Навчальний проект «Українські фронтири», організований Школою журналістики Українського католицького університету за підтримки mymedia.org.ua, поєднав у собі ідеї школи міжнародної журналістики та школи репортажу. Тридцятеро учасників слухали лекції Ярослава Грицака, Олега Панфілова та Олега Криштопи про пограниччя та прикордонний репортаж. 25 квітня 2015 року тринадцять команд вирушили на кордон з Угорщиною, Румунією, Словаччиною, Молдовою, Росією, Білоруссю та Польщею, щоб написати і зняти репортажі про життя людей на межі України.
Село Городище Дубровицького району Рівненської області. Білоруський кордон
… − Ненавіжу неділю. Всі бухають. До вечора вже німі. Скотобаза, − злиться продавчиня, короткострижена жвава білявка трохи за тридцять. Ірина встигає й налити сто грамів черговому охочому, й відшити недобросовісного клієнта без грошей, і дізнатися чутки-плітки від сусідки, яка зайшла по хліб. Продавчиня в селі – те саме, що священик: знає все про всіх.
− Якщо уволюся, скукота буде страшна, – жартує вона. Ірина жила в Києві, Одесі та Рівному. В Городищі їй жити несолодко, але більше не поїде: − Потому шо ніде лучче не буде. Ти ніде не треба, крім, де ти народився… >> [insider]
Село Тереблече Глибоцького району Чернівецької області – місто Серет Сучавського повіту, Румунія
…Українську літературу в румунській школі вчать не за хронологічним принципом, як в Україні, а за темами. Вони спільні з румунською літературою й близькі підліткам. У розділі «юність» — філософія Сковороди і лірика Тичини. Коцюбинський чомусь разом із Гемінґвеєм у розділі «Пригоди та подорожі», а фантастичний світ показано у творах Гоголя і Лесі Українки. Купити україномовні книжки можна у єдиній книгарні в Сучаві. Шкільній бібліотеці їх дарує Спілка українців.
У сусідній школі Petru Mușat із 800 школярів вивчати українську зголосились сорок. Підручників тут, як і в ліцеї, майже немає. Букварі з України, які дарують чернівецькі організації та українське консульство, не відповідають румунській програмі. Втім, вивчати українську вигідно: можна заробляти викладацькою чи перекладацькою роботою, або навіть найнятися до румунської розвідки…. >> [mediaport]
Село Сеньківка Городнянського району Чернігівської області. Білоруський і російський кордон
Марічка Паплаускайте
Андрій Бондаренко
…Сьогодні діду Богомирському уже 83. До сільських реалій наново звик швидко — після армії так надовго він Сеньківку більше не лишав. Працював усе життя трактористом. Бачив, як будували і розвалювали колгосп, як ставили монумент Дружби, і як робили кордони між колись “братніми” народами.
– Оце тєпєрь нападєніє такоє фашистскоє, прям фашистскоє! Развє Путіну можна так дєлать? Із людямі? Оце як щас на Донбасє — ну, забадай мєня камар, як так можна? Таке сдєлать, таке допустить, — бідкається дід.
Але й він туди ж за всіма сеньківцями — і раніше розруха, але зараз жити гірше, і в усьому влада винувата.
– Ондо подняли ціни на хліб з 16 копєєк до 6.70 за буханку! Та і хліб печуть такой не дуже. От по 16 копєєк хліб був во який вкусний, — здіймає ліву руку в гору. Одного пальця на ній немає — робота забрала. — Оце правітєльство! До чого ми дожилісь? Оні винуждають, шоб прості люди восстаніє якесь дєлалі, рязню. Да я рязню не вмєю. Я тока колбасу різать могу. Ножом ріжу колбасу, шоб смачна була >> [українська правда. життя]
Таїсія Кутузова Андрій Бондаренко
… – Русско-украинская война? Это та, что ваша внутренняя? – Вам приходила повестка? А вашим знакомым? – Ну, а в «Правом секторе» у вас есть друзья? Как вы вообще относитесь к «Правому сектору»? Они же убивают невинных людей.
– Вторая мировая? Это та, что Великая Отечественная? Какая разница, они же обе начались в 1941-ом. Раздел Польши?..
У Сенькова уже заканчивались вопросы. Он позвонил и ему сказали, чтобы он продолжил допрос. На пять минут наступило неловкое молчание.
– Ну а чо, Тая же симпотная телочка?
– Или ты по мальчикам? Не, ну чо сразу потому что ты из Украины, у нас тоже есть такие… >> [lb.ua]
Село Малий Березний Великоберезнянського району Закарпатської області – село Убля району Снина Пряшівського краю, Словаччина
У Березному розташований один із найбільших циганських таборів на Закарпатті. Жителі цього поселення становлять майже третину населення Великого Березного. Цей табір ромів не такий, як ми звикли уявляти. Тут майже немає циганської культури, люди розмовляють українською і мають звичайні українські імена.
