче.

Завданням проекту «Майдан-Моніторинг:Вибори 2012», який став можливим завдяки підтримці Міжнародного Фонду “Відродження”,  є збір документальної інформації про порушення закону про вибори під час виборів в Верховну Раду України в 2012 році. Минула половина виборчої кампанії. Час підбивати перші підсумки.

Пропонуємо вашій увазі інформацію про найбільш розповсюджені і найбільш серйозні типи порушень. Факти, згадані в документі, задокументовані на нашій інтерактивній карті https://maidan.org.ua/vybory2012  і підтверджені фото, відео чи офіційними документами. На 16 вересня на інтерактивній карті порушень зібрано 604 скарги. Всього ми розглянули 2015 повідомлень.

Вперше за 20 років при жеребкуванні партійного представництва в ОВК це зроблене для всіх 225 комісій разом одноразово, а не по кожній комісії окремо. На наше переконання, Закон України “Про вибори народних депутатів України” передбачає (ст.27) проведення окремого жеребкування щодо включення представників політичних партій до складу кожної окружної виборчої комісії, а не одного, гамузом, щодо всіх окружкомів, як вчинила ЦВК. Відповідно, Центральна виборча комісія не мала правових підстав проводити одне голосування замість 225-ти, а вчинивши так, вчинила юридично некоректно і, можливо, вже підклала бомбу під виборчий процес.

Це призвело до наслідків, які, на нашу думку, можуть суттєво вплинути на результати виборів.

1. Зовсім не представленими в ОВК залишилися дві партії, які реально змагаються за місце в Верховній Раді (тобто згідно соцопитувань мають шанс подолати 5% бар’єр).
2. Майже у всіх ОВК представлені реально НЕпрацюючі, симулякричні, партії, місця яких у окружкомах нерідко займають дійсні члени Партії регіонів.
3. Головами як мінімум 10% ОВК (це тільки ті, про які ми знаємо) виявилися мешканці інших регіонів, переважно Криму та Донецької області, які взагалі не з’являлися на засідання.
4. Є повідомлення про те, що членами ОВК стали люди, які не давали на те згоди і не мали про те уявлення.
5. Вже є повідомлення про проведення засідань ОВК і ухвалення рішень без кворуму, про грубе порушення процедури, коли засідання скликалися та проводилися не уповноваженими особами.

Запобігти масованій фальсифікації виборів на рівні ОВК можна тільки терміновим проведенням нового жеребкуванням по кожному округу окремо.

Нас дивує пасивність щодо цього питання з боку суб’єктів виборчого процесу (окрім ВО “Свобода” та “УДАР”у, які звернулися до суду).

Коли вже був готовий звіт, то стало відомо про рішення ЦВК, яке забезпечує можливість такого ж голосування по ДВК. Якщо це станеться, то говорити про «вільні вибори» в контексті Європейської Конвенції з Прав Людини вже не доведеться.

Є надійно зафіксовані випадки, коли працівники шкіл, лікарень, бібліотек та інші бюджетні працівники займалися агітацією за мажоритарників від влади. Так вже вийшло, що учасники проекту, а також наші волонтери самі були свідками цього. До декого з нас вони прийшли додому.

В Харкові вчителі навіть залучали старшокласників до рознесення продуктових наборів.

В Теплодарі Одеської області наш волонтер за фільмував, як вчителі збирали дітей на агітаційний захід Партії регіонів.

З Одеської, Тернопільської і навіть Львівської області повідомляли про примушення вчителів вступати в Партію регіонів.

Не варто додатково пояснювати, що такий примус суперечить частині першій ст.19 Конституції України, згідно з якою “ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством”.

Нам повідомили про 4 випадки, коли студентів шантажують або непоселенням до гуртожитку, незаліками, або ж і відрахуванням з ВИШ’у і вимагають: 1. правильно проголосувати та зафіксувати факт правильного голосування, 2. тимчасово змінити адресу для голосування на потрібній дільниці. 3. забезпечити зміну адреси для голосування на потрібній дільниці своїх рідних та близьких. Йдеться поки про Луганськ, Київ і Київську область.

