Наталка Зубар, Олександр Северин: Карти (не)свободи мирних зібрань в Україні

Право на мирні зібрання гарантовано громадянам України ст.39 Конституції України. Статею 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статею 21 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, учасником яких є Україна, імперативно визначено, що обмеження права на мирні зібрання є допустимими лише у випадках, коли вони “є необхідними у демократичному суспільстві”.

Моніторинг свободи мирних зібрань, який ми проводимо вже третій рік, виявив низку проблем та обставин, котрі істотно ускладнюють можливості практичної реалізації громадянами права на мирні зібрання, а подекуди несуть пряму загрозу самій сутності цього права, обмежуючи його зміст та/чи обсяг (більше тут Наталка Зубар, Олександр Северин: Свобода мирних зібрань в Україні в 2012). В основі більшості обмежень мирних зібрань в Україні лежить т.зв. указ Президії ВР СРСР N 9306-XI від 28.07.88 “Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР” та прийняті на його основі або подібні до нього місцеві нормативні акти про порядок організації мирних зібрань – які прямо суперечать Конституції України (детальніше про це тут Право невідчужуване і непорушне. Або?..). Попри очевидність для здорового глузду того, що “указ” суперечить Конституції України і відтак не може вважатися чинним в Україні, інерція “совкового мислення” чиновництва та потреба мати під рукою якесь “нормативне обгрунтування владної сваволі” призводить до численних випадків обмеження права на мирні зібрання на підставі цього релікту неіснуючої тоталітарної держави

Цього року ми дослідили обмеження права на мирні зібрання детально і опитали ради 567 міст та селищ міського типу України (далі по тексту, для краткості, міста). Відповіді надали 492 ради.

Таке масштабне дослідження проводилося в Україні вперше і стало можливе завдяки підтримці програми “Громадянське суспільство і належне врядування” Міжнародного Фонду Відродження.

Місцеві “порядки” і “положення” по мирних зібраннях

Адміністративні центри України, де в 2012 місцева влада подавала до суду на заборону мирних зібрань (синім) – 65 з 492. Жовті крапки – міста, де таких подань не було. Червоні крапки – міста, з яких ми не отримали відповіді про подання до суду.

Адміністративні центри України, де діють місцеві порядки проведення мирних зібрань – 86 з 492 (або 17,4%).

Якщо ви натиснете мишкою на маркер – то прочитаєте багато цікавого, наприклад:

в мирних зібраннях можуть брати участь тільки особи старші 18 років – так вважають в міськрадах 48 адміністративних центрах України (обмеження реалізації права за віком)
прапори і транспаранти мають бути погоджені з виконкомом – 12 міськрад (обмеження реалізації взаємопов’язаної з правом на мирні зібрання права на свободу вираження)
мирне зібрання мають організовувати не менше трьох осіб – 10 міськрад (обмеження за кількістю ініціаторів)
не дозволяється використання гучномовців – 9 міськрад (обмеження реалізації взаємопов’язаної з правом на мирні зібрання права на свободу вираження)
на зібрання видається якийсь “дозвіл” – 3 міськради (одна з них з гарною назвою міста Дзержинськ перевершила всіх і вимагає “Копії рішень про дозвіл на проведення зібрань направляти у міські відділи СБУ та управління МВС в Донецькій області, прокуратуру міста.” СБУ вимагають повідомляти про зібрання також в місті з не менш каноничною назвою Свердловськ.

Там перлів значно більше – вивчайте карту!

Місцеві порядки є як мінімум в 3 містах, де мітинги взагалі не проводилися в 2012 році, а в одному з них – селищі міського типу Розівка в Запорізькій області на 3537 мешканців, за повідомленням місцевої ради, зібрань не проводилося з 2002 року. І при цьому та сама рада прийняла рішення про обмеження місця для зібрань … місцевим аеродромом.

