15 липня у місті Конотоп Сумської області прикордонники зняли з поїзда громадянина Російської Федерації Юрка Барабаша, який їхав із Москви до Києва.
Онук лауреата Шевченківської премії Юрка Барабаша, якого також звуть Юрко Барабаш, працював у Києві дизайнером у видавництві “Темпора”, а також був фотографом на багатьох київських акціях протесту.
Міліціонери, які затримали фотографа, сказали, що заборона ініційована Службою безпеки України і діє до 2018 року.
Цього ж дня начальник прес-центру Служби безпеки України Лада Сафонова відмовилась коментувати заборону в’їзду в Україну Юркові Барабашу. На уточнююче запитання журналу Тиждень, чи можливий в’їзд раніше 2018 року, Сафонова сказала: “Ми просто не коментуємо цю ситуацію і крапка”.
Але ця крапка не всіх влаштувала. Наступного дня, 16 липня близько десяти активістів пікітувала головну будівлю СБУ на вулиці Володимирській.
Правозахистниця Ганна Прейс пояснює, що саме її хвилює у ситуації з Юрком Барабашом:
“У мене на плакаті “Поясніть і припиніть” коротко написано причину, чому я тут.
По-перше, я вимагаю пояснень від Служби безпеки України, чим Юрко є таким небезпечним для мене, як для громадянки України. Можливо, я й дійсно нічого не знаю, і мені потрібно триматись від нього якнайдалі, але у мене такої інформації немає і це мене обурює.
І по-друге, така практика, яка відбулась учора, безпрецендентна і вона нагадує мені Білорусь. Як відомо, в Білорусі вже кілька років десятки людей України, Росії, а також країн Європейського союзу не мають фізичного доступу до цієї країни. Це є інструмент авторитаризму. Це є інструментом залякування. Сьогодні ми не допустили Юрка, завтра не допустимо ще когось, а післязавтра не знаю, що… Я хочу жити в демократичній країні. Я вважаю, що брати приклад із Лукашенка не треба. Тому я вимагаю, щоб, по-перше, мені пояснили, в чому проблема, а, по-друге, щоб таку практику припинили, оскільки вона не є демократичною”.
Активісти переконані, що в’їзд Юркові заборонили через його активну громадську позицію:
“Його витурили з України за те, що він любить Україну, за те, що він опозиційний до цієї влади, за те, що він періодично висвітлював акції протесту українських опозиціонерів. За усі роки перебування в Україні у нього лише одне адмінправопорушення. Воно була за те, що він вийшов на річницю Помаранчевої революції, протестуючи проти заборони суду проводити акцію протесту на Майдані Незалежності. Він не хотів того, аби Україна перетворилась на Росію”, – вважає одни із організаторів акції протесту під СБУ.
Людина приїхала із Москви до Києва, аби працювати в Україні інтелектуальною працею, а Україна з нею бореться і каже: “Він небезпечний для нас фотограф і дизайнер.” – каже журналіст Інтернет-видання “Свідомо” Єгор Соболєв, – Це абсурд і треба це негайно виправити. Інша річ, люди, які це прийняли, мають пояснити, чому вони це зробили і відповісти на просте запитання, чи вони є офіцерами Служби безпеки чи Служби безглуздя… І третя річ, СБУ має прийняти системне рішеня для того, щоб не боротися із дизайнерами, фотографами, системними адміністраторами, з художниками, письменниками, а насправді зайнятись єдиним завданням, заради якого ми платимо сотні мільйонів гривень як платники податків: контррозвідка, протидія ворожим діям інших держав. Юра не є ворожою дією інших держав. Він є людиною, яка є дуже бажаною для України, щоб до неї приїжджали люди інтелектуальної праці, творили, фотографували, малювали і в інший спосіб проявляли себе в Україні. Всі країни борються за те, щоб мізки притікали, а ми їх викидаємо, як агентів національної небезпеки”, – зауважує журналіст.
За півгодини по тому, як розпочалась акція, до мітингувальників і журналістів вийшла та ж сама начальник прес-центру Служби безпеки України Лада Сафонова, яка 15 липня поставила крапку у коментуванні заборони в’їзду в Україну Юркові Барабашу. На цей раз вона повідомила більше, зокрема, що ця заборона в “інтересах забезпечення національної безпеки та охорони громадського порядку”: “Відповідно до ст. 13 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” та порядку, затвердженому Постановою №280 Кабінету міністрів Україні від квітня цього року, Служба безпеки України заборонила в’їзд громадянину Барабашу Юрію в інтересах забезпечення національної безпеки та охорони громадського порядку”.
