Сучасна влада й її парламентська більшість сьогодні вже відкрито виступають проти України – країни, народ якої утримує їх фінансово, надає роботу й всі блага.
Чого тільки вартий лист – 148, де народні обранці прохають сусідню країну визнати народ, який їх обрав – катами й головорізами! А виступи президента, в яких він піддає сумніву Голодомор? І ще багато такого, про що бридко навіть переповідати…
На чому ґрунтуються такі ідіотсько-зухвалі дії влади, яка майже на 100 відсотків складається з наших «донецьких» представників? Коли я кажу «донецькі», то я не маю на увазі жителів нашої області. Під «донецькими» я розумію лише представників кримінальних угруповань з конкретного регіону.
А підґрунтя тих зрадницьких дій колєснікових, симоненків, альонушок-бондаренків, як це не прикро нам, донбасівцям, криється саме у нас на Донеччині.
У невеличкому, за донбасівськими мірками, козацькому містечку Дружківква, що на півдні краю, група дослідників знайшла цікаву історичну пам’ятку, збудовану у одному з селищ міста. У огорожі з, так званого «єврозабора», пофарбованого у Георгієвською смужкою, стоїть православний хрест, на якому прикріплена світлина царської сімї Миколи І.
На постаменті з чотирьох сторін на граніті церковною мовою вибиті молитви. При вході у цей «пантеон» на стовпі підвішений плакат, в якому пояснюється в честь чого встановлений цей, як пишеться «поклонний хрест».
Я не можу втриматися, щоб не привести тут повністю текст написаного:
Поклонный крест установлен в честь царственных мучеников – Его Величества Государя-императора Николая II и Его святого семейства: Государыни-императрицы Александры, Цесаревича Алексия, княжон Ольги, Татьяны, мари и Анастасии, расстрелянных в 1918 году.
Этот крест – символ покаяния, которое мы должны понести за своих предков, косвенно участвующих в убийстве царской семьи: допустили их гибель, не встали на защиту, предали молчанием.
В 1613 году нашим народом дана клятва на верность роду Романовых, гласившая о верности русских людей и их потомков царям этой династии до второго пришествия Иисуса Христа. Когда Малая Русь (Украина) присоединилась к России, в Киеве был созван Собор, на котором народ так же дал клятву, утвержденную в 1613 году. Клятвенное обещание было нарушено, проклятие легло на нас.
Покаяние – это перемена ума. У нас должно измениться представление о царской семье на противоположное тому, которое было у коммунистов и у людей предреволюционной России, предавших монархию!
Тобто, з тексту ми бачимо, що виявляється ми, українці, колись, начебто, дали клятву на вірність роду Романових (!), а у 1917, а ще конкретніше у 1991-му, коли Україна стала незалежною, ми цієї клятви зреклися, зрадили своїх царів і «прокляття впало на нас…»…
І цей пам’ятник був збудований у самостійній Україні, на її території.
Заступник голови Донецької обласної організації Всеукраїнського Товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Марія Василівна Олійник, побачивши це «творіння», коли відвідувала Дружківку на День Конституції 28 червня 2013 року, одразу ж написала запит на ім’я Дружківського міського голови Валерія Гнатенка, де вимагала представити дозвільні документи на це чудо.
Секретар виконкому Захватов надав таку бюрократичну відписку, начебто й не читав запиту.
На що Марія Олійник міському голові сьогодні направила таке:
Шановний п. Гнатенко!
Надсилаю Вам мабуть самочинно зведену споруду,
про яку йшлося в моєму Запиті до ВАС.
Ваші підопічні відповіли мені, що ця споруда на території
міста відсутня, хоча я запитувала Вас не про те чи вона відсутня, а
просила надати мені рішення про виділення землі та дозвіл на встановлення там цього
хреста.
Отже повідомляю Вам, що на ТЕРИТОРІЇ м. ДРУЖКІВКИ, на вул. Дружби навпроти автобусної зупинки “Фарфоровий завод”
знаходиться сфотографована споруда.
Прошу вжити заходів до своїх підлеглих, які мені збрехали у відповіді за № 22-3116-01 іфд 10.07.2013
за підписом Л.Й.Захватов, виконавець Сігора Т.О. та дати відповідь по суті мого запиту. Тобто,
або надати рішення, яким міськрадою виділялась земля або надати відповідь про відсутність такого рішення.
З повагою Олійник Марія
Та й не тільки в Дружківці таке діється. В Донецьку сьогодні пройшов такий захід:
ПРЕС-АНОНС
Шановні колеги!
В середу,
17 липня 2013 року,
о 10.00
(м.Донецьк, перехрестя пр.Панфілова та вул.Рози Люксембург)
за участі представників Департаменту взаємодії з громадськістю та у справах національностей і релігій Донецької облдержадміністрації
на честь святкування 1025 – річчя хрещення Київської Русі
відбудеться закладка каменю під будівництво Храму на честь цесаревича Олексія
Запрошуємо представників ЗМІ
взяти участь у заході!
Марія Олійник на своїй сторінці у Фейсбуці щодо цього написала таке:
Придумано московськими попами якесь свято 1025 річчя хрещення Русі разом з донецькою владою використовується для пропоганди русского міра. А в той же час вшанування 75 річниці Василя Стуса зірвано, в Красноармійську відмінено надання землі в центрі міста на пл. Шибанкова під пам’ятник Тарасу Шевченку і перенесено на задвірки. Натомість встановлено ЄДИНИЙ в незалежній Україні пам’ятник злочинцю та німецькому шпіону за кликухою Ленін.Оце такий ДАУНБАС!
А ось, як це відбувалося: http://novosti.dn.ua/details/206519/
А на цих фото все з тієї ж Донецької опери. Московська церква, зі згодою з Олександро Калинівською сільською радою Костянтинівського району, проводить «хресний хід» селом з виходом на трасу Донецьк-Харків, на честь роду Романових і 1025-ліття хрещення Руси. Портрет канонізованого і долученого до святих (у Росії) Миколи-Кривавого попереду. Якісь люди у військовому. Череп з кістками. І, що визиває жах, діти – маленькі громадяни України теж там йдуть…
Я так вважаю, що наступним кроком на Донеччині під керівництвом московських попів буде масове прийняття клятви роду Путіних, або Медвєдєвих?
Вдумливий читач побачить і оцінить в цих матеріалах дії «донєцкіх» зрадників і дасть їм оцінку. А ми ретельно все це фіксуємо і архівуємо, щоб було що показати і про що свідчити після виборів 2015 року… Тут і «зрадники-українці», і церкви на честь кривавих сімейств, і незаконно встановлені хрести московської православної секти по всім неремонтованим дорогам Сходу і Півдня України, і листи-зради, і заперечення Голодомору…
Євген Шаповалов