Це теж суперечить частині першій ст.19 Конституції України

Крім того, у разі підтвердження (фіксації) таких випадків можна сміливо казати про ознаки злочину, відповідальність за який встановлено ст.157 Кримінального кодексу України – “Перешкоджання здійсненню виборчого права <…> суб’єкта виборчого процесу <…>, поєднані з підкупом, обманом або примушенням”.

На початку серпня з Одеської області повідомили про роботу бюджетників – соціальних працівників, які обходять помешкання і опитують людей про ставлення до Партії регіонів, розповідають про її досягнення, тощо. Пізніше ТВі вдалося зробити інтерв’ю з однією також агітаторкою з Київщини, а також зафільмувати роботу таких агітаторів на Одещині. Як відомо, 12 тисяч таких соціальних працівників держава найняла на роботу на півроку. І всі вони отримують зарплату з Державного бюджету. Ми отримували численні повідомлення з усіх регіонів України про діяльність таких агітаторів. А також, ми маємо низку, на жаль, на сьогодні не підтверджених документально, повідомлень про те, що чи не всі вони були відібрані місцевими структурами Партії регіонів опісля відповідних вишколів.

Навряд чи така практика відповідає засадам і принципам невтручання, рівного і неупередженого ставлення суб’єктів владних повноважень до всіх кандидатів та партій – суб’єктів виборчого процесу (пп.2,3 п.5 ст.3, пп.6 п.2 ст.11 Закону “Про вибори…”)

Носить масовий характер в Одеській, Харківській областях та в Криму. Але зустрічається скрізь. Проявляється в розміщенні агітаційних матеріалів всередині та назовні будівель органів місцевого самоврядування, шкіл, лікарень, бібліотек, пошт, ЖЕКів, БТІ, РАГСів, тощо, що прямо заборонено п.4 ст.74 Закону “Про вибори народних депутатів України”.

В школах відбувалося вручення школярам сувенірної продукції і навіть сумок і дощовиків з символікою Партії регіонів, і перетворення їх таким чином на живих носіїв реклами. Спроби маніпулятивного використання дітей задля досягнення електорального результату видаються особливо кричущими порушеннями.

Це відбувалося масово 1 вересня (в нас на карті є свідчення з  Житомира, Черкас, Нікополя, Бучі, Узина, Донецька, Старої Синявки, Запоріжжя, Лисичанська, Харкова, Нової Каховки, Фонтанки, Боярки, Луганська, Вишневого, Свердловська, Сєвєродонецька, і вони продовжують надходити).

Найбільш диким, на нашу думку, є випадок, коли в великій кількості шкіл ОВО №94 1 вересня одночасно пролунав аудіозапис поздоровлення з елементами агітації кандидата-депутата Т.Засухи. Без застосування адмінресурсу таке неможливо.

Треба відмітити ще й масову практику Одещини по вивішуванню прапорів ПР на сільрадах, яка після втручання омбудсмена трансформувалася в повішення їх поруч з сільрадами на стовпах ліній електроживлення. Це не є формальним порушенням, але на нашу думку, це є демонстративним жестом, або в термінах психології «актом символічного насильства».

Зафіксовані численні випадки агітації практично по всій країні за конкретних кандидатів чи партії посадовими особами державних органів в робочий час, передовсім головами ОДА чи РДА. Часто така агітація містила елементи шантажу «не проголосуєте – не дадуть газ» (М.Папієв, голова Чернівецької облдержадміністрації).

Також посадові особи брали участь в агітаційних заходах кандидатів (відкритті дитмайданчиків, зустрічах з виборцями, концертах, тощо).

Все це порушує вищезгаданий принцип рівного, неупередженого ставлення, а агітація державними посадовцями у робочий час взагалі прямо заборонена п.1 ст.74 Закону “Про вибори…”.