До циган у Березному ставляться негативно. Тут їх уважають причиною чи не всіх бід. Натомість у словацькій Ублі роми інтегровані в суспільство. Вони ходять до школи, стоять на обліку «біржі труда» та загалом не викликають таких емоцій, як в українській частині Карпат >> [Добре там, де нас нема – лонґрід]
Євгенія Нестерович
Ліза Кузнєцова
Євген Гриценко
Багато хто звідси виїжджає в пошуках кращого життя, натомість зростає кількість ромів — «дітей родять до року двоє». Лиш про них пан Йосип говорити не хоче — мовляв, це не те, про що варто розповідати на Закарпатті. За нього каже дружина:
— Вони всі родять, поки дітородна функція, і то бізнес у них. Встала, гроші забрала, і потім п’ють-гуляють. В Києві не знають, що Закарпаття страдає з тими циганами.
Сам дуже хазяйновитий — на подвір’ї й у хаті повний лад і охайність, пан Йосип не може приховати відрази до табору:
— Одна модель дуже хотіла циган побачити. І я її завіз в циганський табор, в саму гущу. Якщо фільми Кустуріци ви лиш бачите, то коли ви туда заїдете, і чуствуєте ту грязь і запах… Та модель у обморок, в істерику впала! >> [mediaport]
Село Кучурган Розділнянського району Одеської області – селище Первомайськ, Молдова (територія контролюється самопроголошеною Придністровською Молдавською Республікою)
…Тётю Олю в Кучургане знают все. Каждый день она ходит через границу на работу в кафе. В Первомайск переехала несколько лет назад из Кишинёва, потому что в Молдове запретили вести документацию на русском. А румынского тётя Оля не знает.
– В советское время мы не учили молдавский, нас не стимулировали. Тогда русских ставили превыше всего. В этом виноваты советские руководители. Вот почему было не преподавать нормально молдавский? – говорит она и пускается в рассуждения о политике: – Говорят, это Путин виноват, что Приднестровье не хочет обратно. Но виновата советская власть. А Путин, наоборот, хочет всех объединить.
Сказав это, тётя Оля допила пиво, которое клиент оставил на дне бокала. Судя по слегка опухшему лицу, обычное дело… >> [четверта влада]
Місто Устилуг Володимир-Волинського району Волинської області – село Лушкув Грубешівського повіту Люблінського воєводства, Польща
Надія Швадчак
Альона Вишницька
… Лєна мала справу з українцями в Еміратах:
— Хитрі. Вони люблять… — затягуючись цигаркою, жінка витримує паузу. — Я добра людина, а якщо людина добра, то українці мусять із неї мати. Або гроші, або користь.
— Поліціянти ваші — то курві сини, — веде далі Ромко. — І прикордонники. А звичайні люди, як на мене, хороші. В мене мама з України.
Сіамська кішка, привезена Лєною з Еміратів, нявчить і не знаходить собі в хаті місця. Жінка несподівано зривається зі стільця з криком: «Успокой её! Эту шалаву!» >> [mediaport]
Село Цекинівка Ямпільського району Вінницької області – місто Сороко, Молдова – місто Кам’янка, Молдова (територія контролюється самопроголошеною Придністровською Молдавською Республікою)
… Двадцать с лишним лет назад её жених остался по ту сторону приднестровской границы. Женщина уверена, что все сложилось бы иначе, не случись войны:
— Он хотел жить за Днестром. Настоящий молдаванин, очень любил свою Родину, своё село. А я побоялась переехать туда — не знала языка. Когда началась война, никто уже никуда не ехал, страшно было. Сейчас ни у него жизни нет, ни у меня. Он мне тогда доказывал, что нужно к Румынии идти, и это всё правильно. А сейчас проснулся. Говорит мне: неправ был.
Выходим из «Тарасика» через час, так ничего и не купив.
— Передайте там у себя, что нам-то со стороны виднее, что с вами творят! Вам что-то в хлеб суют, гипнотизируют. Вот мы же новости и по украинским каналам, и по российским смотрим. И видим, как у вас врут обо всем, — говорит нам вслед женщина, оставляя противоречивые эмоции и смятение. — А люди же когда-то очнутся. Выйдет этот наркотик из мозга… >> [mediaport]
Село Вилок Виноградівського району Закарпатської області – село Тисабеч регіону Фехердярмат, Угорщина
Ольга Клінова
Маргарита Тулуп 
Олександра Чернова
…Заходить тракторист Василь і замовляє квас. Каже, що він угорець, але вже п’ятнадцять років принципово не перетинає кордону.
— Ви знаєте, як я ненавиджу тих мадярів?! Ще коли міст переходжу, то вже не так себе чуствую. Вони наших не люблять. Навіть тих, хто переїхав туди жити. Називають нас гуцулами. Я навіть телевізор не дивлюся.
