27 травня 2013 року, після семи з лишком місяців ув’язнення у психіатричних закладах м. Луцька, вийшов на свободу, згідно рішення Нововолинського міського суду, Василь Мартинюк.
Це було б неможливим без всестороньої та безумовної підтримки всеукраїнського сайту «Майдан». Нововолинських інтернет-сайтів nvip.com.ua та read.ucoz.ua Без дружини В.Мартинюка, Галини Ковальчук, адвокатів, працівників Нововолинської міської прокуратури у її оновленому складі, друзів та соратників, бійців, одним словом.
Ну, ось, скажете ви: Нововолинський суд запроторив бідолаху у психушку, а тепер сам і визволив його звідти. Та й то на поруки дружини. І будете, частково, праві.
Не все так просто в нинішній Україні, дорогі мої співвітчизники. Швидко казка твориться слідчими у міліцейських кабінетах та суддями в судах, для проведення примусової психіатричної експертизи по доказу психічної неадекватності будь-кого із нас, та не швидко справа робиться для подальшого нашого звільнення звідти. Часом, на це потрібні роки…
Опанувавши «Закон України про психіатричну допомогу в Україні», я з подивом відзначив: а чи не у сталінській редакції дожив він до самостійницьких часів? Бо запхати у психлікарню із його допомогою можна будь-кого, та за будь-що. Варто на співбесіді, як зі свідком, чи на допиті, як з підозрюваним, слідчому прокуратури чи міліції показатися, що поведінка останніх є неадекватною і відразу правила гри змінюються кардинальним чином. (Розділ ІІ, ст.ст. 13, 14 названого «Закону») Згідно ст.16 госпіталізація до психіатричного закладу в примусовому порядку здійснюється на 24 години. Після доби, або й раніше, перебування у психлікарні, пацієнта везуть до суду, теж не добровільно. На підставі заключення консиліуму лікарів-фахівців, суд, як правило задовольняє позов. І навіть здорова людина може залишитися там на невизначений термін. Коротше, до повного чи часткового одужання. Через кожні 6 місяці перебування, представник лікарні повинен направляти до суду заяву про продовження примусової госпіталізації, яка майже автоматично задовольняється. Ну, про висновок комісії у психлікарні і говорити зайве – він буде. Через кожні три місяці ви маєте право писати до суду листи про своє помилування. Які, як правило, викидатимуться на смітник. Я думаю, вам не потрібно пояснювати, що після примусової госпіталізації і лікування, відповідно, буде силовим.
Шкода, тільки, що скоробагатьки, котрі надбали свої маєтки, ніби на голому місці – на асфальті чи на клумбі під своїми владними кабінетами, туди практично не потрапляють. Хоча, багато хто із них, по-справжньому є психічно хворими людьми. Зажерливістю, злодійкуватістю, підлістю, нахабством, цинізмом, беззаконням, функціональною неграмотністю, паталогічною брехливістю, непомірними бажанням влади та багатства, мстивістю, рейдерством, відсутністю патріотизму і духовності. Спитайте у будь-якого психіатра і він відповість вам, що всі ці фобії є психічними захворюваннями та успішно лікуються справжніми, а не приручено-кишеньковими псевдофахівцями. Крапка. Ні. Не крапка і не кома. Три крапки…
Все тільки розпочинається. (Фото із зали суду, після звільнення В.Мартинюка «Ухвалою» суду та зняття «браслетів», куди його конвоювали три міліціянти із обласної психлікарні, дружини Г.Ковальчук, додаю)
28. 05. 2013 року
Голова ГО «Україна + Польща» Анатолій Бідзюра, журналіст. Нововолинськ, Волинь
Дуже втішила мене ця вістка, бо тверда життєва позиція Пана Мартинюка ДОВЕЛА, що гідна людина спроможна ВИБОРОТИ СВОЄ ПРАВО навіть з поза стін психіатричної лікарні. Гірко, що у Незалежній Україні здорових і повноцінних людей далі намагаються заперти у цей стряшний заклад тільки тому, що ЛЮДИНА ПРАГНЕ ВОЛІ І ДОМАГАЄТЬСЯ СВОГО ПРИРОДНОГО ПРАВА НА СВОБОДУ.
Ґратулюю захисникам, родині, друзям та “Майдану” за цей вагомий здобуток. Це ще раз доводить істину, що у гурті сила.
А як бути з тими, хто викрав з життя п. Мартинюка 7 місяців ? Отак їм має зійти з рук? Не думаю! Час покласти край зловживаннями.