Попри низку норм виборчого закону щодо рівного, неупередженого ставлення ЗМІ до всіх кандидатів і партій, про об’єктивність висвітлення кампанії тощо, є численні повідомлення про немарковану рекламу кандидатів в депутати в державних (телерадіокомпанії) і комунальних ЗМІ (газети) по всій країні. Так само чисельними є повідомлення про відмову таких ЗМІ в розміщенні рекламних матеріалів інших кандидатів.

Апофеозом таких порушень стала пряма трансляція УТ-1 святкового параду на день Харкова, під прапорами Партії регіонів, звісно без всяких рекламних позначок.

Також, майже всюди, зафіксовані свідчення кандидатів у депутати про масові відмови виготовлювати агітаційну продукцію. Приватні підприємства пояснюють такі відмови «рекомендаціями очільників місцевої влади» та «небажанням мати проблеми». В нас є дані про те, що в Києві «профілактичними роботами» з власниками друкарень займався УБЕЗ.

Також є  повідомлення про непоодинокі випадки знищення (демонтажу) комунальними службами вже розміщеної реклами кандидатів та партій, попри встановлену законом заборону на перешкоджання проведенню виборчої агітації.

В усіх регіонах України, крім Заходу, кандидати в депутати скаржилися на адміністративні перешкоди. Є факти судових заборон зустрічей з виборцями через абсурдні по суті позови місцевої влади (з юридично сумнівною прив’язкою зустрічей кандидатів з виборцями до реалізації права на проведення мирних зібрань). Клуби і школи масово відмовляють кандидатам, посилаючись на вказівки згори і накази начальства.

Представники місцевої влади беруть участь в організації хуліганських і провокативних по суті “контрмітингів” під час зустрічей кандидатів з виборцями. «Контрмітинги» по всій країні організовуються за одним сценарієм і для їх виконання залучаються місцеві бюджетники.

В Одеській, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій областях масово, а в решті – інколи, рекламою кандидатів від Партії регіонів і самої партії слугують знаки, дошки, плакати і навіть білборди про проведення комунальних робіт. Прізвище кандидата чи назву партії однозначно пов’язують (різними формулюваннями) з фактом проведення ремонтів та реконструкцій, які насправді проводяться за рахунок державного або місцевого бюджету, тобто за гроші всіх платників податків, а не окремої партії чи кандидата. В Харкові комунальних працівників на додаток до оголошення про «ремонт завдяки такому то», ще й вдягають в футболки з прізвищем кандидата.

Така реклама на комунальних об’єктах, яка за суттю є введенням виборця в оману, маніпуляцією, перешкоджанням вільному формуванню вибору, неможлива без застосування адмінресурсу.

В Дніпропетровській, Донецькій та Запорізькій областях члени ПР зайнялися доставкою цифрових ТВ тюнерів для пенсіонерів, які придбані в рамках державної програми. Тюнери доставлялися разом з партійною агітацією, або агітаційними матеріалами мажоритарників від ПР, і в людей, особливо стареньких, природньо складається враження про те, що завдячувати подарунку вони мають саме ПР.

Отримати доступ до тюнерів на поштах без застосування адмінресурсу було неможливо.

У п.13 ст.74 Закону “Про вибори…” названий “непрямим” – безоплатне чи пільгове надання товарів, робіт, послуг.

Шкільне приладдя, шкільна та спортивна форма та спортивний інвентар і навіть набори для немовлят – це те, що дарували кандидати-мажоритарники. Практично завжди це супроводжувалося агітаційними матеріалами кандидата. Плюс вищезгадана роздача канцприладдя з символікою ПР на 1 вересня.

Системного характеру по всій країні набуло встановлення «брендованих» іменем кандидата, а в Дніпропетровську навіть і іменем ПР, дитячих майданчиків. Деякі з них встановлені ще до формального початку виборчої кампанії, а слугують агітпостами і зараз. Про деякі точно відомо, що вони профінансовані коштом місцевого бюджету (в Дніпропетровській області).

