8 серпня 2014 року до Інформаційного Простору Maidan Press Center Завітала Наталка Зубар, голова правління Інформаційного центру”Майдан Моніторинг”. Вона надала коментар щодо подій на Майдані від 7 серпня 2014 року та її бачення Майдану та його майбутнього.
Яке ваше бачення вчорашніх подій (08.08.14) на Майдані Незалежності у Києві?
Безвідносно того, що відбувається на Майдані, розганяти або демонтувати його таким чином, як була зроблена спроба вчора, не можна. На жаль, нова влада нічому абсолютно не навчилася і не розуміє необхідності прозорого відкритого діалогу з громадськістю. Перемовини про демонтаж Майдану мусять вестися з громадськими активістами і бажано в прозорому режимі. Так, щоб про це було відомо всім зацікавленим особам і всі охочі мали б можливість дивитися трансляцію. Результат вчорашнього ми бачимо. Інститутська перекрита. Як мені казали представники київської влади, у них основна претензія була відкрити рух Інститутською, бо це заважає транспортному сполученню з Печерських пагорбів, тобто, урядові інституції і представники не можуть швидко дістатися до іншого боку міста. Досягли вони прямо протилежного результату. І будь-які спроби вести себе таким чином з людьми приведуть точно до такого результату.
Нашій організації скоро виповниться 14 років і не було жодного випадку, коли би влада робила щось без врахування громадської думки стосовно дуже великої кількості людей, а Майдан має стосунок до міліонів людей, її дії завжди приводили до протилежного. А по суті того, що відбулося, і, взагалі, що відбувається з Майданом, то тут дуже складні процеси. Майдан не однорідний, тут є різні групи, різні люди, які були тут з першого дня. Ніхто не робив перепису, тому важко сказати їх більшість чи меншість. Тут є люди, які приєдналися пізніше, тут є бомжі, тут є алкоголіки, але називати весь Майдан алкосотнею, як хтось робить, це величезна помилка по відношенню до майбутнього. Недооцінювати роботу тих людей, які тут є, в тому числі в цьому прес-центрі, в креативних наметах, тих, що розробляють нові закони, тих, що працюють над проектами перетворення Майдану в громадсько-меморіальну зону, не можна. Якщо люди сильно протестують проти тої форми, якою є Майдан, я всіх закликаю пройдіться і познайомтеся особисто з людьми. Не звертайте увагу на якогось перехожого алкоголіка. Якщо ви просто походите по місту, ви їх теж побачите.
Як ви бачите майдан? Це має бути фізичне містечко або більш духовне середовище?
І те, і те. Майдан – це безумовно дуже глибока духовна сутність, яка має коріння в нашій історії. Це традиція ще більш давня, як віче часів Київської Русі. На капищах збиралися наші предки деревляни і у колі вирішували свої питання. Тому традиція майданів (це новітня назва), жива. Це мобілізаційна традиція, це духовна традиція, це засіб комунікації українців один з одним під час великої загрози.
А інституційно, тобто, фізично Майдан Незалежності в Києві я вважаю має стати громадським простором на якому мають бути інтерактивні меморіальні споруди. Це має бути не пам´ятник до якого кладуть квіти, а то, з чим можна спілкуватися. Там має бути інтернет, живі зустрічі, стаціонарна сцена, постійно діючі події, але звісно це має бути красиво, впорядковано. Мені відомо, що таких проектів багато. Чому київська влада досі не оголосила тендер на це, я не розумію, Одна из причин чому на Майдані стоять активісти, вони не хочуть, щоб Майдан зачистили і забули пам’ять про героїв.
Вчора відбулася фактично легітимізація розколу між майданівцями. Чи є такий процес?
Він безумовно є, але це не стільки легітимізація. Я би сказала, що це був вихід нагору з-під килиму. Тому що дуже багато людей, особливо в Києві, справді вважають цей майдан дискредитацією всіх попередніх реальних майданів, що Євромайдану, що Помаранчевої революції, що України без Кучми. І вважають, що у такому вигляді, як він є зараз він не має права існувати, тому що це некрасиво, не привабливо і відштовхує від пам´яті про минуле.
З іншого боку, ці люди абсолютно не знають нічого про те, що тут робиться. Тому я вважаю, що дуже важливо щоб ті, хто зараз є на майдані набагато більше розповідали іншим за що вони стоять. Дуже важливо щоб всі хто тут є спробували навести лад на Майдані. Це критично важливо. Якщо це вийде, то всі протиріччя приберуться.
Також я хочу сказати, що активісти на місцях, які замаються допомогою армії, дивляться на цей майдан не власними очима, а через транслятори: соціальні мережі, телебачення. І кажуть, краще б вони пішли на фронт, або гроші витратили на броніки для фронту. Ця точка зору популярна. Людей дуже важко переконати в іншому.
Крім того, люди вважають, якщо навіть забрати повністю цей майдан, його інфраструктуру, сцену, то новий майдан за потреби збереться миттєво. Це величезна помилка. Ми, як сайт який описував всі абсолютно протестні рухи з 2000 року можемо сказати, що без інфраструктури збереться тисяча людей, ну дві. Але 100 тис. ніколи не збереться. Тому я, як один з координаторів харківського Євромайдану, він був звісно набагато менший, але збирався кожного дня, знаю, що таке апаратура, логістика, матеріальне забезпечення, комунікація з правоохоронними органами. Активісти, які цим не займалися просто не уявляють собі обсяг цієї роботи.
