Комітет по екології Верховної Ради проти шостої спроби відновити полювання на заповідних територіях

Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи рекомендував Верховній Раді відхилити законопроект, яким дозволяється полювання на заповідних територіях – шостий серед подібних за чотири останні роки.

В 2010 році практично на всіх територіях природно-заповідного фонду полювання було заборонено.
“Останні 20 років в Україні діючий контроль за полюванням був відсутній. Це призвело до скорочення більшості мисливських тварин, наприклад, чисельність кабана, козулі, диких гусок, лосів впала на 30-70 %; катастрофічно знизилася чисельність мисливських видів птахів, особливо качкових та сивкоподібних. І заборона на полювання на територіях природно-заповідного фонду приймалася саме для покращення стану їх популяцій… Завдяки ній, з початком полювання вперше за багато років водно-болотні птахи не були розлякані та розігнані з особливо охоронюваних територій, і перебували на них в найважчий для себе період року – під час прольоту та зимівлі…
Природно-заповідний фонд України є національним надбанням народу України і частиною Всесвітньої природної спадщини. Більшість громадян він приваблює не можливістю вбивства тварин задля власного задоволення, а єднанням із природою, можливістю побачити диких тварин у природній обстановці, – таких можливостей стає все менше і менше – у тому числі, і “завдяки” мисливцям. Зараз спілкування з природою можливе лише на територіях природно-заповідного фонду. Але відновиться на них полювання – і тут ця можливість зникне. Мисливці становлять всього декілька відсотків населення, і вони не мають права нав’язувати більшості свої інтереси!
Природні резервати України займають всього декілька відсотків території України, тоді як різноманітні мисливські господарства – понад вісімдесят відсотків. Природно-заповідний фонд настільки мізерний, що не може бути одночасно і мисливськими угіддями, це не сумісно” (із колективного звернення “Ні” полюванню на заповідних територіях!”, 17.01.11).

Однак всі чотири роки цієї заборони спроби відновити “заповідне” мисливство не припинялися – усього різними народними депутатами було зроблено шість таких спроб. Остання з них – проект Закону про внесення змін до Закону України “Про природно-заповідний фонд України” (щодо удосконалення окремих положень) – була зроблена народним депутатом В. Мельниченком (фракція “Блок Петра Порошенка”) 11 грудня минулого року.
Бажання полювати на заповідних територіях різні нардепи обґрунтовували по-різному – від “реалізації права Українського народу користуватися природними ресурсами” до “узгодження політики природоохорони та природокористування”. Пан Мельниченко не переймався обґрунтуванням намірів дострілювати тварин в їх останніх притулках – за його словами, воно вкрай необхідно для “законодавчого врегулювання розбіжностей у певних нормах природоохоронного законодавства” – така собі, майже суто формальна причина.
У порівнянні із попередниками його нововведенням стало просування на заповідні території не полювання як такого, а тільки “селекційного відбору, ветеринарно-санітарної експертизи, регулювання чисельності мисливських тварин”. Пояснимо, що під цим фактично мається на увазі.
“Селекційний відбір” має прямуватися на покращення поголів’я мисливських тварин – тобто під час нього повинні вибиратися хворі й старі особини, та особини з поганими трофейними якостями (наприклад, олені з “нестандартними” рогами або кабани з маленькими іклами). Під “ветеринарно-санітарною експертизою” мається на увазі відстріл тварин для взяття аналізів на певні хвороби; “регулювання чисельності” – коли тварини надто розмножилися, зниження їх чисельності відстрілом або відловом до оптимальної.
Лишимо в стороні два риторичних питання – чи будуть мисливці добувати хворих та калічених звірів, або при нагоді виберуть “здорових та красивих”?.. І чому, якщо ці заходи і необхідні, їх обов’язково треба проводити й на територіях природно-заповідного фонду – які становлять мізерну частку в порівнянні з площею звичайних мисливських угідь – де всі полювання і так проводяться?
Примітно інше – всі ці відстріли вважаються не спортивним полюванням, а заходами, спрямованими на покращення популяцій мисливських тварин. А оскільки полюванням вони не вважаються, їх можна проводити поза строків полювання, і на територіях, де полювання заборонене – при цьому до них можна залучати мисливців-любителів. Отже, шикарний простір для різноманітних “царських” полювань.
“Замість прагнення добити залишки популяцій мисливських тварин на територіях природно-заповідного фонду мисливські організації мають докласти зусиль і коштів до біотехнічних заходів – задля збільшення мисливської фауни на територіях рядових мисливських угідь. Час збирання дарів Природи давно закінчився! На результат “пани-мисливці” повинні працювати.
Природно-заповідний фонд – не мисливське, а загальнолюдське надбання!” (із колективного звернення “Ні” полюванню на заповідних територіях!”).

За словами секретаря Комітету Верховної Ради з екології, Остапа Єднака, законопроект Мельниченка Комітет розглядав буквально декілька хвилин – депутати одноголосно проголосували проти його прийняття. Цьому сприяли й направлені ним чисельні вимоги громадськості щодо цього.
Будемо сподіватися, що якщо у пана Мельниченка не вистачить глузду самому відізвати своє дітище, у Ради хватить глузду дослухатися до думки своїх “екологічних” колег, і не приймати його.
*
____________________

КОНТАКТ:
Шапаренко Сергій: тел. (066) 387-46-81, pe4enegy@gmail.com

Підготовлено ЕкГ “Печеніги”, при використанні матеріалів бюлетеня прохання посилатися на джерело.