Всього місця проведення мирних зібрань обмежені в 65 містах. Інколи обмеження обгрунтовуються нестачею “площі”. В Обухові встановлено обмеження в метрах (25, 75) на проведення зібрань біля владних установ, підприємств, організацій. Після цього якось не дивно виглядають безпредельні вибори 2012 там. (скарги в нас на карті – [1], [2], [3], [4], [5], [6], [7])

Активність мирних зібрань по регіонах

Мітингова активність на 10000 населення. Темніше – більше

Відсоток мітингів, які проводяться поза обласним центром. Найбільше – в Рівненській області.

Найбільше мітингів, поза обласними центрами, пройшло в містах Сєверодонецьк, Дніпродзержинськ та Маріуполь.

Доволі неочікуваним результатом дослідження виявилося те, що мітингова активність на душу населення вища в малих містах. З тренда випадає тільки місто Луцьк.

Залежність кількості зібрань від населення міст

Всього в 2012 році було проведено 16392 зібрань в 406 містах України (таким чином наша оцінка кількості мітингів від 10-04-2012 виявилася дуже акуратною). В 86 з опитаних міст повідомили, що мирних зібрань не проходило взагалі.

Таблиця показує, що мітингова активність не завжди залежить від кількості населення і не корелює з регіонами.

Залежність активності від судових обмежень

Ми бачимо явну негативну залежність активності від кількості судових позовів місцевої влади про обмеження мирних зібрань. Графік без екстремального значення Харкова (103 позова) для підвищення читабельності. Про Луцьк треба зазначити, що всередині 2012 року місцевий порядок було змінено внаслідок протесту прокурора за ініціативою “Майдан Моніторингу”.

Судові постанови, які обмежили право на мирні зібрання, ухвалені виключно в містах, де діють місцеві порядки.

Залежність кількості зібрань в містах від кількості судових позовів на їх обмеження

Всього нам повідомили про 336 звернень до суду, як мінімум 269 з них були задоволені (часто статистика надавалася не в повному обсязі). Наші дані не повністю співпадають з даними з судового реєстру, отриманими Центром Політико-правових реформ. Нам повідомили про більше судових позовів по Миколаївській області та міста Києва, що не дивно, бо не всі судові справи потрапляють в реєстр.

Однак в судовому реєстрі дослідникам вдалося знайти 358 судових постанов про обмеження права на мирні зібрання, на 22 більше, ніж стало відомо нам. Ми пояснюємо таку розбіжність тим, що в суд на обмеження права на мирні зібрання могли подавати і інші органи влади (нам відомо про такі подання від ОДА, наприклад). Питома вага таких позовів (не від міськрад), очевидно складає не більше 10%. Слід зазначити, що Державна судова адміністрація на запит “Майдан Моніторингу” повідомила дещо іншу статистику – протягом 2012 року судами розглянуто 414 відповідних позовних заяв і прийнято 349 постанов про обмеження права на мирні зібрання, що складає 84,3 %

Найкращі і найгірші

Пальму першості серед найгірших міцно тримає міськрада Харкова, де не тільки зафіксовано найбільше судових заборон мирних зібрань (103, наступний за ним йде Миколаїв з 30), але і третій рік поспіль міськрада нам відмовляється надавати дані про кількість судових подань (через що матиме клопіт у суді). Цифра 103 взята з судового реєстру і може бути меншою за реальну, оскільки не всі процеси є в реєстрі.

Серед виняткового варто виділити місто Канів, де за рік пройшло 4 зібрання, 2 з яких місцева влада намагалася обмежити через суд і суд одне з них таке обмежив. А також місто Рокитне Київської області з 11484 мешканцями і двома судовими заборонами на рік на 15 зібрань.

А пальму першості серед найкращих ми віддаємо міськраді Костополя на Рівненщині, яка у відповідь на питання про кількість судових позовів про обмеження мирних зібрань відповіла: “рада ніколи не забороняла, не забороняє і не буде забороняти“.