Розкажіть ваше бачення Євромайданів України?
Ми провели чотири форуми Євромайданів в Харкові, Одесі, Умані і Кіровограді, наразі готуємо п´ятий. Зараз Євромайдани, як такі в більшості міст не існують, тому що дуже багато людей поїхало на фронт, а хто не поїхав – займається постачанням фронту, допомогою внутрішньо переміщеним особам, пораненим. Євромайдани, як віче не існують, але в деяких містах існують коаліції або громадські організації, які виникли після Євромайдану і дуже ефективно діють. Ми проїхали одинадцять обласних центрів України, знаходили і зустрічалися з лідерами таких організацій і спільнот, які виникли як під час Євромайдану, так після нього. Цей рух існує але він не інституалізувався як єдиний рух, як і Майдан в Києві, але цьому є об´єктивні перешкоди.
Я вважаю, що цей рух Євромайданів все-таки інституалізується і буде сильнішим за Народний Рух України. Я думаю, що це буде моніторингово-контрольний рух, який буде не просто контролювати владу, а і змушувати її виправляти свої помилки.
На форумах Євромайданів обговорювалися всі важливі питання сьогодення, безпекові, державотворчі, закони про вибори, про благодійність. Протягом чотирьох форумів було прийнято багато програмних документів, їх можна використовувати для комунікації з владою, як скелет для реформ. З цими документами можна ознайомитися на сайті Майдан. Всього ці форуми відвідали представники Євромайданів з 56 міст і більше 200 делегатів. На новий форум ми покличемо делегатів всіх попередніх форумів і його ми хочемо присвятити виборам.
Чи є у вас побажання до влади?
Треба говорити з людьми у відкритий прозорий спосіб. Чим більше буде розмов з людьми, тим краще. Те, що Порошенко не прийшов на Майдан і не поклав квіти Героям Небесної сотні – це дуже погано. Так, він збирає людей в кабінетах, але це зовсім інша якість спілкування. Не обов´язково ходити у натовп, є різні форми спілкування, як то телемости, Є різні форми зворотнього зв´язку, але з конкретною людиною. Барак Обама сам веде свій твіттер, а не якійсь прес-центр. Якщо влада почне рівний відкритий діалог з громадянами, це буде величезне зрушення. Я поки що цього не бачу.
А для майдаівців?
А для майданівців – впорядкувати Майдан. Зробити його привабливим, почистити барикади, говорити з киянами і розповідати за що вони стоять.
Вкрай важливе інтерв’ю і дуже корисне для усього суспільства і в першу чергу для влади. Щиро дякуємо Вам Наталочка.
Уже ни за что не стоят, погнали… Мне кажется. не стоит путать инстуциональное оформление протестного движения и проблему ветеранов Майдана-войны!
Первое – желательно конечно… Это светлая мечта с времен Народного Руха! Однако – тогда при Союзе и то шансов было больше! Общество было более структурировано – суцществовали определенные группы населения со своими интере6сами, идеями, которые наконец-то получили возможность не только на первомае флагами махать, но и высказатся! Не было еще разочарования в политике, которое на постсоветском пространстве стало уже нормой…
В наше время дабы объединить общественные организации, необходимо, чтобы они просто существовали. Возможно – таковые имеются, но большинство даже мыслящих людей ничего о них не знает! Мне кажется стоит давать больше информации не об абстрактном “всесуспільном рухе”. а о конкретных инициативах, движе6ниях, законодательных проектах! Активной части общества это пока еще интересно!
Но – основная масса и знать уже нефига не хочет! Они уже идут в форватере простейшего объяснения случившегося – “олигархи наняли бомжей, подписали лохов, поменяли один клан на другой. А мы – простые люди теперь отдуваемся! Сидим в войне, без горячей воды, а зимой батареи отключат…”И дело не в российской пропаганде! Просто так удобней!
Скоро майдановцы окажутся в жесткой психологической изоляции. Как минимум, зло будут сгонять именно на них! Не на власти же…
У многих из этих людей поломана жизнь, серьезные проблемы со здоровьем, в том числе – психологические. Почти у всех – мощнейший посткомбатант! Они еще не осознали, что ни власти, ни обществу они уже не нужны! Я бы хотела попросить лично Наталку Зубар помочь майдановцам создать серьезную ветеранскую организацию. Тем более – на всех майданах стояли афганцы – у них опыт есть! Если они не научатся защищать себя (и своих ребят) сами, поддерживать, добиватся – скоро будет не одна спившаяся. свихнувшаяся, суициидальная сотня! А потом полезут в петлю еще и вернувшиеся солдаты!
Я понимаю, что страшные вещи говорю – но лучше быть готовым и к страшной правде! Помогите им, ведь многие из обороновцев уже отвоевались. Другие с фронта придут в еще более жутком состоянии.
А общество – изменится – не изменится? Мы ведь насмотрелись на чернобыльцев под Радой, на тех же афганцев. Но, не будь у них организации – большинства уже б на свете не было! Помугите людям! Вы вроде как свои – вас они могут послушать…
Заранее спасибо!
Надо спасать, то, чтот осталось! Это касается и организаций и людей!