Вчора тернополяни та гості міста вшанували пам’ять Георгія Ґонґадзе, а також всіх загиблих журналістів за часи Незалежності України . Палали свічки на Театральному майдані, а згодом в арт-барі “Коза” перглянули фільм Гії “Тіні війни” про участь УНСО в російсько-грузинській війні в 1993 році. До учасників звернулась Мирослава Гонгадзе.
“Дякую, Дорогі друзі, дякую що ви сьогодні прийшли щоб помянути Георгія. Вже 12 років його нема серед нас, але його дух палає ,як ці свічки у ваших руках. І поки ми збегігатимемо пам’ять і не забуватимемо про тих сильних духом украінців, які намагались нести правду суспільству через віки доти ми залишатимемось нацією. Сьогодні це ви, жменька не байдужих. І за це вам мій уклін.
На жаль , Украіна , за яку Георгій віддав своє життя продовжує жити без надії. Від часу його смерті 12 років тому, краіна пішла по третьому колу спіралі яка веде у нікуди. Ті ж обличчя у політиці, така ж безвихідь у суспільстві і така ж зневіра і не віра людей у свої сили. Одиниці сміливців губляться у массі слабких, розчавлених та пристосуванців. І поки кількість тих, хто готовий не миритись не збільшиться а масса розумних але слабких не набереться сили , марно сподіватись на якісь зміни.
Україні сьогодні потрібно більше таких як Георгій і таких як ви, що тут зібрались бо кожен, сьогодні , перш за все для власного добра мусить почати приймати рішення не з позиції страху, а з позиції відваги. Саме тому кожен мусить зробити навіть , якщо маленький, але крок змінюючи своє життя і життя навколо себе. Треба перестати пиняти на владу, яка погана, треба запитати себе, а що зробили ми щоб вона стала кращою, відповідальністю і чеснішою. Чи оглянулись ми навколо серед своіх друзів, знайомих, колег і побачили лідера, якого можна підтримати. Чи , ми готові знову іти до виборчих дільниць і голосували за інерцією , в черговий раз зраджуючи собі, усвідомлюючи , що ті за кого ми голосуємо будуть такими ж як ті, що сьогодні нами керують.
Тому сьогодні окрім подяки я хочу побажати вам і нам усім сили і відваги поступати завжди по совісті, так я зробили ви сьогодні, прийшовши сюди близько години тому.”