В категорії кращі варто згадати і Якимівку Запорізької області , влада якої на питання чи керуються вони указом СРСР відповіли, що “не керується, оскільки указ було прийнято в державі СРСР, яка не існує“.

Серед найкращих, звичайно, і місто Херсон, де суд визнав незаконним і таким, що не відповідає Конституції, рішення Херсонської міської ради про порядок організації та проведення в Херсоні зборів, мітингів, походів і демонстрацій. При цьому суд вийшов за межі позовних вимог і встановив, що місцева рада взагалі не має повноважень приймати рішення з питань, які має регулювати винятково закон. Прокурор вніс протест, а потім оскаржив місцевий порядок проведення мирних зібрань з ініціативи ГО ІЦ “Майдан-Моніторинг”. В результаті в 2012 році в Херсоні не було жодної судової заборони мирних зібрань (це єдиний обласний центр України, де не було судових заборон).

В Запоріжжі в результаті подібної нашої комунікації порядок скасувала сама міська рада. Так само порядки скасували міськради Краснограду Харківської області та Новодружеська Луганської області.

Керуються указом неіснуючої тоталітарної держави згідно офіційних відповідей 199 міськрад. Вони означені на карті червоними цятками. Жовтими – міськради, які не надали відповідь, чи вони керуються указом. Зеленим – 205 міськрад – ті, що не керуються. Як бачите, і тут особливого регіонального поділу не спостерігається.

Методика і вихідні дані

Повні дані моніторингу 492 адміністративних центрів України, що відповіли на наше опитування.

Всього було опитано 567 міст і селищ міського типу України – адміністративних центрів та міст обласного підпорядкування. Опитування проводилося протягом січня-березня 2013 року шляхом надсилання рекомендованими листами запитів на інформацію з однаковим переліком питань місцевим радам. Ось текст листа:

На підставі ст.34 Конституції України, ст.10 Європейської конвенції з прав людини,Законів України “Про інформацію”, “Про доступ до публічної інформації”, “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”.

Шановні пані та панове,

Прошу надати мені письмову інформацію про наступне:

1. Кількість отриманих міською/селищною владою сповіщень про проведення мирних зібрань (ст.39 Конституції України).

2. Кількість випадків звернення міської/селищної влади до суду щодо обмеження права на мирні зібрання.

3. Кількість задоволення судом позовних вимог міської/селищної влади щодо обмеження права на мирні зібрання, зокрема – шляхом заборони проведення зібрань.

Інформацію за п.п.1, 2, 3 прошу надати за даними 2012 року.

4. Чи існує, на дату розгляду цього запита, затверджений міською/селищною радою (чи виконавчим комітетом) нормативний акт з питань організації та/чи проведення мирних зібрань? Якщо так – прошу надати копію такого акту.

5. Чи керується на сьогодні міська/селищна влада при розгляді повідомлень про проведення мирних зібрань указом Президії Верховної Ради СРСР N 9306-XI від 28.07.88 “Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР”?

Заздалегідь вдячний за відповідь, котру прошу надіслати на вищенаведену адресу відповідно до закону. Вашу реакцію буде належно висвітлено. Запит надсилається у рамках всеукраїнського моніторингу стану дотримання в Україні права на мирні зібрання, здійснюваного Інформаційним центром “Майдан-Моніторинг” у партнерстві з Харківською правозахисною групою.

З повагою,

Олександр Северин, к.ю.н.,

кореспондент інформаційного бюлетеня Харківської правозахисної групи “Права людини”, правовий радник ІЦ “Майдан-Моніторинг”

Не всі опитані ради відповіли на всі питання (ми володіємо досвідом і методикою “примушування” суб’єктів владних повноважень до належної, відповіддальної комунікації, тож це є лише питанням наявности часу і, відповідно, ресурсів). За нашим попереднім досвідом не надають інформацію майже виключно ті “розпорядники інформації”, яким є що приховувати.

Для візуалізації використані інструменти Google Fusion Tables.