— А що думаєте про конфлікт на Донбасі?
Василь бере квас і прямує до виходу:
— А, то треба більше випити.
Ганна Семенівна на останніх виборах не голосувала й Майдан не підтримувала:
— Я підтримувала Януковича. Бо любив сі мені той мордатий. З Росією ми би ліпше жили. Мені росіяни сі подобали. Ну нащо було окрему Україну? Було б добре, щоб як в Совєтському Союзі. Я б і в Євросоюз хотіла? А шо? СССР усі ся бояли. Нас усі ся бояли >>[mediaport]
Ольга КліноваОлександра Чернова
…Юлія Іванівна говорить ламаною українською. Називає себе «чистою мадяркою», але плаче при згадці, що на сході гинуть «наші хлопці» >> [уп.життя]
Селище Велика Писарівка Сумської області – місто Грайворон Белгородської області, Росія
Юлія Тодоренко
Ярослав Назар
«Мы строили окопы, когда на нейтральную полосу заехало два русских БТРа. Нам дали команду к бою, но оружия не выдали. Прапорщик посчитал, что ни фига не будет. Так мы стояли и смотрели на БТРы, а российские солдаты на нас», — мы возвращаемся домой и в пропускном пункте разговариваем с пограничником Тарасом. Он — с Западной Украины, с прошлого года по распределению служит на границе в Великой Писаревке.
Эта история произошла в разгар лета. 25-летний Тарас из Золочева Львовской области только заступил на службу. В то время уже шла война, начальство на пограничных пунктах быстро меняли. Большего всего Тараса удивило отношение коллег к боевой ситуации.
«Жара. Мы до пояса голые стоим возле окопов. По рации передают, что в «зелёнке» русские на броне едут, а пацанам хоть бы что — стоят, покуривают», — сам, покуривая, говорит он >> [mediaport]
Місто Болград Одеської області – місто Тараклія, Молдова – місто Комрат, Гагауз Єрі, Молдова
Любов Балашова
Назарій Заноз
– Это друзья гагаузского народа, – поясняет человек, что сидит рядом на лавке. Говорит, что ежедневно здесь много иностранных туристов, даже китайцы и корейцы бывают. Ему за 60. Седина и лысина соревнуются за что, кто первым завладеет его макушкой. При этом мужчина представляется Павликом. На его руке виднеется мелкая зеленая татуировка.
Говорит, что служил когда-то на Волыни. Сам он полугагауз-полурусский.
Украина, такой страной была. Такую промышленность имели – мощнее, чем в России.
А что теперь? Все просрали…
При этом Павлик разочарованно машет рукой, а уголки его губ опускаются вниз, искривляя лицо >> [четверта влада]
Село Грушів Яворівського району Львівської області – село Будомєж Любачівського повіту Перемиського воєводства, Польща
Юлія Балка
Наталія Дихно
– Тут за місяць видобували тридцять тисяч тонн сірки, – розповідає Григорій Федорович, показуючи закинуті споруди заводу. – В радянський час усю сірку везли на Урал і ховали у шахти. Тепер Росія назад нам її продає.
Михайло працював на заводі тридцять років – «механіком від першого котла, як запустили, і до останнього, коли закрили».
– Ми займались підземною виплавкою. Сірка текла така, як сметана після сепаратора.
Каже, що сірка стала нерентабельною через зростання ціни на газ. Тепер Михайло отримує півтори тисячі гривень пенсії й часто їздить до Польщі – там і харчі дешевші, й дорога краща.
– Кінчається Польща, кінчається й дорога, – жартує селянин >> [ipress]
Село Біла Криниця Глибоцького району Чернівецької області. Румунський кордон.
Анна Воробйова
Мені рекомендують піти до Анни, яка живе майже навпроти величного митрополичого собору Успіння Пресвятої Богородиці. Вона родом з Донбасу, перейшла в липованську віру в 27 років, бо відчула, що та «вона від Христа, а не від людей». Часто старенька першою приймає гостей, охоче розповідає їм найцікавіші історії села:
— Місця тут святі. Коли до нас років п’ять тому приїхали два хлопця, то вони казали: «Прибули вночі, вийшли з машини й не змогли зрозуміти, що з нами відбувається, ми просто впали на цю землю й цілували її, нас така благодать охопила!» Люди тут завжди жили сильні, нащадки тих, що йшли за Христа на смерть, нічого не боялися. Вони любили Бога, а Господь любив їх, давав і силу, і віру, і любов.
