Професор Преображенський, як пам’ятаєте, радив своєму приятелю Борметалю не читати перед обідом совєтських газет, щоб не псувати травлення.
Я не знав замолоду “Собачого серця”, проте завше інтуїтивно дотримувався порад булгаковського професора.
Від долі, однак, не втечеш. Метастази “Русского міра” дістають своїх жертв навіть за його межами — з усіма невідворотними наслідками для шлунково-кишкового тракту.
То в готелі в Словаччині натраплю на залишену кимось комсомольську газету з п’ятьма орденами, — де на першій сторінці міністр Лавров обіцяє “належну відповідь” організаторам Євробачення за те, що вони не дали російській поп-діві кращого місця на організованому ними конкурсі.
То в німецькому поїзді побачу ту саму газету, тільки без орденів, де якась підлавровська дама розповідає довірливим читачам про “патологический аутизм yкраинцев с их местечковым, глубоко провинциальным сознанием”. І обширно цитує на підтвердження своїх слів різноманітних московських і київських “експертів”, глибоко скривджених у дитинстві чи то українцями, чи життям.
А то власні друзі підкинуть е-мейлом статтю іншої панійки, котра щиро жалкує, що — дослівно — “из предков сегодняшних либералов нацисты не наделали абажуров”.
Хочеш — не хочеш, а мусиш замислитись перед обідом, чи грізна відповідь пана Лаврова означає термоядерний удар по європейських зловмисниках, а чи всього лиш отруєння полонієм? І чи на абажури годяться лиш предки сьогоднішніх лібералів, а чи й їхні нащадки?
Та сама газетка, пригадую, років п’ять тому друкувала підроблене фото Ющенка, який нібито дарує Полові Маккартні футболку з написом “Дякую тобі, Боже, що я не москаль!”.
Попри неякісний фотошоп, футболка, здається, була непогана.
Джерело: <a href=”http://gazeta.ua/articles/ryabchuk/_komsa-popsa/501430″>Gazeta.ua</a>