Символом святкувань стане робота бережанського художника Олега Шупляка.
Міністерство культури вирішило не присуджувати першу премію в розмірі 30 тис. гривень за результатами конкурсу логотипів, присвяченого 200-річчю з дня народження поета Тараса Шевченка. Всього в цьому змаганні взяло участь 103 претенденти; вони надіслали 208 робіт.
— Демократичні умови конкурсу дозволяли приймати декілька ескізів логотипу від одного автора. Основними критеріями добору були лаконічність, асоціативність з особою Т.Г. Шевченку і ювілейною датою. Першу премію журі вирішило не присуджувати, а визначити переможцем володаря другої премії, — сказав на прес-конференції міністр культури Леонід НОВОХАТЬКО.
Друге місце і 20 тис. грн. журі присудило вчителеві дитячої художньої школи з Бережан (Тернопільська область) Олегові Шупляку. А третю премію — 15 тис. грн. отримав Віталій Мітченко — викладач кафедри графіки Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури України.
Логотип Шуляка є стилізованим автопортретом молодого поета з розписом Шевченка (темно-синього кольору) і датою 200 років (темно-жовтогарячого кольору). Леонід Новохатько зазначив, що цей логотип стане всеукраїнським і міжнародним символом Шевченківського ювілею і використовуватиметься на буклетах, каталогах, в оформленні інтер’єрів приміщень, де проходять заходи щодо святкування 200-річчя Кобзаря, на телебаченні в тематичних програмах, фільмах і анонсах.
— Перемога в цьому престижному конкурсі є великою честю для мене не тільки як художника, а й українця, — сказав «Дню» Олег ШУПЛЯК. — Шевченко завжди надихав мене у творчості, не тільки як геніальний художник, поет, а й українець, який уже є сакральним символом нашого народу. Поняття «Шевченко» і «Україна» були, є й завжди будуть для кожного українця нероздільними. Я неодноразово звертався до образу великого Кобзаря…
— Ювілейний логотип у вашій інтерпретації — це той варіант, коли говорять, що «все геніальне — просте»!
— Логотип має бути лаконічним. Я розробив багато варіантів, бо відповідально поставився до конкурсу. Хоча, до речі, ніколи раніше не брав участі в конкурсах. Щодня я постійно щось відшліфовував. Це було непросто тому, що завжди шкода відкидати те, над чим працював, але потрібно й дечим жертвувати. Журі визнало мій логотип, як кажуть, найлоготипнішим, що відповідає поставленим вимогам.
— Що дають митцеві такі конкурси?
— Окрім грошової премії, що саме по собі приємно, перемога в цьому престижному конкурсі є великою честю для мене як художника й українця. А також честю і для моєї родини, і для моїх земляків.
— Вашими улюбленими художніми прийомами є, так би мовити, ігри розуму, оптичний обман зору — такі своєрідні головоломки… І хоча поряд із сюрреалістичними роботами у вас є і традиційні живописні, і графічні, але складається враження, що саме сюрреалізм відіграв найбільшу роль у становленні вас як художника, бо ж недарма Олега Шупляка називають «сучасним українським майстром ілюзій».
— Я працюю в різних напрямах і, можна сказати, ця серія, може, навіть не була основою моєї творчості, але так сталося, що вона стала найпопулярнішою. Це вже моя візитка. Насамперед, художник має бути самобутнім, щоб його впізнавали по його роботах.
— Нещодавно в Санкт-Петербурзькій галереї «На Невському» з успіхом відбулася ваша спільна з Вадимом Долинським виставка «Метаморфози». Ваші роботи свого часу також були представлені в Нью-Йорку, Ноттінгемі та інших містах…Тобто можна сказати, що ви як художник маєте попит за кордоном?
— Так, але найприємніше мені було, коли відбулася минулого року моя персональна виставка в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві. Це одна з найважливіших виставок, і я пишаюся нею більше, ніж тим, що виставлявся в Нью-Йорку чи в Парижі. Бо я художник український, і мені, насамперед, важлива думка українців.