Євген Шаповалов: Що ж сталося з тобою, Донбас? Як вийшло, що ти ліг під злочинне олігархічне фашистське утворення?

Я народився і виріс на Донбасі. Мої діди й прадіди теж звідси.
Я люблю Донеччину. Це моя мала батьківщина. Тут завжди жили чесні, сміливі й трудящі люди.
Шахтарі першими в Україні проявили свій спротив злочинній владі на зорі нашої незалежності в кінці 80-х і на початку 90-х. І це не дивлячись на політичне й правове свавілля радянського режиму.
Донбас єдиний в СССР завжди зберігав певний рівень свободи, не дивлячись на шалені утиски від держави.
Упродовж всієї своєї історії Донбас був політично не керованим.
Донбас завжди відкидав будь-які політичні угрупування. Політичну атмосферу Донбасу вважали отруйною і небезпечною для партій.
Це завжди була територія СВОБОДИ !!!
Я пишався своїм краєм, тим, що є часткою його.

Що ж сталося з тобою, Донбас? Як вийшло, що ти ліг під злочинне олігархічне фашистське утворення?
Ми, донбасівці, привели до влади людей, які, замість того, щоб допомагати нам і разом з нами виходити з рабського і жебрацького стану, – обібрали нас, обдурили, принизили, насміялись і забули…
А ми продовжуємо їх любити, жаліти, прославляти, оберігати…

Сьогодні, коли вся Україна повстала проти наших донецьких висуванців, коли всі області штурмують кубла владних фюрерів, Донбас єдиний з усіх українських теренів став на захист влади…

Нас і наш край сьогодні проклинає вся Україна.

Сталося так, як колись, ще у 70-ті роки минулого століття, казав наш земляк, видатний герой-донбасівець Олекса Тихий: “Донеччина — це 1/6 всього населення Української РСР. Її культурний та національний розвиток може послужити або гарним прикладом для всієї України в разі її нормального розвитку, або ганебним, холероподібним…».

Гірко це визнавати, але сталося друге.
Як ми будемо з цього виходити? – Не уявляю…