Приблизно 7 годин, потрібно Вам, для того, щоб доїхати з Полтави до зони АТО…
Байдужість та героїзм, шляхетність та брехня, горе та любов… Все це стало причиною появи цієї документальної стрічки про полтавських героїв, які без відпочинку, без пошуку слави чи срібла з самого початку війни на Сході підтримують і забезпечують бійців матеріально і духовно. Щотижня відвозять вантажі у зону АТО, щоразу ризикуючи не повернутись.
Цей фільм про Полтавський Батальйон Небайдужих.
Цікаві факти про фільм:
– протягом листопада місяця було відзнято значну кількість відео матеріалів, з яких було відібрано 8 годин, з яких після монтажу залишилась одна година
– коли фільм ще не з`явився у мережі – сепаратисти вже хотіли заборонити його перегляд в Україні, пояснюючи це тим, що він ображає почуття російського народу
– фільм побудований за принципом анахронізму в першу чергу для того, щоб не показувати послідовність куди і як їхали волонтери, аби не викривати місця дислокації військових та позиції
– головною музою для створення цієї стрічки, стала людська байдужість, “пир во время чуми”, з якою зіткнувся автор після поранення і повернення до рідного міста, за його словами, він з громадським рухом “ЗЛАМ стереотипів” шукав різні способи достукатись до людей – останньою спробою на сьогодні є цей фільм
– над назвою фільму ламали голови протягом трьох годин 12 чоловік зі “ЗЛАМу стереотипів”, після першого закритого перегляду. Назва була взята з відкритої ночі кіно, присвяченої АТО “300 км. на Схід” – яку переформатували у часовий вимір
– стрічка знімалась без сценарію та плану. Просто виловлювались координатори, військові, волонтери і знімалось усе, що було можливо
– фільм монтувався не за сценарним планом, чи законами логіки а інтуїтивно. Головною метою було – як найдужче реалістично розкрити життя волонтерів
Присвячується усім небайдужим серцям
