Ще на початку 2012 року стало очевидним, що майбутня виборча кампанія партії влади з одного регіону відбудеться за всіма правилами воєнної тактики: облога, психологічне залякування, здача в полон мирного населення і як наслідок – стокгольмський синдром полонених.
Заради казкових гасел якоїсь “стабільності” і щось там із сталінського агітпропу про залізну руку, яка усіх добровільно загонить до “омріяного добробуту”, в облогу взяли усю господарку країни. Але крім обложеної економіки у заручники захопили усіх мешканців краю. Частина виборців, фактично кожен четвертий, піддалися стокгольмському синдрому і пішли голосувати за тих, хто їх зробив заручником своїх виборчих гасел. Курс гривні з питань політичної доцільності виборчого штабу просто заморозили без огляду на економічні реалії світової рецесії, на кон’юнктуру ринку та дико нереалістичний передвиборчий бюджет.
Покарання реальної економіки прийшло невідворотно й одразу після останньої атаки “Беркута” на виборчу комісію. Покращений Пенсійний фонд раптом (круглі очі Тігіпка!) став катастрофічно дефіцитним у лічені дні. Раптово нізвідки повернулася світова криза і почала залякувати почесного кардіолога уряду прем’єра Азарова. Прибуткова частина бюджету раптом недорахувалася 100 мільярдів гривень, які необхідно дозбирати за 40 днів до Нового року. У держказні раптово забракло грошей для місцевих бюджетів на зарплати бюджетникам. І якщо покарання реальної економіки прийшло відімстити нереальній політиці популізму та всякої стабільності, то протверезіння для совкових адептів Церкви Свідків Покращення Уже Сьогоднішнього Дня ще так і не настало.
Лише вірні опричники молодого олігарха-стоматолога Саші, випускника єнакіївської школи менеджменту, намагаються якомога швидше донести цю просту як бейсбольна бита правду життя до усіх “терпил”, якими знову стали усі їх виборці після оголошення Центрвиборчкомом остаточних результатів. Як у казочці – а після півночі карета знову стане гнилим гарбузом, тупі ви наші Попелюшки! Із команди сімейних топ-менеджерів красою та розумом виділяється саме голова Нацбанку Арбузов. І хоча у головного гривнеохоронця країни так і не має індивідуального коду платника податків (звичайно, що з морально-ідеологічних переконань!), але гуманних ідей як найшвидше відкрити очі свідкам покращення і відібрати у них останню сорочку – хоч відбавляй. Принципи рекету з 90-их, коли на базарі данину платили усі “терпили”, уже відроджено, і вони працюють на економіку та стабільність. Схема відродження проста: обездолені (ті, що не в долі з оприччиною) підприємці половину валютної виручки зобов’язані віддати “на міжбанк” протягом 48 годин. (А якщо не віддадуть, то що – будуть читати оновлений і покращений Кримінально-процесуальний кодекс?!) Навіть закордонні заробітчани, які чи то рублями, чи іншими євро-доларами підтримують жертв стабільності на батьківщині, вже знають – за постановою арбузівцівїх перекази будуть видаватися лише укріпленою гривнею. Про ідею забрати в “терпили” 15 доларів із кожної сотки виміняних баксів, яка поки що не прижилася, вже сказано чимало. Тут усе зрозуміло й очевидно: як футболісти “Шахтаря” супроти слабеньких датчан демонструють світові “чесну гру па-данєцкі”, так і їх політичні бонзи “чєсна і канкрєтна” забирають данину у слабших. Як кажуть в московському ордена Лєніна патріархаті: “каков поп – таков і пріход”.
Оскільки віддані слуги вперто не розуміють ще усієї величі всенародного добробуту, тоді головний арбузов гривневої зони демонструє на власному прикладі межигірські принципи миттєвого покращення. Щоб не перенапружувати ні мізки, ні м’язи безглуздими походами з першого аж на третій поверх “бази відпочинку для керівників Нацбанку” у Карпатах, закуплено прозорий, мов гірський кришталь, ліфт за якихось 530 000 гривень. На цій нацбанківській оздоровчій базі “Прикарпаття” встановили ще й внутрішній ліфтик “із нержавіючої сталі та підлогою штучного каменя, світло-сірого кольору” за 365 000 гривень. Цей буде возити арбузівців аж на чотири поверхи. Окрім цього покращення на мільйон, Вісник держзакупівель зафіксував на вічну пам’ять нині ще живих виборців та їх нащадків цілий список предметів першої необхідності для команди банкірів НБУ: трошки меблів на 2 300 000 гривень, сигналізацію від злодіїв на 377 000, трошки телевізорів з карооке на 334 000, різних кабелів і дротів для приєднання усіх цих телевізорів, телефонів, сигналізацій в одну дружню телекомунікаційну систему на 1 600 000 (певно добрі шнурки!), холодильника купили за 16 000, систему опалення покращили на 662 000 і свіжого повітря кондиціонери будуть задувати на 1 690 000, а вкуточку стоятиме дешева пральна машинка за 2850 і сушилка до неї 14 820. А головне, що буде холодильник для відходів Zanussi за 4 152 гривні. Усе це добро – лише на одну базу в Яремче.
Спочатку вартість самої бази була 30 660 000 гривень, але й сам проект потягнув 6 000 000. Але в серпні цього року зрозуміли, що десь “закралась ашибочка” і будівельникам дозамовили ще покращень на 23 150 000 гривень. Тобто, за два роки “общєго” покращення карпатської бази для “стражів стабільної гривні” вже назбиралося на 86 670 000 грн.
Арбузівці будуть займатися рекреаціями своїх безцінних для всієї країни організмів не лише на Гуцулії, але й над Дніпром. У жовтні під шумок виборчих некроспівів про страшних “помаранчів, які живуть на дні руїни”, до лікарні Нацбанку підвезли трошки обладнання на 365 000 гривень. І найважливіше з цієї машинерії – “апарат ударно-хвильової терапії за 176 000, бальнеологічна ванна для нижньої частини тіла з системою підводного уро-гінекологічного масажу за 94 000 гривень”.
І тут не до “шуточєк”, бо якщо головного банкіра схопить простатит, то країну скорчить від болю. І це лише приклад титанічних зусиль одного з “друзів Оушена” (тобто багатьох “друзів першого сина країни”) – скромного фінансового генія Сергія Геннадійовича Арбузова.
Але вірному “ядерному” виборцю нічого аналізувати магію великих цифр покращення та добробуту – йому б до зарплати якось дотягти. Бо ярмарка “халявних подачок-роздачок” (вибори?) закінчилася – треба нарешті увімкнути мізки і придумати способи вижити-викрутитися. Ну а усі ці критики та інші “злопихатєлі”?! “Дапашлі ви…!”, як заповів великий кардіолог та оптиміст Ніколо Яновіч Дабробут.