Розумію, шановну публіку може шокувати знак запитання в кінці заголовку. І сам заголовок викликає неприємні асоціації. Дійсно, які можуть бути сумніви? Хто зрадив Майдан? Ющенко! Хто ж іще?
Здається, крім КУПРу та Комітету визволення політв’язнів ніхто не хоче відзначати восьму річницю Помаранчевої революції. Навіть «польовий командир» В.Філенко заявляє, що буде проводити її за своїм, вільним графіком. Ну, типу, зберуться хлопці, коли схочеться, візьмуть пляшку, пом’януть… А герой цих виборів – ВО «Свобода» взагалі вважає, що це не її захід – вони будуть готувати справжню національну революцію. Нібито у 2004-му не виходили на вулиці сотні тисяч українців, не мерзли на площах.
Мої, та, мабуть, і ваші знайомі не люблять згадувати Майдан 2004-го. Бо «нас кинули», це нічого не дало і, знову таки, Ющенко… Інші злорадно посміхаються й кажуть: «Ну що, допомогла вам ця ваша «революція на болоті?». Та чи була вона взагалі?
Була!
Пригадайте перші години на Майдані на другий день після виборів. Було таке збурення фальсифікаціями, що багато хто не зміг всидіти вдома чи на роботі, та приперся на той Майдан. І вистояв на ньому 10 днів! І не так за Ющенка, і, навіть, не так проти Януковича. А на захист власної гідності!
Але це все – емоції. Корисно все-таки розібратись, що ж сталось?
Автор цих рядків невдовзі після «воцаріння» Ющенка неочікувано для себе став каталізатором однієї суспільної дискусії. При кінці 2006-го сайт «Обозреватель» до прес-конференції Ющенка оголосив конкурс на краще запитання до Президента. І перемогло моє:
Його на тій самій прес-конференції від «Обозревателя» зачитала журналістка Т.Коробова.
Пригадую, як викручувався Ющенко, а при кінці переадресував це запитання до Генерального прокурора. На наступний день Генпрокурор О.Медведько, перебуваючи в Донецьку, відзвітував, що ця робота поступово просувається, але крапку в цій справі ще скоро не поставлять.
Так на тому все й заглухло… Спроба поновити це запитання на наступній прес-конференції підтримки вже не отримала. «Слідство закінчене – забудьте».
Відповіді я так і не отримав. Заради чого були збуджені сотні тисяч людей? Витрачені шалені кошти? Заради того, щоби черговий король сів на трон та сам вирішував, кого карати, а кого – милувати?
Фальсифікація виборів – найтяжчий державний злочин. Та історія 2004-го року так і залишилась незавершеною. І б’є, і буде бити по нас бумерангом надалі. Де тепер ті 30 тисяч обухівських голосів, фактично викинутих на смітник? І де носії тих голосів? Сидять по домівках, втупившись у телевізори …
А час показав, що Майдан був правий! Саме те, проти чого він стояв, відбувається зараз.
І хто ж тоді зрадив Майдан? Ми зрадили! Кожен зрадив свій майдан – справу, яку не довів до кінця…