Лада Сафонова відмовилась коментувати, у чому полягає небезпека дій Юрія Барабаша: “СБУ не коментує це питання, оскільки у світовій практиці жодна спецслужба світу не пояснює ані громадськості, ані громадянину про прийняття такого рішення. Ми вповноваженні державою приймати таке рішення саме в інтересах забезпечення національної безпеки держави”, – повідомила начальник прес-центру Служби безпеки України Лада Сафонова.
Співробітниця СБУ заперечила існування чорних списків громадян, для яких заборонений в’їзд в Україну: “Списків громадян, яким тимчасово заборонено в’їзд в Україну, такого не існує. І не існує в жодній країні світу так званих списків, про які каже міфологія. Рішення приймається в окремому випадку, і цей термін може бути або скорочений, або продовжений також рішенням уповноваженого державного органу, яким є Служба безпеки України”.
За її словами, Юрій Барабаш має право оскаржувати рішення СБУ в судовому порядку, і тоді служба безпеки буде більш детально аргументувати свою заборону, але, за словами пані Сафонової, поставатиме питання наскільки відкритим буде судовий процес.
Вона також зауважила що рішення СБУ не пов’язане з політикою чи професійною діяльністю фотографа та дизайнера Юрія Барабаша.
Учасник акції Єгор Соболєв обурюється відповіддю представника СБУ. Він переконаний, це показує, що кошти платників податків витрачаються неефективно: “Якби це сказали людині, яка замішана в страшних терористичних організаціях або має низку серійних злочинів на своєму рахунку. Це було б зрозуміло. А коли це людина, яка малює картинки… Ну і що що це зображення Президента. Президент має думати про те, чому на нього малюють картинки, а не Служба безпеки має задіювати величезну кількість людей для того, щоб не пускати в Україну одного фотографа. Подивіться на сьогоднішню акцію. 10 активістів, 20 журналістів іще 20 працівників правоохоронних органів, включно з відділом внутрішньої безпеки. За ким вони слідкують? Чому вони нас фіксували? Як це стосується національної безпеки? Це смішно. Але це сміх крізь сльози. На це витрачаються кошти платників податків. Реально витрачають сотні мільйони гривень, ще й цим платникам шкодять в результаті”.
Акція протесту не досягла своєї мети і так і лишила суспільно в інформаційному вакуумі. Ми звернулись за коментарем до медіа-юриста з Інституту розвитку регіональної преси Людмили Опришко із запитанням, наскільки реальні шанси у ЗМІ через судовий позов до СБУ дізнатись суспільно-важливу інформацію – причини заборони в’їзду в Україну громадянина Юрка Барабаша:
“Це складно сказати, наскільки реально розібратись у цій ситуації. Якщо існують різні думки, треба звертатись до суду. Тоді Ви маєте довести, що ця інформація є суспільно важлива, а СБУ, яка засекретила цю інформацію, має доводити, що вона не суспільно важлива, що обмеження необхідне в інтересах національної безпеки. Вони мають доводити його законність, якщо вони прийняли таке рішення. Наявність суспільного інтересу – це добре, але, як правило, тут має розглядатись так званий трьохскладовий тест. Тобто, по-перше, якщо є обмеження в інформації, то воно має бути передбаченим Законом. Чи мають право державні органи обмежувати в доступі до такої інформації? І далі, чи це зроблено в інтересах громадського порядку чи національної безпеки. Це законна мета. І далі починається ось це балансування. Треба оцінити, від чого буде більше шкоди: від поширення чи від непоширення інформації. От якщо шкоди буде більше від непоширення інформації, тоді має надаватись перевага тому, що інформація має бути поширена. Якщо шкода від поширення інформації буде більшою, значить, тоді інформація не має бути поширеною. Бачте, це дуже складний момент.
Для того, щоб цей баланс розшукати, необхідно мати достатньо інформації. Тому якщо ви скажете, що це суспільно-важлива інформація, представник СБУ скаже, що ні, що тут більше охороняються державні інтереси? Кому вірити?”.
Микола Мирний
Ні корупції.