Коли радянське військо проходило через село після війни, то отримало наказ зруйнувати все дороге для вірян. Знищили п’ять церков із семи, а з центрального храму зробили зерносховище. Один комуніст сказав: «Ха, я цього Христа зараз!..» і прострелив хрест на дзвіниці >> [risu]
Селище Солотвино Тячівського району Закарпатської області – Сигіт Мармароський, жудець Марамуреш, Румунія
Ольга Перехрест 
Артур Бобрик
Андрій Приймаченко
Роботи в затишному селищі нема, тому більшість на заробітках. Їдуть до Чехії, Італії, Португалії; румуни надають перевагу Москві.
«Якщо розумна дитина вступила в університет, вона, як правило, не хоче сюди повертатись. Бо де тут працювати? Хіба у школі, чи цигарки в Румунію возити», — говорить директорка. Тож, головна мотивація батьків, що віддають дітей до української школи — перспектива вступу до українських вишів. Це простіше, ніж вступати в Румунії. Тому діти з румунських та угорських сімей — хоч і «не дуже українці», як каже Лоліта Іванівна — розмовляють у школі тільки українською. Але міжнаціональної ворожнечі тут нема:
— Якщо в Солотвині когось побили, то це не тому, що він румун чи українець. Просто він паскуда. А паскуди бувають різних національностей >> [mediaport]
Місто Сокиряни Чернівецької області – село Окниця, Молдова
Олеся Біда
Олена Позняк
— Вы, украинцы, молодцы, только ничего у вас не получится, это только начало. Молдову тоже это ждет. Вот, выборы придут, и сами посмотрите, что будет. Я бы и сам пошел стрелять к вам, если бы жрать было нечего! Мне все равно, за кого. Знаете, сколько наших отсюда сейчас в «ДНР» воюет? А афганцев, знаете, сколько тут живет? И они все готовы! А некоторые уже там.
— За кого же они воюют?
— Кто деньги платит, за того и стреляют. И Майдан ваш проплачен был. Наши ездили туда и рассказывали, как там наркотики подсыпали в чай, деньги платили, оружие гуляло. Вот молодцы ребята с «ДНР», что свою республику делают. И у них все получится, я вам скажу! Вон, посмотрите на Приднестровье! У них же там всё есть! Им и ехать никуда не нужно, Россия помогает. Ты только бери и живи. А у вас что? Президент ничего не делает, цены растут, денег нет, люди гибнут. Война!
Усю розмову супроводжує квакання жаб з приватного ставка місцевого чиновника. Чоловік серйозно погрожує їх потравити >> [mediaport]
лектори проекту
Прикордоння, пограниччя, фронтир: історична перспектива
«Русский мир» не є ідеологічною вигадкою Кремля чи православного патріархату. Реально він існує. Однак він означає не моральну чистоту, порівняно із «зіпсованим Заходом», а гірші, часом набагато гірші стандарти життя, включно з такими не дуже моральними і не зовсім чистими показниками, як висока частка абортів, алкоголіків, розведених сімей і покинутих дітей, ранньої смертності тощо. Україна є частиною «руського мира», і найбільше намагається з нього вийти. Поки що їй це вдається, –Ярослав Грицак [zik]
Як Грузія співіснує зі своїми невизнаними сепаратистськими республіками
Російська імперія та СРСР більш-менш дбали про регіони, які завойовували. Сучасна Росія захоплює території не для того, щоб їх розвивати – їй потрібен лише черговий плацдарм, –Олег Панфілов
У Росії немає ідеології не тільки власного теперішнього, а й майбутнього. Тому всі її захоплення пов’язані винятково з утримуванням територій. Філософія росіян – плювати на людей і на міжнародну думку, захоплювати території, вводити армію й укріплюватися, –Олег Панфілов [вголос]
План России в Украине не удался, она завязла в совершенно отрезанном Крыму. На Донбассе Россия уже не сможет пойти дальше – появилась внешнеполитическая поддержка Украины. Аналогично было и с Грузией. Страна получила военную поддержку, подписав хартию с Вашингтоном. С тех пор Грузия пользуется покровительством НАТО и США, поэтому сунуть сюда нос Россия вряд ли посмеет. Все, на что она пока способна – пытаться удержать Южную Осетию, – Олег Панфілов [новое время]
Свій серед чужих
Для мене художній репортаж — це література, її особливий різновид. Однак це не означає, що автор може собі дозволити все. Репортаж — відповідальний жанр. Він має бути об’єктивним, наскільки це можливо, а суб’єктивізму йому надає особистість автора, те, як він подає матеріал. І головне завдання автора — побачити, виокремити основне та зробити картину об’ємною, а не поданою з одного ракурсу, – правила репортажу Олега Криштопи
ментори проекту
Марія Малевська, кореспондент телеканалу СТБ
Ігор Балинський, керівник Школи журналістики УКУ
Отар Довженко, викладач Школи журналістики УКУ
Володимир Павлів, викладач Школи журналістики УКУ
Джерело: Школа журналістики УКУ