Набори продуктів гуртовою вартістю від 30 до 70 гривень з обов’язковим пакунком з прізвищем кандидата та-або агітаційною продукцією всередині стали візитівкою нинішніх виборів. Масова, системна роздача таких виборчих дарунків зафіксована в деяких округах Києва і Київщини, всіх – Харкова, на Вінниччині, Чернігівщині, Донечиині, а також менш масово – скрізь, крім Західної України. І продовжується й досі.

Кандидати практично по всій країні дарували обладнання школам, лікарням, дитсадкам. І писали про це на своїх офіційних сайтах, про це писали газети і знімало телебачення.  В Одеській і Хмельницькій  областях і Лисичанську, як мінімум, від імені Партії регіонів школам дарувалися комп’ютери з китайської гуманітарної допомоги адресованій українській державі.

Зафіксовані випадки дарування кандидатами велосипедів листоношам та машин лікарням та відділкам міліції. Про ці випадки також гордо пишуть сайти кандидатів. Суми цих витрат не вписуються в декларації кандидатів. По Дніпропетровській області вже встановлено, що дарувалися машини швидкої допомоги з бюджетних програм.

Ну і банальне. На відміну від “непрямого підкупу” – прямо. Просто роздавали гроші. Причому один кандидат – неодноразово, про що повідомляли місцеві ЗМІ і навіть була відеофіксація. Ніякої реакції на ці випадки з боку органів влади не було.

Попри пряму заборону політична реклама на транспорті громадського користування (п.8 ст.74 Закону “Про вибори народних депутатів України”) носить масовий характер. Найбільше повідомлень про такі випадки – з Києва, Криму, Донецької, Сумської та Одеської областей.

Рекламу розташовують як назовні транспорту, так і всередині, на вікнах, що заборонено Законом “Про рекламу”. Водії на зауваження пасажирів не реагують і зазвичай кажуть «нам таке видали».

В Києві таке порушення найчастіше, за нашими спостереженнями, здійснює КПУ, в решті міст – мажоритарники та ПР. Спроби активістів привернути до цього увагу міліції в Києві успіху не мали.

Нам відомо про два випадки, коли за порушення порядку агітації суди призупинили реєстрацію газет на період виборів («Зміївський кур’єр», Зміїв, Харківська область та «Особистий погляд», Ірпінь, Київська область). Про систематичне порушення тут казати поки що не можна, але можна казати про явну ваду законодавства, яке дозволяє закривати ЗМІ у досить неоднозначних (невизначеність терміну “одноразове грубе порушення”) ситуаціях.

Справді широко поширене порушення, можна сказати, пошесть – відсутність обов’язкових вихідних даних на агітпродукції. Однак, на нашу думку, воно не може суттєво вплинути на волевиявлення, хоча, безперечно, не сприяє поінформованості, обмежує можливості впливу на несумлінних агітаторів та контрагітаторів, перешкоджає контролю за джерелами фінансування такої діяльності.

Це тільки перший аналітичний документ. Виборча кампанія триває і порушення стають все більш різноманітними. Далі буде.

Віктор Гарбар, Наталка Зубар, Олександр Северин, к.ю.н, Людмила Ямщикова

За допомоги десятків волонтерів, без яких зібрати і обробити такий масив інформації було б неможливо. Дякуємо всім!

 Цей текст англійською 

Проект “Майдан-Моніторинг: Вибори 2012” є логічним продовженням проекту “Моніторинг стану дотримання конституційних прав і свобод в Україні”, в рамках якого наша організація тільки за 2012 рік зібрала, перевірила та оприлюднила більше 170 випадків порушення фундаментальних прав та свобод, таких як свобода вираження, свобода інформації, свобода совісті, свобода об`єднань, свобода слова, свобода мирних зібрань.

Здійснення проектів “Моніторинг стану дотримання конституційних прав і свобод в Україні” та “Майдан-Моніторинг: Вибори 2012” стало можливим завдяки підтримці Міжнародного Фонду Відродження (http://irf.ua/).

Цей матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». За погляди, судження, фактичні дані, відомості, опубліковані у даному матеріалі, несуть відповідальність його автори. Такі погляди і судження, фактичні дані можуть не співпадати з позицією Міжнародного фонду “Відродження”.